Рішення

від 18.12.2014 по справі 910/24261/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24261/14 18.12.14 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Астор"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес А"

про стягнення заборгованості 441 371,14 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Сіромаха М.А. (дов. № 030/14-госп від 12.08.14)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 441 371, 14 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.11.2014 порушено провадження у справі №910/24261/14 та призначено до розгляду на 20.11.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 20.11.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 20.11.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Розгляд справи відкладено на 18.12.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 18.12.2014, надав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 18.12.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Аскольд» (далі ТОВ «Аскольд») та товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес А» (далі відповідач) склалися господарські відносини.

У відповідності до ч.1 ст.181 ГК України, було укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб, шляхом направлення позивачу усного замовлення на поставку хімічної та іншої продукції. Згідно умов усного договору відповідач замовив придбання хімічної та іншої продукцію, а ТОВ «Аскольд» зобов'язалось здійснити поставку зазначеної продукції.

Суд зазначає, що законодавством допускається укладання договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також підтвердженням прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

У відповідності до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно, або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно домовленості ТОВ «Аскольд» 17.05.2013 на адресу відповідача було здійснено поставку товару (в асортименті) на суму 171961,50 грн., що підтверджується Накладною № 19 від 17.05.2013, Довіреністю № 22 від 17.05.2013, податковою накладною № 19 від 17.05.2013, товарно-транспортною накладною до подорожнього листа № 136546 від 17.05.2013.

Крім того, 24.05.2013 ТОВ «Аскольд» на адресу відповідача було здійснено наступну поставку товару на суму 86000,00 грн., що підтверджується Накладною № 27 від 24.05.2013, Податковою накладною № 27 від 24.05.2013, Товарно-транспортною накладною № 27 від 24.05.2013.

19.06.2013 ТОВ «Аскольд» на адресу відповідача було здійснено поставку товару (в асортименті) на суму 53664,00 грн., що підтверджується Накладною № 27 від 19.06.2013, довіреністю № б/н від 20.06.2013, товарно-транспортною накладною до подорожнього листа №136561 від 19.06.2013, податковою накладною №27 від 19.06.2013.

Таким чином, ТОВ „Аскольд" було виконано свої обов'язки за договором в повному обсязі, здійснено в адресу відповідача поставку товару на загальну суму 311 625,50 грн. З боку відповідача товар прийняв представник Третяк Владислав Сергійович на підставі вищезазначених документів.

Проте, відповідач свої обов'язки за договором виконав частково, а саме отримав відвантажений товар і частково здійснив оплату поставки від 17.05.2013 на суму 36000 (тридцять шість тисяч) гривень, однак повну вартість товару відповідно до умов договору не сплатив.

В подальшому, 30.09.2013, між ТОВ „Аскольд" та товариством з обмеженою відповідальністю „Астор", (далі Позивач, ТОВ „Астор") було укладено Договір відступлення права вимоги на суму 275 625,50 грн.

Вказаний Договір було направлено для погодження відповідачу, який погодив вказаний договір (копія Договору із погодженням в матеріалах справи), тобто погодився із заміною кредитора в зобов'язанні.

Крім того, 17.05.2013 ТОВ «Астор» було здійснено поставку товару ТОВ «Гермес А» на суму 8731,80 грн., що підтверджується Накладною № 14 від 17.05.2013, Довіреністю № 21 від 17.05.2013, Податковою накладною № 14 від 17.05.2013, Товарно-транспортною накладною від 17.05.2013.

01.09.2013, з огляду на тривалість взаємодії та необхідність подальшої роботи, між ТОВ «Астор» та ТОВ «Гермес А» було укладено договір поставки № 117(далі договір).

У відповідності до п.1.1, п.1.2 договору позивач взяв на себе зобов'язання постачати (передавати), а відповідач - прийняти та оплатити товар - хімічні сполуки, побутова хімія.

