Ухвала

від 23.10.2014 по справі 808/572/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2014 рокусправа № 808/572/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року у справі №808/572/14 за позовом Приватного підприємства „Консоль" до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дій та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Консоль" (далі за текстом - ПП „Консоль") звернулось до суду з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі за текстом - Бердянська ОДПІ), в якому, з урахуванням поєднання в одне провадження адміністративних справ №808/2188/14 та № 808/572/14, просило: визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП „Консоль", за результатами якої складено акт від 16 липня 2013 року № 021/08-22-22-01/25223617; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ:

- №0000952211 від 02 серпня 2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток в розмірі 86174,00 гривень та штрафні (фінансові) санкції 21543,50 гривень.

- № 0000962211 від 02 серпня 2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість в розмірі 70823,00 гривень та штрафні (фінансові) санкції 10267,00 гривень.

- № 0002992211 від 31 жовтня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 86174 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12244 гривні.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ № 0000962211 від 02 серпня 2013 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ №0002992211 від 31 жовтня 2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, щона підставі наказу начальника Бердянської ОДПІ „Про проведення документальної позапланової перевірки" від 27.06.2013 №151, наказу начальника Бердянської ОДПІ „Про продовження терміну проведення документальної позапланової перевірки" від 04.07.2013 №246, направлень на перевірку від 27.06.2013 №220178 та від 27.06.2013 №220179, Бердянською ОДПІ проведено перевірку ПП „Консоль" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 16.07.2013 року №021/08-22-01/25223617, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги: пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму в розмірі 86174 гривні, у тому числі за ставкою 25% за 3 квартал 2010 року на суму в розмірі 36616 гривні, 1 квартал 2011 року на суму в розмірі 37203 гривні, за ставкою 21% за 1 квартал 2012 року на суму в розмірі 12355 гривні; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, всього на суму в розмірі 70826 гривні, в тому числі по періодам: липень 2010 року на суму в розмірі 14452гривні, серпень 2010 року на суму в розмірі 8691 гривні, вересень 2010 року на суму в розмірі 6151 гривень, січень 2011 року на суму в розмірі 10519 гривні, лютий 2011 року на суму в розмірі 19243 гривні, січень 2012 року на суму в розмірі 11767 гривень.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято:

податкове повідомлення-рішення форми „Р" №0000952211 від 02 серпня 2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток /доходи/приватних підприємств за основним платежем в розмірі 86174,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 21543,50 гривень;

податкове повідомлення-рішення форми „Р" № 0000962211 від 02 серпня 2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податко на додану вартість за основним платежем в розмірі 70823,00 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями 10267,00 гривень.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, Бердянською ОДПІ залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 02 серпня 2013 року №0000962211, а податкове повідомлення-рішення від 02 серпня 2013 року №0000952211 скасовано в частині зайвозастосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємства на суму в розмірі 9299 гривні, у зв'язку з чим, відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2013 року №0002992211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 98418 гривень, в тому числі: за основним платежем на суму в розмірі 86174 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 12244 гривні.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 31 жовтня 2013 року №0002992211.

Судом встановлено, що між ПП „Консоль" та ТОВ „Соліт Буд" укладено: контракт про виконання будівельних робіт від 06. липня 2010 року №10, по об'єкту „Реконструкція приміщень ОК „Мотор в м. Приморську" відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації розрахунку договірної ціни; контракт від 04 серпня 2010 року №11; контракт від 09 серпня 2010 року №12; контракт від 23 серпня 2010 року №15; контракт від 04 січня 2011 року №1.

На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем надано: Довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3; Акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2; податкові накладні, докази оплати вартості виконаних підрядних робіт ТОВ „Соліт-Буд", в тому числі платіжні доручення; рахунки-фактури по постачальнику робіт ТОВ „Соліт-Буд".

Також, між ПП „Консоль" та ТОВ „Південь-Схід Моноліт" укладено контракт від 04 січня 2012 року №2 на виконання будівельних робіт та контракт від 10 січня 2012 року №3.

На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем надано Довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3; Акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в; податкові накладні. Також позивачем надано докази оплати вартості виконаних робіт ТОВ „Південь-Схід Моноліт", в тому числі платіжні доручення.

