Рішення

від 22.12.2014 по справі 914/4042/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2014 р. Справа № 914/4042/14

За позовом: Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, м. Дрогобич Львівської області

до відповідача: Виробничого кооперативу "Будівельник", смт. Підбуж Дрогобицького району Львівської області

про стягнення заборгованості.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від позивача: Буховський А.В. - представник

від відповідача: не з'явився

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка до Виробничого кооперативу "Будівельник" про стягнення 48 329, 92 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.11.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2014 року.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідній ухвалі суду.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

Відповідач вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в судові засідання не забезпечив. Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи скеровані відповідачеві відповідно до приписів ст. 64 ГПК України за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка (надалі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Виробничого кооперативу "Будівельник" (надалі - відповідач) про стягнення 48 329, 92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 08.04.2014 р. між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків в якому сторони погодили, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем в розмірі 40 519, 74 грн.

29.05.2014 р. сторони дійшли згоди про заміну грошового зобов'язання відповідача на виконання робіт, про що укладено договір № 60 (надалі - договір). Відповідно до умов договору, відповідач бере на себе зобов'язання виконати поточний ремонт балконів гуртожитку № 3 Дрогобицького ДПУ ім. І. Франка. У випадку невиконання передбачених договором робіт, відповідач зобов'язується повернути позивачу кошти в розмірі 40 519, 74 грн.

Відповідно до п. 1.5 договору, термін виконання робіт з 29.05.2014 р. по 30.06.2014 р. Зважаючи на те, що відповідач передбачених договором робіт не виконав, тому 01.09.2014 р. позивач на адресу відповідача надіслав претензію в якій просив розробити проектно-кошторисну документацію та розпочати передбачені договором роботи в термін до 22.09.2014 р., а у випадку невиконання умов про початок робіт повернути до 20.09.2014 р. заборгованість в сумі 40 519, 74 грн.

Однак, відповідач до виконання робіт не приступив та заборгованості в розмірі 40 519, 74 грн. не повернув, тому позивач просить її стягнути на свою користь.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача, згідно ст. 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 4 983, 92 грн. та штраф в розмірі 1 000, 00 грн. відповідно до п. 4.3 договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено судом, 29.05.2014 р. сторони уклали угоду про заміну грошового зобов'язання відповідача в розмірі 40 519, 74 грн. на виконання робіт, про що укладено договір № 60. Відповідно до умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання виконати поточний ремонт балконів гуртожитку № 3 ДДПУ ім. І. Франка. У випадку невиконання передбачених договором робіт відповідач зобов'язується повернути позивачу кошти в розмірі 40 519, 74 грн.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1.5 договору, термін виконання робіт з 29.05.2014 р. по 30.06.2014 р. Зважаючи на те, що відповідач передбачених договором робіт не виконав, тому 01.09.2014 р. позивач на адресу відповідача надіслав претензію в якій просив розробити проектно-кошторисну документацію та розпочати передбачені договором роботи в термін до 22.09.2014 р., а у випадку невиконання умов про початок робіт повернути до 20.09.2014 р. заборгованість в сумі 40 519, 74 грн. Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач своїх зобов'язань, щодо виконання робіт, передбачених договором, не виконав та заборгованості в розмірі 40 519, 74 грн. позивачу не повернув.

Оскільки представник відповідача в судові засідання не з'явився, доказів погашення заборгованості чи виконання робіт не представив, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 40 519, 74 грн. підлягають до задоволення.

Згідно ст. 611 ЦК України правовими наслідками порушення зобов'язання є припинення зобов'язання, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Приписами ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.3 договору, передбачено, що за невиконання обов'язків, відповідач сплачує на користь позивача неустойку у вигляді штрафу в розмірі 1 000, 00 грн. за кожний такий випадок та відшкодовує збитки, понесені у зв'язку з цим позивачем, у повному обсязі.

Таким чином позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 1 000, 00 грн. підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 4 983, 92 грн., що розрахована відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, суд зауважує наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами п. 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зважаючи на те, що відповідальність відповідача визначена в договорі, зокрема в п. 4.3 договору передбачено, що за невиконання обов'язків, відповідач сплачує на користь позивача неустойку у вигляді штрафу в розмірі 1 000, 00 грн., суд не вбачає правових підстав для застосування до спірних правовідносин вимог ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, тому у задоволенні позову в частині стягненні пені в розмірі 4 983, 92 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд , -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Виробничого кооперативу «Будівельник» (82180, смт. Підбуж Дрогобицького району Львівської області, вул. Лісна, 1, код ЄДРПОУ 20829278) на користь Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (82100, м. Дрогобич Львівської області, вул. Івана Франка, 24, код ЄДРПОУ 02125438) суму в розмірі 43 072, 69 грн. з них:

- 40 519, 74 грн. - заборгованості;

- 1 000, 00 грн. - штрафу;

- 1 552, 95 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 24.12.2014 року.

Суддя Манюк П.Т.