Рішення

від 17.12.2014 по справі 910/23290/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23290/14 17.12.14

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Швеця С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурда Дистрибьюшен Сервісиз Україна"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформторгсервіс"

про стягнення 773 402,82 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Задорожна І.М. - юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 24.10.2014 справу передано для розгляду судді Підченку Ю.О.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурда Дистрибьюшен Сервісиз Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформторгсервіс" про стягнення з останнього основного боргу в сумі 773 402,82 грн. відповідно до дилерського договору від 10.07.2014 № 21 D.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач наполягав на заявлених позовних вимогах, просить позов задовольнити.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 10.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бурда Дистрибьюшен Сервісиз Україна", далі Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформторгсервіс", далі Дилер, було укладено дилерський договір № 21 D, далі Договір, відповідно до предмету якого (п.п. 1.1, 1.2 Договору) Постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність Дилеру друковану продукцію, а Дилер зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати цю продукцію, а також бере на себе зобов'язання по розповсюдженню друкованої продукції.

Згідно п. 4.4 Договору строк оплати поставленої продукції складає 4 банківських дні з моменту отримання кожної партії.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що відпускна ціна для Дилера визначається в інформаційному листі та у видатковій накладній Постачальника. Датою поставки вважається дата отримання друкованої продукції Дилером, яка фіксується у видаткових накладних, виданих Постачальником (п. 7.2 Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016 (п. 14.1 Договору).

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 467 385,10 грн., що підтверджується наданими видатковими накладними, товар було прийнято відповідачем, про що свідчить підпис представника на кожній видатковій накладній. При поставці продукції було виявлено недосил товару на суму 111, 76 грн., про що складено акт недосилу товару від 14.05.2014 № 1635. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформторгсервіс" розрахувалося за поставлений товар частково в сумі 55 000 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 23.05.2014 на суму 10 000 грн.; від 30.05.2014 на суму 20 000 грн.; від 10.06.2014 на суму 15 000 грн. та від 13.06.2014 на суму 10 000 грн. Відповідач повернув товар на суму 638 870,52 грн., що підтверджується накладними на повернення. Оскільки відповідач належним чином зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, тому за ним утворився борг в розмірі 773 402,82 грн., який позивач і намагається стягнути.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду Договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Так, згідно з пунктом 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Одночасно, частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач надав суду акт звірки взаєморозрахунків згідно якого станом на 12.11.2014 заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.01.2012 по 12.11.2014 становить 773 455,26 грн., акт підписаний лише позивачем, даний акт не містить посилань на Договір. При цьому судом враховано, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Позивач належним чином виконав покладені на нього Договором зобов'язання, здійснив поставку товару (друкованої продукції), факт поставки підтверджується видатковими накладними, яка була прийнята відповідачем, про що свідчить підпис останнього на кожній видатковій накладній. Відповідач доказів повної оплати товару в строки передбачені Договором суду не надав. За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 773 402,82 грн. за Договором доведені позивачем, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору в сумі 15 468,06 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформторгсервіс", згідно вимог ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.12.2014, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 629, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 265 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч.3 ст. 43, 44, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурда Дистрибьюшен Сервісиз Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформторгсервіс" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформторгсервіс", 02147, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, код ЄДРПОУ 31113430, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурда Дистрибьюшен Сервісиз Україна", 01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 101, код ЄДРПОУ 38218641, основний борг у сумі 773 402,82 грн. та судовий збір у розмірі 15 468,06 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 22.12.2014 року

Суддя Ю.О.Підченко