Ухвала

від 17.12.2014 по справі 816/3852/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 р.Справа № 816/3852/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Аеросталь" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2014р. по справі № 816/3852/14

за позовом Приватного підприємства "Аеросталь"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне підприємство "Аеросталь", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004202202/1729 від 11.09.2014.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 року у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Аеросталь" - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 198.2 ст. 198, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, абз. 1 ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 19 Конституції України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки до суду не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПП "Аеросталь" (ідентифікаційний код 37015866) 10.03.2010 зареєстроване в якості юридичної особи, номер запису про державну реєстрацію в ЄДР 15851020000007182 (а.с. 9-10). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

У період з 11.08.2014 по 15.08.2014 працівниками Кременчуцької ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Аеросталь" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Стоун Девелопмент" (код 38451572) за період листопад 2013 року.

За результатами перевірки контролюючим органом 22.08.2014 складено акт №2080/16-03-22-02-12/37015866, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 5950,00 грн., в тому числі за листопад 2013 року в сумі 5950,00 грн. (а.с. 12-16).

Як слідує зі змісту акта перевірки, висновок про заниження ПП "Аеросталь" податку на додану вартість відповідач обґрунтовує ненаданням до перевірки будь-яких первинних бухгалтерських документів, що підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини з підприємством постачальником, а саме - ТОВ "Стоун Девелопмент", а також висновками акту ДПІ Печерського району ГУ Міндоходів у м. Києві №3138/26-55-22-01/38451572 від 26.12.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Стоун Девелопмент" (код за ЄДРПОУ 38451572) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2012 по 30.11.2013".

На підставі акту перевірки № 2080/16-03-22-02-12/37015866 від 22.08.2014, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0004202202/1729 від 11.09.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 8925,00 грн., в тому числі 5950,00 грн. - за основним платежем та 2975,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 18-19).

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Стоун Девелопмент".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті № № 2080/16-03-22-02-12/37015866 від 22.08.2014 суджень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Під час судового розгляду справи встановлено, що позивачем у листопаді 2013 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в загальному розмірі 5950,00 грн. за наслідками оформлення господарських операцій з придбання у ТОВ "Стоун Девелопмент" будівельних послуг по монтажу опорних конструкцій кабельних мереж та послуг зі збирання ємності №1 зворотнього водопостачання печей СВЧ на загальну суму 35700,00 грн. згідно договорів підряду № 21 від 01.11.2013 та № 22 від 01.11.2013.

Відповідно до договору підряду №21 від 01.11.2013 ПП "Аеросталь" (замовник) доручає, а ТОВ "Стоун Девелопмент" (підрядник) зобов'язується виконати у відповідності до умов даного договору будівельні послуги по монтажу опорних конструкцій кабельних мереж, а замовник зобов'язується оплатити проведені підрядником роботи згідно цього договору (а.с. 27).

Згідно договору №22 від 01.11.2013 ПП "Аеросталь" (замовник) доручає, а ТОВ "Стоун Девелопмент" (підрядник) зобов'язується виконати у відповідності до умов даного договору послуги зі збирання ємності №1 зворотнього водопостачання СВЧ, а замовник зобов'язується оплатити проведені підрядником роботи згідно цього договору (а.с. 31).

З метою доведення реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем надано суду: рахунки-фактури, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), договір №1/09-13 від 19.09.2013, укладений між ПП "Аеросталь" та ТОВ "Гольфстрім", акти прийомки виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, схему зовнішнього електропостачання, робочі креслення фундаментів (а.с. 28-30, 32-34, 73-114).

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вони не підтверджують фактичне здійснення останнім господарських операцій з придбання у листопаді 2013 року в ТОВ "Стоун Девелопмент" будівельних послуг по монтажу опорних конструкцій кабельних мереж та послуг зі збирання ємності №1 зворотнього водопостачання печей СВЧ, враховуючи наступне.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено примірні форми первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" та запроваджено застосування примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Надані позивачем до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 29, 33) не є належним доказом в підтвердження реальності господарських операцій з придбання у ТОВ "Стоун Девелопмент" будівельних послуг по монтажу опорних конструкцій кабельних мереж та послуг зі збирання ємності №1 зворотнього водопостачання печей СВЧ, оскільки вони складені не за формою, встановленою наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві".

