Рішення

від 15.12.2014 по справі 922/4546/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2014 р.Справа № 922/4546/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Пустовалова І.С.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова металургійна компанія", м. Харків про стягнення коштів в сумі 664 988,19 грн. за участю представників сторін:

від представника позивача - Логінова Т.С., Мелешко О.С.,

від відповідача - Баротш С.Б.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова металургійна компанія" (надалі - відповідач), в якому просило суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 732 271,52 грн., пеню - 86 703,10 грн., 3 % річних в сумі 12 675,16 грн., штраф в розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару в сумі 146 454,30 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 19 386,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем покладених нього зобов'язань за договором поставки № 162 від 04.12.2013 року в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків за поставлену металопродукцію.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.10.2014 року за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.11.2014 року об 11:40 год.

Ухвалою суду від 18.11.2014 року, у зв'язку із неявкою в призначене судове зсідання представника відповідача та неподанням останнім витребуваних судом документів, розгляд справи було відкладено на 03.12.2014 року.

З метою забезпечення можливості подання сторонами документів та доказів по справі, які мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин спору у справі оголошувалась перерва з 03.12.2014 року до 11.12.2014 року та з 11.12.2014 року до 15.12.2014 року до 16:00 год.

Позивач у призначеному судовому засіданні 15.12.2014 року звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій посилаючись на часткову оплату відповідачем суми заборгованості, а також уточнені розрахунки сум пені та штрафу, просив суд стягнути з ТОВ "Українська промислова металургійна компанія" на свою користь суму основного боргу в розмірі 396 271,52 грн., 3 % річних в сумі 14 408,42 грн., пеню в сумі 108 853,95 грн. штраф в розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару в сумі 145 454,30 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

Подана позивачем заява приймається судом до розгляду, як така не суперечить інтересам сторін та узгоджується з приписами діючого законодавства.

З урахуванням викладеного розгляд справи продовжується, виходячи із нового розміру позовних вимог та ціни позову.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача факт наявності заборгованості за спірним договором, проте, посилаючись на скрутне матеріальне становище свого підприємства, а також зауважуючи на тому, що більша частина заборгованості була погашена в добровільному порядку, просив суд зменшити заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій, а також надати розстрочку виконання, прийнятого по даній справі судового рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Так, 04.12.2013 року між ТОВ "Харківметал" (Постачальник) та ТОВ "Українська промислова металургійна компанія" (Покупець) був укладений Договір поставки товару № 162 (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу певний товар в обсягах та кількості визначених згідно заявок Покупця, а відповідач - прийняти та оплатити поставлену продукцію в прядку та на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.5. Договору, з урахуванням внесених до нього змін згідно додаткової угоди № 2 від 13.01.2014 року, розрахунок за товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати видачі товарної накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно умов Договору в період з лютого 2014 року по квітень 2014 року було поставлено в адрес відповідача металеву продукцію загальною вартістю 995 407,50 грн., що підтверджується відповідними копіями видаткових накладних.

З метою проведення відповідачем розрахунків за товар, на виконання п. 4.5. Договору, позивачем були виставлені відповідні рахунки № 0000001719 від 19.02.2014 року, № 0000002058 від 27.02.2014 року, № 0000002143 від 03.03.2014 року та № 0000003574 від 01.04.2014 року зі строком оплати кожного протягом 60 днів.

Між тим, відповідач допустив порушення взятих на себе договірних зобов'язань в частині своєчасності та повноти розрахунків за поставлену продукцію, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 396 271,52 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 396 271,52 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 174, 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, ненадання відповідачем суду доказів погашення боргу, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 396 271,52 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 108 853,95 грн., а також штрафу в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару в сумі 145 454,30 грн. суд зазначає наступне.

Частиною першою ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, частиною шостою ст. 232 ГК України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи із змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Пунктом 6.2 Договору сторони визначили, що у разі прострочення оплати поставленої продукції покупець (відповідач) сплачує на користь постачальника (позивача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати, а також 20 %.

Позивачем до матеріалів справи наданий обґрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній спірній поставці, відповідно до якого належною до сплати сумою пені є 108 853,95 грн.

Крім того, цим же пунктом Договору сторони передбачили нарахування одноразово штрафу в розмірі 20 % від вартості неоплаченого вчасно товару.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем 20 % штрафу у розмірі 145 454,30 грн., суд встановив, що дане нарахування узгоджується з вимогами чинного законодавства та умовами Договору.

Відповідачем, в свою чергу, було заявлено клопотання про зменшення розміру пені.

Позивач проти зменшення пені та штрафу заперечив.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін та оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитку.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Як на підставу для задоволення поданого клопотання, відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, а також на те, що заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій є надмірно великий по відношенню до суми боргу. Крім того, заявник зауважує на тому, що більша частина боргу була вже погашена.

Разом з тим, судом не приймаються до уваги та відхиляються такі доводи відповідача, з огляду на таке.

Зокрема, суд зазначає, що неналежним виконанням зобов'язання, відповідач порушує майнові права позивача, інтереси якого, суд також має враховувати при вирішенні справи.

В той же, заборгованість відповідачем була погашена тільки частково й лише після звернення позивача з позовом до суду. Тяжке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин. Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження існування обставин, які б мали істотне значення та були б підставою для зменшення розміру пені.

При цьому суд зазначає, що зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обов'язком суду, а тому, оскільки розмір нарахованих штрафних санкцій в заявленому до стягнення розмірі, обумовлений сторонами в Договорі.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, з огляду на що нарахована позивачем сума штрафу та пені підлягає стягненню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зібрані у справі докази та їх належна оцінка свідчать про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про їх задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду згідно запропонованому останнім графіку, суд виходить із наступного.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на той факт, що політична ситуація, яка склалась в Україні протягом останніх місяців, негативно вплинула на фінансово-господарську діяльність підприємства.

Ненадання ж відстрочки судового рішення заблокує роботу підприємства, та не надасть змоги вчасно виконувати його зобов'язання перед контрагентами.

На підтвердження свого скрутного матеріального становища, відповідачем до матеріалів справи представлено копрію оборотно - сальдової відомості по бухгалтерських рахунках, які підтверджують наявність значної кредиторської заборгованості ТОВ "Українська промислова металургійна компанія" в сумі 1 866 599,82 грн.

Позивач в судовому засіданні проти надання відстрочки виконання судового рішення не заперечував.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо можливості надання розстрочки виконання судового рішення по даній справі відповідно до запропонованого відповідачем графіку погашення, присуджених до стягнення сум заборгованості.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст. 44, 49 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова металургійна компанія" (61003, м. Харків, пров. Дубового, 3, кв.4, код ЄДРПОУ 32567107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал" (61140, м. Харків, вул. Чугуївська, 78, код ЄДРПОУ 35247968) суму основного боргу в розмірі 396 271,52 грн., 3 % річних в сумі 14 408,42 грн., штраф в розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару в сумі 145 454,30 грн., пеню в сумі 108 853,95 грн., а також витрати зі сплати судового збору 13 299,76 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Розстрочити виконання рішення суду та встановити наступний графік його виконання:

- сплата заборгованості у розмірі 396 271,52 грн. - до 01.01.2015 року;

- сплата 3 % річних в сумі 14 408,42 грн., пені в сумі 108 853,95 грн., штрафу в розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару в сумі 145 454,30 грн. - рівними частинами по 50 % до 01.01.2015 року та до 01.03.2015 року відповідно.

Повне рішення складено 22.12.2014 р.

Суддя С.Ч. Жельне

справа № 922/4546/14