Рішення

від 22.12.2014 по справі 910/26158/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26158/14 22.12.14 За позовом Заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Приватного підприємства «Фірма «Мисак»

про внесення змін до договору

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від позивача: Козак А.Л. (дов. № 225-кр-1232 від 13.10.2014)

від відповідача: не з'явилися

від прокуратури: Веселовська І.В. (посв. № 007435 від 03.10.2012)

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Фірма «Мисак» про внесення змін до договору.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що у зв'язку з прийняттям рішення Київської міської ради №89/9146 від 28 лютого 2013 року "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" наявні правові підстави для внесення змін до договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «Фірма «Мисак».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2014 порушено провадження у справі №910/26158/14 та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 22.12.2014 прокурор та позивач позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача свого представника в судове засідання 22.12.2014 не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.12.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши прокурора та представника позивача, які приймали участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.08.1999 на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації №323/1299 від 31.08.1998, №1789 між Київською міською радою та Приватним підприємством «Фірма «Мисак» (користувач) було укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, відповідно до умов якого Київрада надає, а користувач приймає у платне володіння і користування строком на 49 років земельну ділянку розміром 0,0978 га, у тому числі землі, що використовуються у комерційних цілях, розміром 0,0978 га, за адресою м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3 у Московському районі міста Києва згідно з планом тимчасового землекористування за № 7904514 (п. 1 договору).

Плата за землю справляється у вигляді орендної плати, яку користувач вносить на рахунок районного фінансового органу у розмірі 1% у рік від грошової оцінки землі. Згідно з довідкою Київського міського управління земельних ресурсів від 26.07.1999 за № 542 грошова оцінка землі на день укладення цього договору становить 1204615,31 грн. Розмір грошової оцінки не є сталим і змінюється відповідно до законодавства (п. 3 договору).

Даний договір зареєстровано Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 29.12.1999 за №79-5-00040 у книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею.

28.02.2013 Київська міська рада прийняла рішення №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", яким вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, в тому числі і укладеного з відповідачем у даній справі.

Вказане рішення Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 опубліковане 02.04.2013 у випуску №33 (1161) газети "Хрещатик", а відтак за приписами ч.ч. 5, 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" набрало чинності з дня його офіційного оприлюднення.

На виконання даного рішення, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на адресу відповідача було направлено лист №05704-15148 від 16.07.2013, в якому орендарю повідомлено про прийняття Київською міською радою рішення №89/9146 від 28.02.2013 та необхідність внесення змін до договору оренди, втім відповідач відповіді на вказану пропозицію не надав.

З цих підстав, оскільки законодавча зміна граничного розміру орендної плати є підставою для внесення змін до договору оренди в частині орендної плати, у зв'язку з чим прийнято відповідне рішення Київської міської ради, заступник прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, в судове засідання не з'явився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення договору) було визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

При цьому, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Отже, на момент укладання спірного договору оренди розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю", статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (ст. 288 Податкового кодексу України).

При цьому, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельних ділянок (ст.ст. 288.5.1, 289 ПК України).

У зв'язку з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 02.12.2010 № 2756-VI внесено зміни до частини 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" відповідно до яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Аналіз наведених вище положень законодавства України свідчить про те, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №41/81пд, від 06.12.2010 у справі №2-1/10068-2008, від 23.05.2011 у справі №7/105-10 (30/234-09).

З метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, 28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", яким вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки, в тому числі укладеному з відповідачем у даній справі.

Частиною 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Вищого господарського суду України від 23.10.2014 по справі № 922/1915/14.

Враховуючи вищевикладене, оскільки на час розгляду даної справи докази скасування рішення Київської міської ради від 28.02.2013 року №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" відсутні, суд зобов'язаний при розгляді даного спору брати до уваги відповідне рішення Київської міської ради та затверджений ним розмір орендної плати за оренду земельної ділянки.

За приписами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, ст. 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

Як роз'яснено в п. 2.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Втім, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення змін до договору згідно з рішенням суду.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

При цьому, надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002, де визначено, що надсилання відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

За таких обставин, оскільки орендна плата за земельну ділянку державної та комунальної власності є регульованою ціною, у зв'язку з чим законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, та відсутність добровільного внесення відповідних змін до договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність правових підстав для внесення відповідних змін до договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди.

З огляду на вищевикладене, наявні правові підстави для внесення змін до договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, укладеного Київською міською радою з Приватним підприємством «Фірма «Мисак», який зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено відповідний запис у книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею, в частині орендної плати, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судовий збір у розмірі 1218,00 грн., за вимогу немайнового характеру, у відповідності до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", підлягає стягненню в доход Державного бюджету України, оскільки заявник звільнений від його сплати на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Внести зміни до Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 09.08.1999, зареєстрованого за №79-5-00040 від 29.09.1999, укладеного між Київською міською радою та ПП «Фірма «Мисак» та п. 3 договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди викласти в наступній редакції "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її грошової оцінки".

3. Стягнути з Приватного підприємства «Фірма «Мисак» (01042, м. Київ, провул. Новопечерський, 19/3, ідентифікаційний код 23394993) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.12.2014.

Суддя О.А.Грєхова