Рішення

від 24.12.2014 по справі 922/5507/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р.Справа № 922/5507/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства "Управління баштових кранів" Товариства з обмеженою відповідальністю "УБК Будмеханізація", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інарні", м. Харків про стягнення 213 274,35 грн. за участю представників сторін:

позивача - Онопрієнко О.П., довіреність б/н від 01.11.2014 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Управління баштових кранів" Товариства з обмеженою відповідальністю "УБК Будмеханізація" (позивач) звернулося до господарського суду до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інарні" (відповідача) про стягнення заборгованості за договором комісії №27022014 від 27.02.2014 р. в розмірі 213 274,35 грн. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 4 265,50 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить суд позов задовольнити.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних документів до суду не подав.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

27.02.2014 року між Дочірнім підприємством "Управління баштових кранів" Відкритого акціонерного товариства "Будмеханізація" (комітент), правонаступником якого є Дочірнє підприємство "Управління баштових кранів" Товариства з обмеженою відповідальністю "УБК Будмеханізація" та відповідачем (комісіонер) укладено договір комісії № 27022014 (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору позивач доручив, а відповідач зобов'язався за дорученням позивача за плату здійснити від свого імені та за рахунок позивача наступні юридично значимі дії:

- здійснювати реалізацію на експорт з України товар, що належить позивачу. Найменування товару, асортимент, кількість і ціна товару визначаються в Додатках до договору;

- укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах позивача, а також діяти в інтересах позивача в рамках вже укладених зовнішньоекономічних експортних контрактів;

- укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом;

- вчиняти інші дії, пов'язані з вищевказаними операціями, необхідні для виконання доручень позивача.

Згідно з п. 2.1. договору позивач зобов'язався надати відповідачу товар в обсягах і на умовах передбачених цим договором.

27.02.2014 р. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 від до договору, відповідно до умов якої відповідач від свого імені, але за рахунок і на користь позивача зобов'язався продати на експорт олію соняшникову нерафіновану в кількості 410 (чотириста десять) тон 500 (кілограм) +/- 10 %, за мінімальною ціною за одну тону 860 (вісімсот шістдесят) USD. Комісійна плата за реалізацію товару на експорт, згідно Додаткової угоди № 1 до договору склала 60 (шістдесят) грн. 00 коп. в. т.ч. ПДВ 20% за одну тону (а.с. 16).

28.02.2014 року позивач передав відповідачу 410,50 тон олії соняшникової нерафінованої, що підтверджується актом приймання-передачі товарів до договору від 28.02.2014 р., підписаним уповноваженими представниками сторін і скріпленим їх печатками (а.с. 17).

14.03.2014 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до змісту якої відповідач від свого імені, але за рахунок і на користь позивача зобов'язався продати на експорт олію соняшникову нерафіновану в кількості 160 (сто шістдесят) тон +/- 5 %, за мінімальною ціною за одну тону 860 (вісімсот шістдесят) USD. Комісійна плата за реалізацію товару на експорт склала 60 (шістдесят) грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 20% за одну тону (а.с. 18).

Згідно зі ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач в період з 14.03.2014 року по 23.03.2014 року передав відповідачу 569 тон 340 кг олії соняшникової нерафінованої, що підтверджується Актами приймання-передачі товарів до договору від 14.03.2014 р., 15.03.2014 р. та від 20.03.2014 р., підписаними уповноваженими представниками сторін і скріпленими їх печатками (а.с. 19, 20, 21, 23).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до експортного контракту від 04.03.2014 р. № 0403/01 відповідачем було реалізовано компанії нерезиденту "OLEOS TRADING LIMINTD" (Великобританія) олію соняшникової нерафінованої в кількості 568,77 тон, що підтверджується митною декларацією від 19.04.2014 р. № 000965 (а.с. 23).

Відповідно до частини 1 статті 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітенту звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

30.05.2014 р. між позивачем та відповідачем підписано звіт комісіонера № 7/05/14 (надалі - звіт), згідно якого відповідач на виконання умов договору комісії № 27022014 від 27.02.2014 р. уклав експортний контракт № 0403/01 від 04.03.2014 р. з компанією нерезидентом "OLEOS TRADING LIMINTD" (Великобританія) на експорт олії соняшникової нерафінованої для харчової промисловості, урожаю 2013 р., по ціні реалізації насіння соняшника - 860,00 (доларів США), що належить позивачу (а.с. 25-26).

Згідно наданого звіту відповідач від компанії "OLEOS TRADING LIMINTD" за реалізацію олії соняшникової нерафінованої в кількості 568,77 тон отримав 4 868 543,73 грн., а саме:

11 березня 2014 року - 725 443,38 грн.

12 березня 2014 року - 282 269,80 грн.

13 березня 2014 року - 679 000,00 грн.

14 березня 2014 року - 517 207,27 грн.

18 березня 2014 року - 1 726 670,22 грн.

26 березня 2014 року - 937 953,06 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору відповідач зобов'язався, відповідно до розділу 5 цього договору, проводити з позивачем розрахунок за відвантажений на експорт товар.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що грошові кошти, що належать позивачу, отримані від реалізації товару, перераховуються відповідачем прямим банківським переказом на поточний рахунок позивача протягом 30-ти банківська днів з моменту їх надходження на поточний рахунок відповідача.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, отримавши від реалізації товару кошти в розмірі 4 868 543,73 грн., в період з 10.04.2014 р. по 16.10.2014 р., перерахував на рахунок позивача лише 4 310 076,34 грн.

За результатами проведеного судом перерахунку, суд визначив, що у відповідача станом на 16.10.2014 р. утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 558 467,39 грн. за договором комісії №27022014 від 27.02.2014 р. (4 868 543,73 грн. - 4 310 076,34 грн. = 558 467,39 грн.). Проте, позивач у позові стверджує, що станом на 16.10.2014 р. у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 558 467,40 грн., що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2014 р. по 16.10.2014 р., підписаним уповноваженими представниками сторін і скріпленим їх печатками (а.с. 27).

Враховуючи визнання відповідачем в акті звірки розрахунків за період з 01.08.2014 р. по 16.10.2014 р. (а.с. 27) суму боргу в розмірі 558 467,40 грн. за договором комісії №27022014 від 27.02.2014 р., суд дійшов висновку про те, що у відповідача станом на 16.10.2014 р. утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 558 467,40 грн.

Крім того, в період з 17.10.2014 р. по 21.10.2014 р. відповідач перерахував на рахунок позивача 166 797,65 грн. за реалізацію товару за договором комісії №27022014 від 27.02.2014 р.

Таким чином судом встановлено, що у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 391 669,75 грн. (558 467,40 грн. - 166 797,65 грн. = 391 669,75 грн.) за договором комісії №27022014 від 27.02.2014 р.

За умовами ч. 1 ст. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Згідно з п. 2.3. договору позивач зобов'язався сплатити відповідачу передбачену цим договором плату, а також на підставі звіту комісіонера відшкодувати понесені в зв'язку з виконанням доручення витрати, які відповідач поніс при виконанні доручення.

Відповідно до п. 6.1. договору за належне виконання доручення, позивач виплачує відповідачеві комісійну плату в сумі, визначеній в Додатках до даного договору. Комісійна плата містить у собі податок на додану вартість, що нарахований у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.2. договору комісійна плата виплачується позивачем прямим банківським переказом на поточний рахунок відповідача на протязі 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання звіту відповідача.

30.05.2014 р. між позивачем та відповідачем підписано акт № 15 надання послуг на загальну суму 178 395,40 грн. (комісійна винагорода, транспортно-експедиційні послуги, брокерські послуги) (а.с. 28).

Судом встановлено, що позивач комісійну плату в розмірі 178 395,40 грн. відповідачеві не перерахував, розмір якої визнано позивачем в акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2014 р. по 16.10.2014 р., підписаним уповноваженими представниками сторін і скріпленим їх печатками (а.с. 29).

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Приписами ст. 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

22.10.2014 р. між позивачем та відповідачем укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до ст. 601 ЦК України, а також підписано Акт заліку взаємних вимог, відповідно до яких було зараховано зустрічні однорідні вимоги на суму 178 395,40 грн. (комісійна плата) за договором комісії №27022014 від 27.02.2014 р. (а.с. 30-31).

Таким чином, судом встановлено, що на даний час у відповідача перед позивачем існує заборгованість за договором комісії №27022014 від 27.02.2014 р. в розмірі 213 274,35 грн. (391 669,75 грн. - 178 395,40 грн. = 213 274,35 грн.).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 ГК України.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевказані обставини, приписи закону і те, що суму заборгованості відповідачем не спростовано жодними доказами щодо її погашення, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 213 274,35 грн. за договором комісії №27022014 від 27.02.2014 р. є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір в розмірі 4 265,49 грн. на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 598, 626, 601, 629, 655, 1011, 1013 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інарні" (61057, м. Харків, вул. Сумська, буд. 7/9, кв. 37, код ЄДРПОУ 38578067, п/р 26009032340301 у банку ПАТ "Укрбізнесбанк", МФО 334969) на користь Дочірнього підприємства "Управління баштових кранів" Товариства з обмеженою відповідальністю "УБК Будмеханізація" (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 2, код ЄДРПОУ 04012856, р/р 26007513611001 в ПАТ "Асвіо Банк" в м. Чернігів, МФО 353489) заборгованість в розмірі 213 274,35 грн. та судовий збір в розмірі 4 265,49 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.12.2014 р.

Суддя О.В. Макаренко