Рішення

від 18.12.2014 по справі 908/4371/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 12/110/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2014 Справа № 908/4371/14

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/4371/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія "Гідромашпривод", м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпромстрой", м. Запоріжжя

про стягнення 64425,28 грн.

за участю представників:

від позивача - Галіченко Б.В., довіреність від 20.10.14 р.

від відповідача - Фіногенов О.Ю., довіреність № 1 від 18.12.14 р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія "Гідромашпривод" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпромстрой" про стягнення перерахованої передоплати в сумі 62416,00 грн. та процентів за користування грошовими коштами в сумі 2009,28 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні усно визнав позов в повному обсязі, що зафіксовано у протоколі судового засідання, складеному згідно вимог ст. 81-1 ГПК України. Однак відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву та письмових пояснень не скористався.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, позицію відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 20.01.2014 року, 27.01.2014 року та 17.02.2014 року відповідачем були зроблені пропозиції (оферти) поставити позивачу товар без замовлення шляхом направлення за допомогою факсограми виставлених до оплати рахунків-фактур на загальну суму 73966,00 грн., зокрема:

- рахунка-фактури № СФ-0000004 від 20.01.2014 року на оплату кутника г/к 160х160х10 у кількості 1,200 тонн за ціною 5375,00 грн. (без ПДВ) на суму 7740,00 грн. зі строком його оплати до 20.01.2014 року;

- рахунка-фактури № СФ-0000008 від 27.01.2014 року на оплату кутника г/к 160х160х10 у кількості 0,600 тонн за ціною 5291,67 грн. (без ПДВ) на суму 3810,00 грн. зі строком його оплати до 27.01.2014 року;

- рахунка-фактури № СФ-0000019 від 17.02.2014 року на оплату кутників г/к 160х160х12 у кількості 2,500 тонн за ціною 7200,00 грн. (без ПДВ), кутників г/к 180х180х12 у кількості 1,600 тонн за ціною 7309,33 грн. (без ПДВ), кутників г/к 200х200х20 у кількості 1,100 тонн за ціною 7200,00 грн. (без ПДВ), кутників г/к 200х200х25 у кількості 2,000 тонн за ціною 7200,00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 62416,00 грн. зі строком його оплати до 17.02.2014 року;

Позивач в свою чергу прийняв (здійснив акцепт) вказані пропозиції відповідача, сплативши частково вартість товару, визначеного в рахунках-фактурах, на загальну суму 62416,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, зокрема:

- платіжним дорученням № 35 від 20.01.2014 року на суму 7740,00 грн., згідно якого був оплачений рахунок № СФ-0000004 від 20.01.2014 року;

- платіжним дорученням № 50 від 28.01.2014 року на суму 3810,00 грн., згідно якого був оплачений рахунок № СФ-0000008 від 27.01.2014 року;

- платіжним дорученням № 90 від 20.02.2014 року на суму 50866,00 грн., згідно якого був оплачений рахунок № СФ-0000019 від 17.02.2014 року.

В подальшому позивач з метою прийняття товару на загальну суму 73966,00 грн. 30.06.2014 року направив на адресу відповідача вимоги щодо виконання останнім обов'язку з передачі товару поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, а саме:

- лист № 228 від 27.06.2014 року з вимогою у семиденний строк від дня його отримання надати в розпорядження позивача товар, оплачений на підставі рахунка-фактури № СФ-0000019 від 17.02.2014 року та документи на нього;

- лист № 229 від 27.06.2014 року з вимогою у семиденний строк від дня його отримання надати в розпорядження позивача товар, оплачений на підставі рахунка-фактури № СФ-0000004 від 20.01.2014 року та документи на нього;

- лист № 230 від 27.06.2014 року з вимогою у семиденний строк від дня його отримання надати в розпорядження позивача товар, оплачений на підставі рахунка-фактури № СФ-0000008 від 27.01.2014 року та документи на нього.

