Рішення

від 17.12.2014 по справі 914/4097/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2014 р. Справа № 914/4097/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансекспедиція», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольоровий світ», м.Новояворівськ Яворівського район Львівської області

про стягнення 25241,22грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: Олійник О.В. - адвокат, представник за договором

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансекспедиція», м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольоровий світ», м.Новояворівськ Яворівського район Львівської області про стягнення 25241,22грн., з яких 18315,00грн. основного боргу, 2497,25грн. пені, 3765,69грн. індексу інфляції та 663,28грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 21.11.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.12.2014 року. Ухвалою суду від 03.12.2014р. розгляд справи відкладено на 17.12.2014р. у зв'язку з неявкою відповідача.

Позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог (вх.№6080/14 від 17.12.2014р.) у зв'язку із частковою сплатою суми боргу відповідачем, згідно якої ТзОВ «Автотрансекспедиція» просить стягнути з ТзОВ «Кольоровий світ» заборгованість в розмірі 23241,22грн., з яких 16315,00грн. основного боргу, 2497,25грн. пені, 3765,69грн. індексу інфляції та 663,28грн. 3% річних.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог. Відтак, судом прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, подальший розгляд справи відбувається з її врахуванням.

Представнику позивача роз'яснено права згідно ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2014р. долучив до матеріалів справи додаткові документи на підтвердження своєї правової позиції (вх.№6080/14 14 від 17.12.2014р.), позов підтримав повністю з мотивів, зазначених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог (вх.№6080/14 від 17.12.2014р.). Ствердив, зокрема, що позивачем у грудні 2013 року та січні 2014 року надано відповідачу - ТзОВ «Кольоровий світ» транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 37615,00грн., які відповідачем, всупереч умовам договорів та заявок, оплачено лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 16315,00грн., що зумовило звернення ТзОВ «Автотрансекспедиція» до суду із позовною заявою. Окрім суми основного боргу до стягнення заявлено також 2497,25грн. пені, 3765,69грн. індексу інфляції та 663,28грн. 3% річних. Просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 17.12.2014р. повторно не забезпечив, поважності причин неявки суду не повідомив, проте через канцелярію суду подано відзив (вх.№54412/14 від 16.12.2014р.), в якому позовні вимоги в частині 16315,00грн. основного боргу визнано та заявлено клопотання про зменшення суми пені на 50%, враховуючи фінансові проблеми товариства.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрансекспедиція» (виконавець за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кольоровий світ» (замовник за договором, відповідач по справі) укладено договір №1505-13Т про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.12.2013р., за яким виконавець надає замовнику транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно визначених умов (п.1). Зокрема, у п.1.1.9 договору сторони встановили вартість послуги з ПДВ - 20900,00грн.

Відповідно до п.3.1 договору, замовник здійснює оплату послуг виконавця шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 днів після отримання оригіналів документів.

ТзОВ «Автотрансекспедиція» взяті на себе за договором зобов'язання виконано у повному обсязі, що підтверджується заповненою міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №0000897 та актом №35-12.13ТОВ прийому виконаних робіт від 23.12.2013р., підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим їх печатками.

Окрім цього, між ТзОВ «Автотрансекспедиція» (виконавець за договором) та ТзОВ «Кольоровий світ» (замовник за договором) укладено договір №1506-13Т про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.12.2013р., за яким виконавець надає замовнику транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно визначених умов (п.1). Зокрема, у п.1.1.9 договору сторони встановили вартість послуги з ПДВ - 8715,00грн.

Відповідно до п.3.1 договору, замовник здійснює оплату послуг виконавця шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 днів після отримання оригіналів документів.

ТзОВ «Автотрансекспедиція» взяті на себе за договором зобов'язання виконано у повному обсязі, що підтверджується заповненою міжнародною товарно-транспортною накладною CMR б/н та актом №30-12.13ТОВ прийому виконаних робіт від 23.12.2013р., підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим їх печатками.

