Рішення

від 15.12.2014 по справі 914/3462/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2014 р. Справа № 914/3462/14

За позовом: Публічного акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів», м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Добробут», с. Дережичі, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, с. Дережичі, Львівська область

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Туркевич Р.Ю., представник (довіреність від 18.10.2013 р.);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Добробут», с. Дережичі, Львівська область, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, с. Дережичі, Львівська область про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 30.09.2014р. призначив розгляд справи на 20.10.2014 р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду. За клопотанням представника строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 16.12.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та третьою особою було укладено кредитний договір, на виконання умов якого третій особі надано кошти в сумі 1500000грн. 00коп. Третя особа зобов'язувалася протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обов'язків по договору - на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. У зв'язку з неналежним виконанням третьою особою зобов'язань по кредитному договору, позивач звернувся з вимогою про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів. Однак, третя особа свої зобов'язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту виконала частково, на дату подання позову до суду заборгованість становить 1213231грн. 77коп. по кредиту, 77779грн. 79коп. по сплаті процентів, 5614грн. 00 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань. Крім цього, що між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно умов якого відповідач передав в іпотеку позивачу для забезпечення вимог третьої особи по кредитному договору нежитлові будівлі. Відповідно до умов договору іпотеки, в разі невиконання або неналежного виконання третьою особою умов кредитного договору, позивач має право задовольнити забезпечені договором іпотеки вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв'язку з цим, представник позивача просив стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 1 296 625 грн. 56 коп., звернувши стягнення на заставлені відповідачем нежитлові будівлі шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження..

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвал суду не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Третя особа явку представника в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином

Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

15 листопада 2006 р. між Відкритим акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» (банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №78.

За цим договором банк (позивач) надає позичальнику (третій особі) кредит у сумі 1500000 грн. 00 коп.

Плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 16,5% річних (п. 1.5. договору).

Відповідно до п. 1.8. договору термін погашення кредиту не пізніше 14.11.2016 р.

На виконання умов вищевказаного кредитного договору, позивач надав третій особі 1500000 грн. 00 коп.

15 листопада 2006 р. сторони уклали додаток №1 до кредитного договору, яким встановили графік погашення кредиту.

Додатком №2 від 12.02.2008 р., додатком №3 від 29.11.2009 р., додатком №4 від 31.05.2011 р., додатком №5 від 29.02.2012 р., додатком №6 від 08.01.2013 р., додатком №7 від 29.10.2013 р., додатком №8 від 28.02.2014 р. до кредитного договору сторони змінили графік погашення кредиту та інші умов договору.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору позичальник самостійно сплачує банку щомісяця в термін до останнього робочого дня місяця нараховані за цей місяць відсотки за користування кредитом. Повний розрахунок по сплаті відсотків здійснюється в день остаточного погашення заборгованості позичальника по кредиту.

Згідно п. 5.1.3. кредитного договору, у випадку невиконання позичальником договірних зобов'язань, передбачених кредитним договором та у випадку, коли відсутній дозвіл на перенесення строків згідно п. 5.1.1. цього договору, банк має право розірвати кредитний договір та вимагати дострокового погашення позичальником існуючої заборгованості.

Пунктом 3.2.6. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний своєчасно, в терміни, визначені кредитним договором, повернути банку кредит та плату (відсотки, комісії) за користування ним.

У зв'язку з порушенням строків сплати сум кредиту та процентів, позивач звернувся до третьої особи з листом-вимогою №420/0-12 від 01.07.2014 р., в якому вимагав в тридцятиденний термін сплатити прострочену заборгованість.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, третя особа свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору не виконала, на дату судового розгляду заборгованість третьої особи перед позивачем становить 1213231грн. 77коп. по кредиту, 77 779 грн. 79коп. заборгованості по сплаті процентів.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 4.3. кредитного договору, за несвоєчасне погашення кредиту або його частини, плати за користування кредитом або її частини банк має право нарахувати, а позичальник, в такому випадку, зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також відшкодовує банку завдані таким невиконанням збитки в повному обсязі.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню (за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів) в розмірі 5 614 грн. 00коп.

