Рішення

від 23.12.2014 по справі 914/3799/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2014 р. Справа № 914/3799/14

За позовом: Прокурора Галицького району м. Львова, в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського держфонду підтримки фермерських господарств, м. Львів

до відповідача: Фермерського господарства «З.О.Р.Я.», с. Андріївка,

Буський район

про: стягнення 11100,54 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - прокурор прокуратури м. Львова посвідчення №005508 видане 24.09.2012 р. дійсне до 24.09.2017 р.,

позивача: Стадник З.Д. - дов. №45 від 08.12.2014 року,

відповідача: не з'явився.

Представникам судового процесу роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Прокурора Галицького району м. Львова, в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського держфонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «З.О.Р.Я.»про стягнення 11100,54 грн. Ухвалою від 28.10.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.11.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору №14/2007 від 04.12.2007 р. про надання фінансової підтримки фермерському господарству, не повернув до 04.12.2012 р. частину наданих йому на поворотній основі коштів, внаслідок чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 10 000,00 грн. Крім того, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 1100,54 грн.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

23.12.2014 р. прокурором за вх. №6112/14 подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути 10 000,00 грн. основного боргу.

В судове засідання 23.12.2014 р. прокурор з'явився, позов підтримав підстав викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, вимоги ухвали суду виконав. Просить стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. основної заборгованості.

В судове засідання 23.12.2014 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. №6112/14 від 23.12.2014 р.), вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 23.12.2014 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, вимоги ухвал суду не виконав.

Заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, оскільки вона не протирічить діючому законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також є процесуальним правом сторони.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Господарським судом Львівської області встановлено, що ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи надсилалися господарським судом на адресу Фермерського господарства «З.О.Р.Я.» (ідентифікаційний код 33465292), яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.10.2014 р. та у договорі №14/2007 від 01.12.2007 р. доданого до позовної заяви.

Пунктом 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом голови Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.02, передбачено, що Ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, то в справі містяться такі докази про отримання ухвал відповідачем.

Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду справи та про результат розгляду судом господарського спору.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23.12.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника прокурора та позивача, оглянувши оригінали документів представлені суду, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив таке.

04.12.2007 р. між Львівським відділенням Українського держфонду підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «З.О.Р.Я.» укладено договір №14/2007 про надання фінансової підтримки фермерському господарству (надалі - договір №14/2006 від 04.12.2007 р.), згідно до розділу 1 якого, Львівське відділення зобов'язується надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству «З.О.Р.Я.» в сумі 22000,00 грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором строк.

Згідно п. 3.1.2 договору №14/2007 від 04.12.2007 р., Львівське відділення має право вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно графіка.

Відповідно до п. 3.4.2. договору №14/2007 від 04.12.2007 р., фермерське господарство «З.О.Р.Я.» зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі Львівському відділенню згідно з встановленим графіком: до 01.11.2010 р. в сумі 6 000,00 грн.; до 01.11.2011 р. в сумі 6 000,00 грн.; до 04.12.2012 р. в сумі 10 000,00 грн.

На виконання п.3.4.3. Договору, сторони уклали договір застави №313826 від 05.12.2007 р. (надалі - Договір застави).

Згідно із п. 3.1.3. договору №14/2007 від 04.12.2007 р. Львівське відділення має право вимагати для забезпечення договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі підтвердження гарантії повернення коштів (договір застави). Об'єкт договору застави трактор ЮМЗ - 6АКЛ, 1992 р. випуску, машина №185768, номер двигуна 3304, державний реєстраційний номер 2303 ШЕ (свідоцтво про реєстрацію АК №398601 від 27.03.2000 р.).Вартість заставного майна за згодою сторін, згідно висновків про вартість майна, що віддається в заставу, становить 33058,00 грн. без ПДВ.

На виконання договірних зобов'язань позивачем було надано відповідачу фінансову підтримку на поворотній основі на загальну суму 22 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №243 від 12.12.2007 р. Відповідач свої зобов'язання, згідно до п.3.4.2 договору №14/2007 від 04.12.2007 р. щодо оплати виконав частково в сумі 12 000,00 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 10 000,00 грн., яка станом на день подання позову не була ним сплачена.

Прокурор зазначає, що на адресу відповідача направлено претензію №54 від 24.04.2013 р., в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість, проте, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом із матеріалів справи, між сторонами виникли зобов'язання згідно договору №14/2007 від 04.12.2007 р., на підставі якого, позивачем надано відповідачу фінансову підтримку на поворотній основі в сумі 22 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №243 від 12.12.2007 р. Відповідач свої зобов'язання, згідно до п.3.4.2 договору №14/2007 від 04.12.2007 р. щодо оплати виконав частково в сумі 12 000,00 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла непогашена заборгованість у сумі 10 000,00 грн., яка станом на день подання позову не була ним сплачена.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. суми основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Частиною 3 ст.49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Пунктом 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, судовий збір в розмірі 1827,00 грн., стягується з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 29, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства «З.О.Р.Я.» (адреса: 80863, Львівська область, Буський район, с. Андріївка, ідентифікаційний код 33465292) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського держфонду підтримки фермерських господарств (адреса: 79000, м. Львів, вул. Технічна, 1, код ЄДРПОУ 13817211) 10 000,00 грн. - основного боргу.

3. Стягнути з Фермерського господарства «З.О.Р.Я.» (адреса: 80863, Львівська область, Буський район, с. Андріївка, ідентифікаційний код 33465292) в дохід Державного бюджету України 1827,00 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст виготовлено та підписано 25.12.2014 р.

Суддя Долінська О.З.