Також між ТзОВ «Автотрансекспедиція» (експедитор-повірений) та ТзОВ «Кольоровий світ» (замовник-довіритель) підписано заявку №1 від 17.01.2014р., за якою сторони домовились про перевезення вантажу у міжнародному сполученні. Вартість послуги склала 8000,00грн. Щодо порядку і форми оплати сторонами погоджено безготівковий розрахунок із відтермінуванням сплати 30 днів.

ТзОВ «Автотрансекспедиція» взяті на себе за договором зобов'язання виконано у повному обсязі, що підтверджується заповненою міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №169168 та актом №21-01.14ТОВ прийому виконаних робіт від 28.01.2014р., підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим їх печатками.

На момент звернення до суду із позовною заявою, виставлені ТзОВ «Автотрансекспедиція» рахунки на оплату наданих послуг №1505-13Т від 16.12.2013р., №1506-13Т від 17.12.2013р. та №17-14Т від 17.01.2014р. відповідачем оплачено частково, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 16315,00грн.

Наявність вказаної заборгованості зумовила звернення ТзОВ «Автотрансекспедиція» до суду із позовною заявою про стягнення 16315,00грн. основного боргу, 2497,25грн. пені, 3765,69грн. індексу інфляції та 663,28грн. 3% річних.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Як встановлено ч.1 ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.1 ст.916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ст.929 ЦК України та ст.316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Згідно зі ст.931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У поданому відзиві (вх.№54412/14 від 16.12.2014р.), ТзОВ «Кольоровий світ» суму основного боргу в розмірі 16315,00грн. визнано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення 16315,00грн. основного боргу обґрунтований поданими доказами, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення.

Щодо вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.4.3 договору №1505-13Т від 16.12.2013р., за кожен день прострочення оплати послуг виконавця замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми.

Враховуючи встановлений п.3.1 договору порядок проведення розрахунків та положення ст.ст.253, 254 ЦК України, суд приходить до висновку, що прострочення боржника за вказаним договором настало з 31.12.2013р.

Провівши відповідний перерахунок із врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат та визначеного позивачем періоду проведення нарахувань, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої за умовами договору №1505-13Т від 16.12.2013р. підлягають частковому задоволенню в розмірі 1335,38грн.

Відповідно до п.4.3 договору №1506-13Т від 17.12.2013р., за кожен день прострочення оплати послуг виконавця замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми.

Враховуючи встановлений п.3.1 договору порядок проведення розрахунків та положення ст.ст.253, 254 ЦК України, суд приходить до висновку, що прострочення боржника за вказаним договором настало з 31.12.2013р.

Провівши відповідний перерахунок із врахуванням визначеного позивачем періоду проведення нарахувань, суд прийшов до висновку, що незважаючи на допущені ТзОВ «Автотрансекспедиція» математичні неточності у проведенні підрахунків, позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої за умовами договору №1506-13Т від 17.12.2013р. підлягають до задоволення в повному розмірі 675,47грн.

Також суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 447,56грн. пені, нарахованих позивачем за невиконання відповідачем зобов'язань із оплати за послуги, надані на підставі підписаної сторонами заявки №1 від 17.01.2014р., виходячи з наступного.

Враховуючи встановлене у заявці 30-денне відтермінування платежу та положення ст.ст.253, 254 ЦК України, суд приходить до висновку, що прострочення боржника за вказаним договором настало з 01.03.2014р.

Проте, суд звертає увагу, що у підписаній сторонами заявці №1 від 17.01.2014р. не передбачено такого виду забезпечення виконання зобов'язань як неустойка, а отже, не дотримана вимога, встановлена ч.1 ст.547 ЦК України, про вчинення таких правочинів у письмовій формі.

