Ухвала

від 08.12.2014 по справі 820/1053/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2014 року м. Київ К/800/26134/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної об'єднаної держаної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2014

у справі № 820/1053/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельного об'єднання «Світло Шахтаря»

до Західної об'єднаної держаної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне об'єднання «Світло Шахтаря» звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Західної об'єднаної держаної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000802212 від 05.09.2013 та № 0000052212 від 23.01.2014.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної планової перевірки ТОВ «Виробничо-торгівельного об'єднання «Світло Шахтаря» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, складено акт № 2409/22.1-0722622328 від 09.07.2013, в якому зафіксовані порушення: пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 , пп. 14.1.27 , пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , а саме: неправомірно відображено у рядку декларації з податку на прибуток 06.3 «Витрати на збут» суми валових витрат по проведених господарських операціях з TOB «Укрсварка Групп», TOB «Кредитмаркет», TOB «Анкомтех Сервіс»; п. п. 198.1 , 198.3 , 198.6 ст. 198 , п. п. 201.1 , 201.6 , 201.7 , 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України , а саме: відображено в складі податкового кредиту з податку на додану вартість суми по проведеним господарським операціям з підприємствами - контрагентами TOB «Реалтранс груп», TOB «Укрсварка Групп», TOB «Кредитмаркет», TOB «Анкомтех Сервіс».

На підставі результатів проведеної перевірки, 05.09.2013 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000802212 про збільшення суми грошового зобов'язання підприємства з податку на прибуток в розмірі 379 501,50 грн., в т.: 303 601,20 грн. основного платежу та 75 900,30 грн.;

- № 0000812212 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 470 132,66 грн., в т.ч.: 376 105,33 грн. основного платежу та 94 024,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000822212 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 419 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 05.09.2013 № 0000822212 та № 0000802212 залишені без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0000812212 скасовано, та прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000052212 від 23.01.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 386 286,66 грн., в т.ч.: 247 524,33 грн. основного платежу та 138 762,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами встановлено, що між ТОВ «ВТО «Світло Шахтаря» (замовник) та TOB «Укрсварка Групп» (виконавець) укладено договір № 11/01 від 11.01.2012 про надання послуг з організації та збуту продукції підприємства, відповідно до умов якого виконавець по завданню замовника зобов'язується за винагороду здійснювати пошук нових замовлень на продукцію на території України, розширити асортимент замовлень по наявних потенційних споживачах, надавати послуги щодо укладання договорів та інших угод між TOB «ВТО «Світло Шахтаря» та потенційними покупцями продукції.

Факт виконання умов зазначеного договору судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: звітами та розшифровками до них з переліком опрацьованих заявок, актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, видатковою накладною.

10.01.2012 між позивачем (замовник) та TOB «Кредитмаркет» (виконавець) укладено договір № 10/01 про надання послуг з організації та збуту продукції підприємства, за умовами якого виконавець по завданню замовника зобов'язується за винагороду здійснювати пошук замовлень на продукцію по вугільним шахтам та об'єднанням на території Донецької, Луганської та інших областей, що добувають вугілля, надавати послуги щодо сприяння в укладанні договорів.

Факт виконання умов цього договору підтверджується матеріалами справи, дослідженими судами обох інстанцій, а саме: звітами з переліком опрацьованих заявок та актами про надання послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями.

24.09.2012 між позивачем (замовник) та TOB «Анкомтех Сервіс» (виконавець) укладений договір № 24/09 про надання послуг з організації та збуту продукції підприємства, за умовами якого виконавець по завданню замовника зобов'язується за винагороду здійснювати пошук нових замовлень на продукцію на території України, розширювати асортимент замовлень по наявних потенційних споживачах, надавати послуги щодо укладання договорів та інших угод між TOB «ВТО «Світло Шахтаря» та потенційними покупцями продукції.

Виконання умов договору підтверджується актом про надання послуг, податковою накладною, платіжним дорученням.

30.10.2012 між позивачем (покупець) та TOB «Анкомтех Сервіс» (постачальник) укладено договір поставки № 30/10, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених договором, поставити запчастини, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію. Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції постачаються згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Факт виконання договору судами встановлено на підставі досліджених матеріалів справи, а саме: видатковою та податковою накладними, платіжними дорученнями

Також в судовому порядку встановлено факт подальшого використання придбаних у контрагентів TOB «Укрсварка Групп», TOB «Кредитмаркет», TOB «Анкомтех Сервіс» товарів та послуг.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що первинні бухгалтерські документи, які досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки та долучені до матеріалів справи, були складені від імені позивача та його контрагентів, підписані уповноваженими представниками сторін та не містять дефектів форми або змісту, які б спричиняли втрату оглянутими документами юридичного статусу первинних документів; порушення контрагентами позивача цивільного та податкового законодавства під час здійснення господарської діяльності з іншими контрагентами не може впливати на результати діяльності підприємства позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 зазначеного Кодексу інші операційні витрати, що включають, зокрема: витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу; амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів; амортизацію необоротних та нематеріальних активів у складі об'єктів, отриманих у концесію відповідно до Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності»; інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу. Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті; витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства, на придбання літератури, оплату Інтернет-послуг і передплату спеціалізованих періодичних видань; суми коштів, спрямовані уповноваженими банками до додаткового спеціального резерву страхування пенсійних вкладів та додаткових спеціальних резервів страхування коштів фондів банківського управління відповідно до закону, що регулює питання створення та функціонування фондів банківського управління.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів та послуг були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та контрагентами про надання послуг та поставки товарів не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 140.5 ст. 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до положень п. п. 201.1, 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій із такими контрагентами.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної об'єднаної держаної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний