Рішення

від 10.12.2014 по справі 910/13718/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13718/14 10.12.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КМ Партнери» та Антонюк Олександр Олегович

про відшкодування шкоди в розмірі 11 098,74 грн.

Головуючий суддя Нечай О.В.

суддя Літвінова М.Є.

суддя Князьков В.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Амєліна О.О., за довіреністю

від відповідача: Риков О.О., за довіреністю

від третьої особи -1: не з'явився

від третьої особи - 2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в розмірі 11 098,74 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/13718/14, розгляд справи призначено на 13.08.2014 р.

13.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

13.08.2014 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 13.08.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/13718/14 було передано для розгляду судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2014 р. справу № 910/13718/14 було прийнято до провадження суддею Літвіновою М.Є., розгляд справи призначено на 08.10.2014 р.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 01.09.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/13718/14 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. справу № 910/13718/14 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 08.10.2014 р.

У судове засідання 08.10.2014 р. представник позивача з'явився, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про продовження строків розгляду справи.

У судове засідання 08.10.2014 р. представник відповідача з'явився та подав відзив на позовну заяву.

Розглянувши у судовому засіданні 08.10.2014 р. клопотання представника позивача про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.

У судовому засіданні 08.10.2014 р. судом було оголошено перерву до 05.11.2014 р.

04.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані письмові пояснення.

У судове засідання 05.11.2014 р. представник позивача з'явився.

У судове засідання 05.11.2014 р. представник відповідача з'явився, подав клопотання про витребування нових доказів та про залучення до участі у справі третіх осіб.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання представника відповідача про витребування нових доказів та про залучення до участі у справі третіх осіб, суд задовольнив вищезазначене клопотання частково.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.11.2014 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/13718/14.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 05.11.2014 р. розгляд справи № 910/13718/14 доручено здійснювати колегії суддів у складі: головуючий суддя Нечай О.В., суддя Літвінова М.Є., суддя Князьков В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. було прийнято справу № 910/13718/14 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Нечай О.В., суддя Літвінова М.Є., суддя Князьков В.В., залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «КМ Партнери» та Антонюка Олександра Олеговича, розгляд справи призначено на 10.12.2014 р.

03.12.2014 р. представником третьої особи - 1 через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані письмові пояснення.

У судове засідання 10.12.2014 р. представник позивача з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 10.12.2014 р. з'явився, надав свої пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

Представники третіх осіб 1 та 2 у судове засідання 10.12.2014 р. не з'явились.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КМ Партнери» (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (далі - позивач) було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 800001/4002/0000107 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 7787 НН.

22.01.2014 р. о 22 год. 50 хв., Антонюк О.О. по пр-ту Московському, 15 на парковці гіпермаркету «Ашан» в м. Києві, керуючи автомобілем марки «БМВ», державний номерний знак АІ 2494 СК, рухаючись по ділянці дороги, де черговість проїзду не обумовлена правилами, не надав дорогу автомобілю марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 7787 НН, який наближався до нього з правого боку, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Своїми діями Антонюк О.О. порушив п. п. 10.11 Правил дорожнього руху України.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 07.03.2014 р. Антонюка О.О. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власником КТЗ № 64С/01/14, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 7787 НН, складає 14 114,22 грн.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 00135227 від 07.02.2014 р., згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 7787 НН, внаслідок ДТП, яка сталась 22.01.2014 р. о 22 год. 50 хв. по пр-ту Московському, 15 на парковці гіпермаркету «Ашан» в м. Києві, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 11 598,74 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 00135227 від 07.02.2014 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 11 598,74 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 004802 від 12.02.2014 р.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «БМВ», державний номерний знак АІ 2494 СК, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська транспортна страхова компанія» (далі - відповідач), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/2736808.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АВ/2736808 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «БМВ», державний номерний знак АІ 2494 СК.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «БМВ», державний номерний знак АІ 2494 СК, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АВ/2736808, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає суду про те, що передумовою для виникнення регресної вимоги є попереднє виконання позивачем умов Договору. Надання позивачем неповного тексту Договору, на думку, відповідача, унеможливлює надання заперечень з приводу виконання позивачем Договору.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Таким чином, Договір регулює відносини позивача та його страхувальника, що не є предметом розгляду у даній справі. Відповідач не має жодного відношення до правовідносин між сторонами Договору.

В свою чергу, до правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем застосовуються приписи Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», так як цей закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Крім того, представник позивача надав суду копію всього Договору, яка була долучена до матеріалів справи.

Відповідач, у своєму письмовому відзиві, з посиланням на п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначає суду про те, що у нього відсутній обов'язок сплачувати страхове відшкодування, оскільки страховиком не відшкодовується шкода, заподіяна при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях.

Суд не погоджується з даними твердженнями відповідача, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з пунктами 35.1 та 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:

а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;

б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;

ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

До заяви додаються:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія регресної вимоги вих. № 06291 від 24.03.2014 р. з переліком документів, доданих до неї, відповідно до вимог п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Судом встановлено, що позивачем було надано відповідачу весь пакет документів, передбачений приписами п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», необхідний для прийняття рішення щодо здійснення виплати страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач зазначає суду про те, що з постанови Оболонського районного суду м. Києва від 07.03.2014 р. вбачається обопільна вина водіїв автомобілів, за участі яких сталась вищезазначена ДТП.

Суд також не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки з тексту постанови Оболонського районного суду м. Києва від 07.03.2014 р. не вбачається, що судом було визначено обопільність вини водіїв. Навпаки, у вказаній постанові чітко зазначено, що вина Антонюка О.О. у вчиненому правопорушенні повністю підтверджується зібраними по справі доказами, внаслідок чого Антонюка О.О. було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Крім того, відповідач ставить під сумнів вартість матеріального збитку, завданого страхувальнику за Договором, визначений у Звіті про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власником КТЗ № 64С/01/14, так як до нього не долучені документи на підтвердження повноважень оцінювачів.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема, суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 15 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України. Право на отримання кваліфікаційного свідоцтва набувають фізичні особи, які мають закінчену вищу освіту, пройшли навчання за програмою базової підготовки та стажування протягом одного року у складі суб'єкта оціночної діяльності разом з оцінювачем, який має не менше ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, отримали його позитивну рекомендацію та успішно склали кваліфікаційний іспит.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії. За видачу кваліфікаційного свідоцтва справляється плата в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Зазначена плата спрямовується на покриття організаційних витрат, пов'язаних з видачею кваліфікаційного свідоцтва. У кваліфікаційному свідоцтві зазначаються назва органу державної влади та навчального закладу, які його видали, дата видачі, номер свідоцтва, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, якій видається свідоцтво, напрям програми базової підготовки, відповідно до якої підтверджується фаховий рівень оцінювача та дозволяється здійснювати оцінку. Кваліфікаційне свідоцтво є безстроковим у разі виконання всіх вимог, встановлених цим Законом.

В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія кваліфікаційного свідоцтва оцінювача № 6330 від 04.10.2008 р., виданого Фондом державного майна України Прокіпчуку Р.А.

Крім того, позивачем були долучені до матеріалів справи копії посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача, свідоцтва Фонду державного майна про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів Прокіпчука Р.А. та сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 12819/11 від 26.12.2011 р., виданого Фондом державного майна України.

З огляду на вищенаведене, твердження відповідача щодо відсутності вищезазначених документів спростовуються наявними у матеріалах справи документами.

Доводи відповідача щодо сумнівів щодо проведення банком платіжного документу, яким було сплачено страхове відшкодування позивачем своєму страхувальнику, також спростовуються наявними у матеріалах справи документами, так як з копії платіжного доручення № 004802 вбачається, що платіж в розмірі 11 598,74 грн. було проведено банком.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 11 098,74 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 77; ідентифікаційний код: 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 70-А; ідентифікаційний код: 20033533) страхове відшкодування в розмірі 11 098 (одинадцять тисяч дев'яносто вісім) грн. 74 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 15.12.2014 р.

Головуючий суддя О.В. Нечай

Суддя М.Є. Літвінова

Суддя В.В. Князьков