Що стосується вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних, суд зазначає, що відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.2 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відтак, провівши відповідні перерахунки, враховуючи визначені позивачем періоди проведення нарахувань та момент виникнення прострочення боржника, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в такому порядку: 325,87грн. 3% річних та 1882,40грн. індексу інфляції за договором №1505-13Т від 16.12.2013р.; 196,27грн. 3% річних та 759,20грн. індексу інфляції за договором №1506-13Т від 17.12.2013р.; 140,31грн. 3% річних та 976,00грн. індексу інфляції за заявкою №1 від 17.01.2014р.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 16315,00грн. основного боргу, 2010,85грн. пені, 662,45грн. 3% річних та 3617,60грн. індексу інфляції.

Щодо заяви ТзОВ «Кольоровий світ» про зменшення розміру пені на 50% у зв'язку із фінансовими проблемами товариства, суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як визначено ст.233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.17.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи вжиття відповідачем заходів до належного виконання зобов'язання та часткове погашення суми основного боргу, суд, враховуючи майнові інтереси сторін, приходить до висновку, що заява ТзОВ «Кольоровий світ» про зменшення розміру пені підлягає частковому задоволенню. Суд вважає за можливе зменшити розмір присудженої до стягнення пені на 20% та задоволити позовні вимоги в цій частині в розмірі 1608,68грн.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, витрати зі сплати 1777,06грн. судового збору слід покласти на відповідача.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст.48 ГПК України, витрати за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». У Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26), в якому встановлюється порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо (ч.2 ст.30). При встановлені розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, а гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3 ст.30). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката.

Договори з адвокатами про надання послуг мають відповідати нормам глави 63 ЦК України (Послуги. Загальні положення) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, а також Законом України «Про адвокатуру» і Правилами адвокатської етики. У договорі про надання юридичних послуг, відповідно до статті 180 ГК України, у будь-якому разі має бути погоджена ціна.

Відповідно до статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до чинного законодавства України, розмір оплати за договором про надання юридичних послуг, а значить і розмір гонорару визначається угодою сторін.

Критерієм розумної обґрунтованості розміру гонорару є його відповідність комплексу факторів, зазначених у статті 33 Правил адвокатської етики.

Окрім цього, Пленумом Вищого господарського суду України у п.6.5 Постанови №7 від 21.02.2013р. роз'яснено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Внаслідок невиконання боржником зобов'язання за договором позивач був вимушений звернутись за правовою допомогою до адвоката. Таким чином, укладення з адвокатом договору про надання юридичних послуг зумовлене неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором.

З аналізу договору №19 про надання адвокатських послуг від 18.09.2014р. вбачається, що надання правової допомоги ТзОВ «Автотрансекспедиція» та її об'єм пов'язані із даною справою і її розглядом в господарському суді. Витрати позивача в повному обсязі документально підтверджуються вказаним договором, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №1223 від 17.11.2014р., посвідченням адвоката №1223 від 17.11.2006р., ордером на надання правової допомоги серія ЛВ №032575 та платіжним дорученням №278 від 10.12.2014р. про сплату ТзОВ «Автотрансекспедиція» 1500,00грн. плати згідно договору про надання адвокатських послуг №19 від 18.09.2014р.

Відповідно до п.6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р., вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування таких витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

Згідно з п.3 ч.5 ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд, врахувавши суму позову, тривалість розгляду та складність справи, а також часткове задоволення позовних вимог, вважає за необхідне покласти витрати, понесені позивачем на оплату послуг адвоката в розмірі 1459,00грн. на відповідача.

При проведенні розподілу господарських витрат судом враховано роз'яснення, надане Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.3 Постанови №7 від 21.02.2013р., за яким у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольоровий світ» (Львівська область, Яворівський район, м.Новояворівськ, вул.Привокзальна, буд.8; код ЄДРПОУ 31003457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансекспедиція» (м.Львів, вул.Городоцька, буд.291; код ЄДРПОУ 37612871) 16315,00грн. основного боргу, 1608,68грн. пені, 662,45грн. 3% річних, 3617,60грн. індексу інфляції, 1459,00грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1777,06грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 22.12.2014р.

Суддя Щигельська О.І.