Рішення

від 17.12.2014 по справі 910/22826/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22826/14 17.12.14

За позовом Прокурора Володарсько-Волинського району в інтересах держави в особі Радицької сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теосдан»

про стягнення 500 000, 00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури: Лиховид О.С.

від позивача: Яремчук Т.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Володарсько-Волинського району звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Радицької сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теосдан» про стягнення заборгованості щодо сплати коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури у сумі 500 000, 00 грн. відповідно до договору від 05.07.2006 р. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/22826/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.11.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позов та просили його задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвала суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.12.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Радицької сільської ради від 05.07.2006 р. надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю «Теосдан» на виготовлення проектної документації на будівництво цеху по переробці природного каменю в селі Гайки на території Радицької сільської ради площею 2, 3 га.

05.07.2006 р. між Радицькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теосдан» укладено договір про залучення коштів замовників нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших та інших об'єктів архітектури, розширення і технічного переоснащення на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Радицької сільської ради, за умовами якого відповідач зобов'язався сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Радицької сільської ради в розмірі 10 % від загальної кошторисної вартості об'єкту відповідно до протоколу засідання узгоджувальної комісії № 1 від 05.07.2006 р. у розмірі 500 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2.1.3. договору відповідач зобов'язаний сплатити не менше 50 % суми до отримання дозволу у відділі містобудування та архітектури райдержадміністрації на проведення будівельно-монтажних робіт а залишкову суму - до введення об'єкта в експлуатацію.

Договір, відповідно до п. 4.1., набирає чинності з моменту його підписання і діє до введення об'єкта нового будівництва.

08.02.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Теосдан» одержано дозвіл № 1 на виконання будівельних робіт - будівництва каменеобробного підприємства в с. Гайки Володарсько-Волиньского району.

17.12.2008 р. між Радицькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теосдан» укладено договір оренди земельної ділянки несільського господарського призначення по вул. Жовтневій в с. Гайки Радицької сільської ради Володарьско-Волиньского району загальною площею 2, 3 га, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Теосдан» - цех по переробці каменю, на 50 років.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурорзазначає, що відповідачем порушено зобов'язання щодо сплати пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури Радицької сільської ради Володарьско-Волиньского району, що обумовлено договором від 05.07.2006 р., у зв'язку з чим прокурором Володарсько-Волинського району заявлено вимоги про стягнення заборгованості за вказаним договором у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до положень ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України також передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Правовідносини щодо участі забудовника земельної ділянки у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту на момент укладення між Радицькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теосдан» договору регулювались нормами Закону України «Про планування і забудову територій».

Відповідно до ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» Встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та/або споруд;

Частиною 13 Закону України «Про планування і забудову територій» встановлено, що пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію.

Тобто, за змістом наведених норм пайова участь (внесок) замовника полягає у відрахуванні замовником коштів до відповідного місцевого бюджету для забезпечення створення і розвитку інфраструктури населеного пункту. Підставою для сплати пайової участі (внеску) замовником є договір про пайову участь, укладений замовником і органом місцевого самоврядування на підставі письмового звернення замовника.

12.03.2011 р. набрав чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», яким закріплені аналогічні норми щодо порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

При цьому, пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

Також статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено перелік замовників будівництва, які не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

В той же час, об'єкт будівництва на земельній ділянці по вул. Жовтневій в с. Гайки Радицької сільської ради Володарьско-Волиньского району, замовником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Теосдан», не віднесено до об'єктів, замовник якого звільняється від пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, в межах якого здійснюється будівництво.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Теосдан» зобов'язане виконувати умови договору у відповідності до приписів чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За змістом договору від 05.07.2006 р. відповідач зобов'язаний сплатити 50 % суми до отримання дозволу у відділі містобудування та архітектури райдержадміністрації на проведення будівельно-монтажних робіт а залишкову суму - до введення об'єкта в експлуатацію.

Тож, приймаючи до уваги, що дозвіл на виконання будівельних робіт в с. Гайки Володарсько-Волиньского району Товариством з обмеженою відповідальністю «Теосдан» одержано 08.02.2008 р., на даний час відповідач є таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань обумовлених договором 05.07.2006 р., що також є порушенням приписів ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Аналогічні за змістом висновки викладені також у постанові Вищого господарського суду України від 29.11.2011 р. № 11-249/10.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався та заявлені до нього вимоги не спростував, доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання зобов'язань щодо сплати пайового внесу відповідно до договору від 05.07.2006 р.

Водночас, суд вважає за необхідне відзначити, що термін дії договору від 05.07.2006 р. встановлено до введення об'єкта нового будівництва.

Тож, приймаючи до уваги відсутність доказів введення в експлуатацію нового будівництва - каменеобробного підприємства в с. Гайки Володарсько-Волиньского району, суд дійшов висновку, що договір від 05.07.2006 р. є чинним та, відповідно, обов'язковим до виконання його сторонами в силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора та задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Прокурора Володарсько-Волинського району в інтересах держави в особі Радицької сільської ради задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теосдан» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 46, кв. 12, код ЄДРПОУ 33591811), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Радицької сільської ради (Житомирска обл., Володарсько-Волинський район, с. Радичі, вул. Щорса, 2ф, код ЄДРПОУ 04347545) заборгованість у розмірі 500 000, 00 (п'ятсоттисяч грн. 00 коп.) грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теосдан» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 46, кв. 12, код ЄДРПОУ 33591811), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 10 000, 00 (десять тисяч грн. 00 коп.) грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.12.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.