Позивач в позові вказує, що відповідач у встановлені вимогами строки про дату, час та місце отримання товару позивача не проінформував та товар на загальну суму 73966,00 грн. не передав. Разом з тим, зазначає, що з метою повернення перерахованої суми попередньої оплати в розмірі 62416,00 грн. направив на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення вимоги щодо повернення коштів, сплачених на умовах передоплати, а саме:

- вимогу № 287 від 14.08.2014 року з вимогою протягом трьох днів від дня її отримання повернути суму попередньої оплати в розмірі 7740,00 грн., сплачену на підставі рахунка-фактури № СФ-0000004 від 20.01.2014 року;

- вимогу № 288 від 14.08.2014 року з вимогою протягом трьох днів від дня її отримання повернути суму попередньої оплати в розмірі 3810,00 грн., сплачену на підставі рахунка-фактури № СФ-0000008 від 27.01.2014 року;

- вимогу № 289 від 14.08.2014 року з вимогою протягом трьох днів від дня її отримання повернути суму попередньої оплати в розмірі 50866,00 грн., сплачену на підставі рахунка-фактури № СФ-0000019 від 17.02.2014 року. Втім, відповідач у встановлені вимогами строки, попередню оплату в сумі 62416,00 грн. не повернув. При цьому позивач з посиланням на приписи ст. 538 ЦК України та ст. 193 ГК України вказує, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань із своєчасної передачі (постачання) товару на загальну суму 73966,00 грн., він в односторонньому порядку відмовляється від приймання товару згідно договорів поставки, укладених за офертами відповідача, а саме: за рахунками-фактурами № СФ-0000004 від 20.01.2014 року, № СФ-0000008 від 27.01.2014 року, № СФ-0000019 від 17.02.2014 року в повному обсязі, а також відмовляється від подальшої оплати товару згідно договору поставки, укладеного за офертою відповідача, а саме: рахунком - фактурою № СФ-0000019 від 17.02.2014 року в частині оплати 11550,00 грн. з ПДВ. Разом з тим, у зв'язку з відмовою від подальшого приймання товару від відповідача, вказує, що зобов'язання сторін припиняються, а отже раніше перерахована відповідачу передоплата в сумі 62416,00 грн. підлягає поверненню позивачу, у зв'язку з чим просить стягнути її в судовому порядку з відповідача.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з передачі (постачання) товару у строк, зазначений в направлених на його адресу вимогах, позивачем з посиланням на приписи ч. 3 ст. 693 ЦК України, ст. 536 ЦК України, ч. 1048 ЦК України нараховані останньому проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 19.07.2014 року по 20.10.2014 року в сумі 2009,28 грн.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Нормою ч. 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно ч. 2 ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. В такому разі договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Частиною 2 ст. 642 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем були здійснені пропозиції укласти договір поставки з позивачем шляхом направлення останньому факсограмою рахунків-фактур № СФ-0000004 від 20.01.2014 року, № СФ-0000008 від 27.01.2014 року та № СФ-0000019 від 17.02.2014 року на оплату товару із зазначенням в них його найменування, кількості, ціни та строку його оплати.

Фактичні обставини справи свідчать, що позивач запропоновані відповідачем пропозиції щодо поставки товару, обумовленого рахунками-фактурами № СФ-0000004 від 20.01.2014 року, № СФ-0000008 від 27.01.2014 року та № СФ-0000019 від 17.02.2014 року, прийняв, що підтверджується здійсненою ним частковою оплатою вказаного товару на загальну суму 62416,00 грн. згідно платіжних доручень № 35 від 20.01.2014 року, № 50 від 28.01.2014 року, № 90 від 20.02.2014 року. Відтак, здійснивши часткову оплату товару до його постачання відповідачем позивач підтвердив прийняття його пропозиції щодо укладення договору поставки товару, визначеного в оферті, що кореспондується з ч. 1 ст. 640 ЦК України.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк оплати товару, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

Частиною 1 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Так, фактичні обставини справи свідчать, що позивач здійснив часткову оплату товару до його постачання відповідачем на загальну суму 62416,00 грн., тобто здійснив передоплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями № 35 від 20.01.2014 року, № 50 від 28.01.2014 року, № 90 від 20.02.2014 року (а.с. 12, 13, 14). Втім, зобов'язання з поставки товару, попередньо оплаченого позивачем, відповідачем не виконано, що свідчить про невиконання останнім умов договору.

Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання. Вказана позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.01.2010 року у справі № 42/423.