Згідно домовленості, на виконання договору ТОВ «Астор» 25.11.2013 на адресу відповідача було здійснено поставку товару (в асортименті) на суму 31267,10 грн., що підтверджується Накладною № 36 від 25.11.2013, Довіреністю № 64 від 25.11.2013, Податковою накладною № 36 від 25.11.2013, Товарно-транспортною накладною № 36 до подорожнього листа № 239959 від 25.11.2013.

Відповідно до п. 5.1. договору покупець зобов'язаний оплатити товар в строк, що не перевищує 5 банківських днів з дати поставленої йому продукції.

Таким чином ТОВ „Астор" було виконано свої обов'язки за договором в повному обсязі, здійснено на адресу відповідача поставку товару на загальну суму 31267,10 грн. З боку відповідача товар прийняв представник Третяк Владислав Сергійович на підставі вищезазначених документів.

З огляду на наявність заборгованості відповідача перед позивачем, між ними 26.05.2014 було підписано Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача, з урахуванням заборгованості за Договором відступлення права вимоги (ТОВ „Аскольд") становить 315624,40 грн. (171961,50+86000,00+53664,00+8731,80+31267,10- 36000=315624,40).

З огляду на несплату вартості товару з боку відповідача, відповідно до п.8.1. Договору на адресу відповідача позивачем 12.06.2014 було направлено претензію про сплату заборгованості або узгодження графіку її погашення.

У відповідь на вказану претензію, відповідачем на адресу позивача було надано Гарантійний лист № б/н від 04.07.2014, в якому відповідач підтвердив наявність та суму заборгованості та гарантував погашення заборгованості протягом 6 місяців із щомісячною сплатою частини заборгованості в сумі не менше 50000,00 грн. починаючи із серпня 2014 року. Однак, незважаючи на вказаний гарантійний лист, станом на день розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена, узгоджені строки погашення порушено, жодної оплати заборгованості позивачу не надходило.

Таким чином на день подання позову Позивачем здійснені всі можливі заходи досудового врегулювання спору, які передбачені законодавством України, однак спір залишився неврегульованим.

Основна сума боргу Відповідача за Договором станом на день розгляду справи з урахуванням часткової оплати становить 315 624,40 грн.

Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення штрафних санкцій.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 315 624,40 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 37 658,00 грн. та 3% річних в сумі 11 654,49 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом встановлено, що згідно розрахунку позивача інфляційні збитки становлять 37 658,00 грн., а 3% річних - 11 654,49 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, позивача вимагає стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу в у відповідності з п. 7.2 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки позивачем нараховано пеню в більшому розмірі, ніж передбачено статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", то судом самостійно розраховано пеню в законодавчо визначеному розмірі, яка становить:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 31267.10 03.12.2013 - 14.04.2014 133 6.5000 % 0.036 %* 1481.12 31267.10 15.04.2014 - 16.07.2014 93 9.5000 % 0.052 %* 1513.67 31267.10 17.07.2014 - 03.11.2014 110 12.5000 % 0.068 %* 2355.74 Таким чином, загальна сума пені за договором складає 5350,53 грн.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем за поставлений товар, з нього підлягає стягненню пеня на підставі пункту 7.2 договору, яка складає 5350,53 грн.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 5350,53 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем вона розрахована арифметично вірно.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за поставку товару на підставі накладних, тобто за домовленістю у спрощений спосіб, в сумі 19 371,79 грн.

Проте, суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині, оскільки договір між сторонами в цій частині поставки не укладався, а відтак відсутня договірна умова щодо застосування пені щодо даний правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Астор" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес А" (01135, м. київ, проспект Перемоги, буд. 7, кв. 6, код ЄДРПОУ 32455545) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Астор" (27501, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Єгорова, буд. 31, код ЄДРПОУ 20642210) основний борг в сумі 315 624 (триста п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 40 коп., інфляційні втрати в розмірі 37 658 (тридцять сім тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 11 654(одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 49 коп., пеню в сумі 5350(п'ять тисяч триста п'ятдесят) грн. 53 коп., судовий збір в розмірі 7 405 (сім тисяч чотириста п'ять) грн. 75 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 24.12.2014