Зі змісту наданих актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), як і зі змісту договорів підряду від 01.11.2013 №21 та №22, не можливо встановити, який об'єм будівельних робіт виконано, на якому об'єкті виконувалися дані роботи, які саме матеріали використано при виконанні робіт, їх кількість, вартість, вартість експлуатації машин, заробітної плати робітників тощо. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять місця їх складання, а також прізвищ та посад осіб, відповідальних за приймання-передачу виконаних послуг, що унеможливлює встановлення осіб, які передавали та приймали будівельні послуги.

В ході судового розгляду справи в суді першої інстанції представник ПП "Аеросталь", спірні будівельні послуги придбавалися в ТОВ "Стоун Девелопмент" у зв'язку з необхідністю виконання підприємством договірних зобов'язань перед ТОВ "Гольфстрім" згідно укладеного з останнім договору № 1/09-13 від 19.09.2013 щодо виконання робіт на об'єкті ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (а.с. 73-84).

До матеріалів справи представником позивача, на підтвердження реальності надання будівельних послуг ТОВ "Стоун Девелопмент", долучено підписані між ПП "Аеросталь" та ТОВ "Гольфстрім" та оформлені за формою КБ-2в акти прийомки виконаних будівельних робіт (а.с. 85-94). В той же час, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підписані між ПП "Аеросталь" та ТОВ "Стоун Девелопмент" за наслідками оформлення спірних господарських операцій, складені не за формою КБ-2в. Крім того, з наданих актів здачі-прийняття будівельних робіт, які підписані між ПП "Аеросталь" та ТОВ "Гольфстрім", не вбачається участь у їх виконанні ТОВ "Стоун Девелопмент".

Також позивачем не було надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції облікові документи у будівництві №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", як і не надано документів на підтвердження здійснення оплати останнім на користь його контрагента - ТОВ "Стоун Девелопмент", вартості спірних будівельних послуг

Окрім цього, судовим розглядом встановлено та не заперечувалось представниками ПП "Аеросталь" під час розгляду справи в суді першої інстанції, що до перевірки позивачем будь-які первинні бухгалтерські документи по спірним господарським операціям не надавалися.

Директор ПП "Аеросталь" ОСОБА_1 пояснив, що ним нарочно в канцелярію контролюючого органу було здано, а у подальшому додатково направлено засобами поштового зв'язку, лист від 13.08.2014 вих.№22 (а.с. 25), у якому він просив Кременчуцьку ОДПІ продовжити строк перевірки підприємства на 2-3 робочих дні для представлення інспектору необхідних первинних бухгалтерських документів.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи позивача, оскільки до матеріалів справи позивачем не надано доказів на підтвердження подання представником платника особисто чи направлення поштою та отримання відповідачем вказаного листа.

В свою чергу, представник Кременчуцької ОДПІ в судовому засіданні зазначив, що лист за підписом директора ПП "Аеросталь" ОСОБА_1 від 13.08.2014 до інспекції не надходив.

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Судом встановлено, що після закінчення перевірки та складення за її результатами акту перевірки №2080/16-03-22-02-12/37015866 від 22.08.2014, ПП "Аеросталь", керуючись положеннями пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, звернулось до Кременчуцької ОДПІ з повідомленням від 27.08.2014 про втрату первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ "Стоун Девелопмент" за листопад 2013 року (а.с. 23).

Водночас, в судовому засіданні суду першої інстанції директор ПП "Аеросталь" ОСОБА_1 надав пояснення, що первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах з ТОВ "Стоун Девелопмент" за листопад 2013 року фактично втрачені не були, а знаходилися за місцем проживання колишнього головного бухгалтера підприємства, яка в період перевірки перебувала за межами Полтавської області.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

З огляду на те, що позивачем ані до перевірки, ані під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не надано первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження фінансово-господарських операцій із ТОВ "Стоун Девелопмент", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що долучені позивачем до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт не підтверджують реальність надання ТОВ "Стоун Девелопмент" у листопаді 2013 року ПП "Аеросталь" будівельних послуг по монтажу опорних конструкцій кабельних мереж та послуг зі збирання ємності №1 зворотнього водопостачання печей СВЧ.

З огляду на викладене, висновки контролюючого органу щодо неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту листопада 2013 року суми ПДВ у загальному розмірі 5950,00 грн. є правомірними.

Також, Кременчуцькою ОДПІ, керуючись підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням №0004202202/1729 від 11.09.2014 у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0004202202/1729 від 11.09.2014, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовна вимога про визнання такого рішення протиправним є не обґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України, надав беззаперечні докази на підтвердження правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження позивачем, що кореспондується з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аеросталь" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2014р. по справі № 816/3852/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 22.12.2014 р.