Докази у справі свідчать, що позивачем на адресу відповідача були направлені листи № 228, № 229, № 230 від 27.06.2014 року з вимогами у семиденний строк від дня їх отримання надати в розпорядження позивача товар, оплачений за рахунками - фактурами № СФ-0000004 від 20.01.2014 року, № СФ-0000008 від 27.01.2014 року та № СФ-0000019 від 17.02.2014 року, що підтверджується завіреними копіями описів вкладення від 30.06.2014 року та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.06.2014 року (а.с. 21). Вказані листи були отримані відповідачем 11.07.2014 року, втім залишені останнім без відповіді та виконання. Відтак, відповідач повинен був передати (поставити) позивачу товар 18.07.2014 року, однак вказане зобов'язання не виконав. Разом з тим, позивачем на адресу відповідача були направлені листи № 287, № 288, № 289 від 14.08.2014 року з вимогами повернути протягом трьох днів з дати отримання вказаних листів суму попередньої оплати за товар в загальному розмірі 62416,00 грн., що підтверджується засвідченими копіями описів вкладення від 15.08.2014 року (а.с. 25). Проте, згідно довідки Укрпошти до поштового відправлення 6900803891128 від 19.09.2014 року вказані листи повернулись позивачу з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Укладеним між сторонами у справі договором поставки не встановлений конкретний строк (термін) повернення позивачу (як Покупцю) внесених в якості передоплати грошових коштів.

Умовами п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зі змінами та доповненнями, (далі - Пленум) визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу норми ч. 2 ст. 530 ЦК України вбачається, що строк виконання боржником грошового зобов'язання складає 7 днів та обчислюється від дня пред'явлення вимоги.

Абзацом 2 п. 1.7. Пленуму визначено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З урахуванням викладеного, днем пред'явлення позивачем листів з вимогами про повернення суми попередньої оплати є дата оформлення підприємством зв'язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, тобто 19.09.2014 року, а семиденний строк виконання відповідачем (як боржником) грошового зобов'язання від дня пред'явлення вимоги, встановлений приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, настав 26.09.2014 року. Втім відповідач обов'язок щодо повернення попередньої оплати в сумі 62416,00 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, встановлений приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, не виконав, грошові кошти на адресу позивача не перерахував.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором, укладеним шляхом направлення факсограмою виставлених рахунків-фактур на оплату товару, а саме невиконання останнім обов'язку з поставки товару та неповернення на вимогу позивача суми сплаченої передоплати за товар в розмірі 62416,00 грн., в т.ч., що строк виконання відповідачем зобов'язання з повернення суми попередньої оплати настав. Відповідач доказів сплати передоплати на користь позивача станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія "Гідромашпривод" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпромстрой" перерахованої передоплати в сумі 62416,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами в сумі 2009,28 грн. слід зазначити наступне.

Так, статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України) (п. 6.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування відповідальності за порушення грошових зобов'язань»).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України) (п. 6.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування відповідальності за порушення грошових зобов'язань»).

Однак, укладеним між сторонами у справі договором поставки розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не визначений.

Разом з тим, посилання позивача на застосування до правовідносин сторін норми ч. 1 ст. 1048 ЦК України, якою визначений розмір процентів, якщо він не встановлений договором, який визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, є хибними, оскільки вказана стаття Цивільного кодексу України в главі 71 Цивільного кодексу України, яка має назву «Позика. Кредит. Банківський вклад» та регулює питання нарахування процентів за договором позики. Втім, оскільки фактично між сторонами виникли відносини з приводу поставки продукції, що врегульовано главою 54 Цивільного кодексу України «Купівлі-Прадаж» тому відсутні підстави для застосування до спірних відносин сторін ст. 1048 ЦК України.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 2009,28 грн. слід відмовити як безпідставно заявлених.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 18.12.2014 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 536, 599, 629, 638, 639, 641, 642, 644, 693, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія "Гідромашпривод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпромстрой" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпромстрой", 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 7, код ЄДРПОУ 38146263, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія "Гідромашпривод", 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 29, кв. 6, код ЄДРПОУ 32474730, перераховану передоплату в сумі 62416 (шістдесят дві тисячі чотириста шістнадцять) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1770 (одна тисяча сімсот сімдесят) грн. 02 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія "Гідромашпривод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпромстрой" щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами в сумі 2009,28 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 23.12.2014 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.