Рішення

від 11.12.2014 по справі 910/23153/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23153/14 11.12.14

За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецатомкомплект";

про стягнення 29 376,00 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Мітічкін А. С., представник, довіреність №143/10 від 10.07.2014 р.;

Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 20 160,00 грн. штрафу, 9 216,00 грн. пені, а також 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 року порушено провадження у справі № 910/23153/14, розгляд справи призначено на 11.11.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року відкладено розгляд справи до 11.12.2014 року.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду і підтверджує факт отримання відповідачем ухвали господарського суду м. Києва.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.

З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між відокремленим підрозділом «Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом» (покупець) та ТОВ «Спецатомкомплект» (постачальник) 18.06.2013 р. укладено договір поставки № 11-16-1-13-1415 (далі-договір) у відповідності до рішення Комітету з конкурсних торгів ДП «НАЕК «Енергоатом» (п. 11.4 договору).

Згідно з пунктом 1.1. договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, поставити низьковольтну апаратуру, виробництва ВАТ «АБС ЗЄиМ Автоматизация», Росія та ВАТ «СКБ СПА», Росія для ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі - продукція).

Відповідно до п. 3.1 договору, сума договору становить 5 006 880,00 грн.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що строк поставки продукції зазначається в специфікації до договору. У специфікації № 1 до договору поставки вказано, що термін поставки: протягом 90 днів від дати укладання договору.

Відповідно до п. 5.4 договору, датою поставки продукції вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Представниками сторін 18.10.2013 року було підписано та скріплено печаткою відповідача видаткову накладну №РН-0000025, а 22.05.2014 р. - акт приймання-передачі ТМЦ №04-022, у відповідності до яких постачальник передав, а покупець прийняв механізм електричний прямохідний МЭП-25000/25-100У-02А у кількості 1 штуки загальною вартістю 288 000,00 грн.

У зв'язку з простроченням, на думку покупця, постачальником строків поставки продукції позивач звернувся до відповідача з претензією (лист №7088/51 від 29.07.2014 р.) про неналежне виконання та стягнення штрафних санкцій за договором, в якій просив відповідача сплатити неустойку у загальному розмірі 29 376,00 грн.

Спір у справі пов'язаний з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов договору в частині прострочення поставки товару, а тому позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 20 160,00 грн. та пеню у розмірі 9 216,00 грн., які нараховані за період з 17.09.2013 р. по 18.10.2013 р.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до п. 5.1 договору та специфікації постачальник повинен був поставити покупцю продукцію протягом 90 днів від дати укладання договору (18.06.2013 р.), тобто - до 16.09.2013 р.

Матеріалами справи підтверджується (видаткова накладна № РН-0000025 від 18.10.2013 р.), факт поставки товару загальною вартістю 288 000,00 грн.

Позивач стверджує, що станом на день подання даної позовної заяви відповідач як постачальник виконав зобов'язання за договором в повному обсязі, поставлено продукції за договором на суму 5 006 880,00 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви актами приймання-передачі ТМЦ. В той же час, покупець вказує, що постачальником було частково порушено строк поставки продукції та прострочено виконання своїх зобов'язань за договором, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецатомкомплект" поставлено продукцію на суму 288 000,00 грн. 18.10.2013 р. замість 16.09.2013 р., тобто відповідачем було прострочено 32 календарні дні.

У відповідності до приписів статті 253 Цивільного кодексу України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, постачальник згідно умов договору зобов'язаний був поставити покупцю продукцію до 16.09.2013 р., натомість вона була поставлена позивачу 18.10.2013 р. (п. 5.4 договору - датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, постачальником було порушено встановлений договором термін поставки продукції, а з 17.09.2013 р. відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

У частині 2 статті 549 Цивільного кодексу України вказано, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 договору за прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору також передбачено, що за порушення строку поставки продукції за Договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Оскільки, постачальником було прострочено виконання свого обов'язку з поставки продукції з 17.09.2013 р. по 18.10.2013 р. (32 календарні дні), а вказаним пунктом договору передбачено нарахування штрафу за прострочення поставки продукції понад 30 днів, то вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20 160,00 грн. є правомірною.

Враховуючи встановлений судом період, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання - з 17.09.2013 р. по 18.10.2013 р., передбачений сторонами розмір пені - 0,1 % від вартості не поставленої в строк продукції, яка нараховується за кожний день прострочення, суд приходить до висновку про правомірність стягнення пені у розмірі 9 216,00 грн.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 33 ГПК України позивачем доведено факт прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання з поставки продукції за договором поставки. Відповідачем, в свою чергу, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем, суду не надано.

За таких обставин позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецатомкомплект" 20 160,00 грн. штрафу та 9 216,00 грн. пені за прострочення поставки продукції за договором поставки №11-16-1-13-1415 від 18.06.2013 року обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецатомкомплект" (02094, м. Київ, вул. Вокзальна, 5; ідентифікаційний код 32977163) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108-А; ідентифікаційний код 26251923) штраф у розмірі 20 160 (двадцять тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 9 216 (дев'ять тисяч двісті шістнадцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 16.12.2014 р.