Рішення

від 17.12.2014 по справі 914/4037/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2014 р. Справа № 914/4037/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Думна", м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Візантія-Тракт", м.Новояворівськ Львівської області

про розірвання договору купівлі-продажу №17/02-51 від 17.02.2014р. та стягнення 23 500,00 грн. передоплати

За участю представників сторін:

від позивача Коваль Н.Г. - представник (довіреність б/н від 03.11.2014р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним підприємством "Думна" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Візантія-Тракт" про розірвання договору купівлі-продажу №17/02-51 від 17.02.2014р. та стягнення 23 500,00 грн. передоплати.

Ухвалою суду від 17.11.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 03.12.2014р. Ухвалою суду від 03.12.2014р. розгляд справи відкладено на 17.12.2014р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив. Станом на 17.12.2014р. від відповідача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 03.12.2014р. або поштовий конверт без вручення його адресату. Дана ухвала надсилалась відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 81053, Львівська область, м.Новояворівськ, вул.Шевченка, 14/63.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із внесеними змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суду невідомо.

Станом на 17.12.2014р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

17.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Візантія-Тракт" (продавець) та Приватним підприємством "Думна" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №17/02-51, відповідно до умов якого продавець зобов'язується на умовах, визначених договором передати у власність покупця товар, а покупець прийняти і оплатити товар відповідно до специфікацій, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною.

Предметом договору є продукція відповідно до специфікацій по договору (п.1.2. договору).

Відповідно до п.3.1. договору умови відвантаження вказано у специфікаціях, які додаються до договору.

Згідно із п.4.1. договору ціна товару вказана у специфікаціях, і у випадку передоплати не може мінятися аж до повного виконання взаєморозрахунків між сторонами.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що оплата за відпущений товар проводиться виключно попередньо згідно отриманого рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до специфікації №1 від 17.02.2014р., що є додатком №1 до договору, сторонами погоджено поставку товару, а саме ПАГ-18 (плити аеродромні), в кількості 5 шт., загальною вартістю 23 500,00 грн.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору ним було здійснено попередню оплату в розмірі 23 500,00 грн., однак відповідач не здійснив поставку товару, передбаченого специфікацією №1.

Як зазначив позивач, він звертався до відповідача з вимогою про поставку товару, однак відповідач ігнорував звернення позивача.

У зв'язку з цим позивач надіслав відповідачу претензію, однак вона також була проігнорована.

В подальшому позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору та вимогу про повернення коштів.

Як стверджує позивач, станом на дату звернення до суду із позовною заявою, відповідач умов договору не виконав, товар позивачу не передав, сплачених коштів не повернув.

Отже позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить розірвати договір купівлі-продажу №17/02-51 від 17.02.2014р. та стягнути з відповідача 23 500,00 грн. передоплати.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи 17.02.2014р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу №17/02-51, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується на умовах, визначених договором передати у власність позивача товар, а позивач прийняти та оплатити товар відповідно до специфікацій, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що оплата за відпущений товар проводиться виключно попередньо згідно отриманого рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання п.4.2. договору позивачем було здійснено передоплату в розмірі 23 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №58 від 25.02.2014р. Призначенням платежу відповідно до вказаного платіжного доручення є: «за плити ПАГ згідно рахунку №170201 від 17.02.2014р.» Також передоплата підтверджується банківською випискою від 25.02.2014р., що міститься в матеріалах справи.

Як зазначалося вище, відповідно до специфікації №1 від 17.02.2014р., що є додатком №1 до договору, сторонами погоджено поставку товару, а саме ПАГ-18 (плити аеродромні), в кількості 5 шт., загальною вартістю 23 500,00 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем виконано умови договору купівлі-продажу №17/02-51 від 17.02.2014р. щодо здійснення передоплати за товар.

Відповідно до ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначив позивач та як вбачається із матеріалів справи, а саме із опису вкладення у цінний лист, 14.08.2014р. на адресу відповідача надсилалася претензія.

В матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачу товару, відзив на позов відповідач не подав.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання). Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (Постанова Верховного Суду Україні від 28.11.2011р. про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України у справі N 43/308-10).

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2014р. на адресу відповідача було надіслано повідомлення про відмову від договору купівлі-продажу №17/02-51 від 17.02.2014р. та повернення коштів. У повідомленні позивач зазначив, що його претензія від 05.08.2014р. з вимогою поставити товар протягом семи днів з дня отримання претензії не виконана, відтак позивач заявив про відмову від договору та повернення коштів.

Відповідно до ч. 4 статті 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на те, що відповідач не передав позивачу товар передбачений договором, тобто відповідачем допущено істотне порушення умов договору, відтак суд дійшов висновку задоволити позовні вимоги позивача про розірвання договору та стягнення з відповідача 23 500,00 грн. передоплати за непоставлений товар.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №422 від 10.11.2014р. на суму 1 827,00 грн. та платіжним дорученням №471 від 25.11.2014р. на суму 1 218,00 грн., які відповідно до ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Розірвати договір купівлі-продажу №17/02-51 укладений 17.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Візантія-Тракт" (81053, Львівська область, м.Новояворівськ, вул.Шевченка, 14/63, код ЄДРПОУ 34107194) та Приватним підприємством "Думна" (79058, м.Львів, вул.Торф'яна, 7, код ЄДРПОУ 30538116).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Візантія-Тракт" (81053, Львівська область, м.Новояворівськ, вул.Шевченка, 14/63, код ЄДРПОУ 34107194) на користь Приватного підприємства "Думна" (79058, м.Львів, вул.Торф'яна, 7, код ЄДРПОУ 30538116) 23 500,00 грн. передоплати за непоставлений товар та 3 045,00 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 22.12.2014р.

Суддя Петрашко М.М.