1 червня 2011 р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» (іпотекодержатель) та фізичною особою-підприємцем Приватним підприємством «Добробут» (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №3382.

Згідно договору іпотеки іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з умов кредитного договору №78 від 15.11.2006 р. (та додатків до нього), укладеного між іпотекодержателем та позичальником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, відповідно до якого іпотекодержатель надав позичальнику кредит, який він зобов'язується повернути в строк не пізніше 14.11.2016 р., зі сплатою 16,5% річних, щомісяця сплачувати суму відсотків за користування кредитом у розмірі та в терміни згідно умов кредитного договору, а також оплатити штрафні санкції у випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п. 1.3. договору іпотеки іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем, викладених у основному зобов'язанні, передає в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю з прибудовою приміщень багатофункціонального використання, загальною площею 1 054,2 кв.м., що на плані позначена літ. «А 2», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; нежитлову будівлю (будівлю готелю), загальною площею 796,6 кв.м., що на плані позначена літ. «А 3», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку, площею 0,5600 гектара, кадастровий номер 4621282700:01:002:0029, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п. 1.6. договору іпотеки, сторони домовились, що загальна заставна вартість предмета іпотеки становить 4 163 445 грн. 00 коп.

Пунктом 3.1.4. договору іпотеки передбачено, що у випадку невиконання іпотекодавцем та/або позичальником зобов'язань за цим та/або за кредитним договором, достроково звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми, переважно перед іншими кредиторами, задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Відповідно до п. 5.2. договору іпотеки, іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо у момент настання строку виконання іпотекодавцем хоча б однієї з умов основного зобов'язання, вона не буде виконана, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений основним зобов'язанням строк суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені основним зобов'язанням строк сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені основним зобов'язанням строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

03.07.2014 р. позивач надіслав відповідачу лист-вимогу за вих. №420/0-12 від 01.07.2014 р., в якому зазначив, що у випадку невиконання цієї вимоги у встановлений строк, банком буде вжито щодо примусового стягнення всієї заборгованості по кредитному договору, в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 2 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Абзацом 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання (абз. 2 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно абз. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно абз. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (абз. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Згідно абз. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до абз. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

З огляду на те, що між сторонами спір щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки відсутній, суд приходить до висновку про визначення початковою ціною продажу предмета іпотеки вартість предмета іпотеки, яка погоджена сторонами в договорі іпотеки від 01.06.2011 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, складає 1213231грн. 77коп. заборгованості по кредиту, 77 779 грн. 79 коп. заборгованості по сплаті процентів, 5 614 грн. 00коп. пені (за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів).

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1050, 1052, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 7, 33, 38 Закону України «Про іпотеку» та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», м. Львів, вул. Сербська, 1 (ідентифікаційний код 09801546) суму заборгованості згідно кредитного договору №78 від 15.11.2006 р. в розмірі 1 296 625 грн. 56 коп., в тому числі 1213231грн. 77коп. заборгованості по кредиту, 77779грн. 79коп. заборгованості по сплаті процентів, 5 614 грн. 00 коп. пені (нарахованої за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів), а також 25 932 грн. 51 коп. судового збору, звернувши стягнення на заставлене майно Приватного підприємства «Добробут», с. Дережичі, вул. Молодіжна, 60 а, Дрогобицький район, Львівська область (ідентифікаційний код 20829462) згідно договору іпотеки, посвідченого 01.06.2011 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №3382, а саме: нежитлову будівлю з прибудовою приміщень багатофункціонального використання, загальною площею 1 054,2 кв.м., що на плані позначена літ. «А 2», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; нежитлову будівлю (будівлю готелю), загальною площею 796,6 кв.м., що на плані позначена літ. «А 3», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку, площею 0,5600 гектара, кадастровий номер 4621282700:01:002:0029, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 4163445грн. 00коп.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 15.12.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 22.12.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.