Відповідно до акта перевірки, наявні в матеріалах справи первинні документи, що підтверджують факт виконання умов укладених договорів, були надані податковому органу під час проведення перевірки.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV та п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 13 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі - Закон України №334/94-ВР) платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно пункту 3.1 статті 3 Закону України №334/94-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 4.1 статті 4 Закону України №334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону України №334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Судом першої інстанції обгрунтвоно не прийнято до уваги посилання податкового органу на недостатність у контрагентів позивача трудових ресурсів та технічних можливостей для виконня робіт в обсязі, зазначеному позивачем у документах обліку, як на нереальність здійснення господарських операцій, виходячи з наступного.

Судом вірно зазначено, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Ненадання контрагентами звітності 1-ДФ або ж надання такої звітності з інформацією про кількість працюючих, які, на думку контролюючого органу, не могли виконати такий обсяг робіт, не впливає на факт виконання робіт та не може ставити під сумнів реальність господарських операцій. При чому, позивач не зобов'язаний при укладанні договорів вимагати у контрагентів надання інформації щодо кількості працюючих у них осіб та не несе відповідальності за вчасне та належне звітування його контрагентів.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2013 №0002992211.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000962211.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити:

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції було досліджено первинні документи, встановлено використання у господарській діяльності товариства придбаних товарів та послуг, що призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків, встановлено дотримання позивачем вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат, перевірено доводи податкового органу.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.

Крім того, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2013 року №0000962211.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000952211.

Згідно підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового Кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема, контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, відповідачем залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000962211, а податкове повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000952211 скасовано в частині зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємства на суму в розмірі 9299 грн. 50 коп.

Оскільки, в силу приписів статті 60 Податкового Кодексу України податкове повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000952211 набуло статусу відкликаного, тому відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 31.10.2013 №0002992211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 98418 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем на суму в розмірі 86174 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 12244 грн. 00 коп. Тобто, сума грошового зобов'язання за основним платежем залишилась такою ж - 86174 грн. 00 коп., а сума за штрафними (фінансовими) санкціями визначена новим рішенням на рівні 12244 грн. 00 коп. (21543 грн. 50 коп. - 9299 грн. 50 коп. = 12244 грн. 00 коп.).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000952211, яке в силу норм статті 60 Податкового Кодексу України є відкликаним, не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП „Консоль" за результатами якої складено акт перевірки від 16.07.2013 №021/08-22-22-01/25223617, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадку, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платників податків).

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що відповідачем направлено позивачу письмовий запит від 19.04.2013 №7143/10/2211-18, відповідно до якого зобов'язано надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо причин виникнення розбіжностей між показниками скоригованого валового доходу (декларація з податку на прибуток за 2010 рік) та сумами загального обсягу постачання (декларація з податку на прибуток за січень-грудень 2010 року); між показниками доходу, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (декларація з податку на прибуток за I квартал 2011 року) та сумами доходів, враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (декларація з податку на прибуток за II-IV квартали 2011 року); та між показниками доходу, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (декларація з податку на прибуток за 2012 рік), та сумами доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (декларація з податку на прибуток за 2012 рік).

На запит контролюючого органу позивачем надано письмову відповідь від 30.04.2013 №14 з викладом пояснень щодо розбіжностей між показниками скоригованого валового доходу та сумами загального обсягу постачання за періоди: січень-грудень 2010 року, I, II-IV квартали 2011 року та за 2012 рік.

Позивачем зазначено, що у зв'язку з наданням ним письмових пояснень на запит контролюючого органу у строки, визначені статтею 78 Податкового Кодексу України, останній не мав законних підстав для проведення перевірки.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на те, що відповідно до письмового запиту контролюючого органу позивача було зобов'язано надати не тільки пояснення, але й їх документальне підтвердження, тобто первинні документи, які стосувались встановлених податковим органом розбіжностей. Натомість, позивачем надано лише письмові пояснення без їх документального підтвердження.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідач мав всі законні підстави для проведення перевірки, визначені підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України.

Згідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового Кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судом встановлено, що платнику податків було вручено до початку проведення перевірки документи, визначені пунктом 81.1 статті 81 Податкового Кодексу України, а позивачем допущено фахівців контролюючого органу до проведення перевірки.

Таким чином, наказ про проведення перевірки від 27.06.2013 №151 був вручений платнику податків до початку проведення перевірки, та як акт індивідуальної дії вичерпав свою дію, оскільки перевірка була проведена із оформленням її результатів.

Крім того, відповідно до пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 №925/11205 (далі по тексту - Порядок № 327) позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України „Про державну податкову службу в Україні" та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.

Згідно пунктом 1.3 Порядку №327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

В свою чергу, діяльність із складання актів перевірок є службовою діяльністю працівників органу державної податкової служби на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Наявність акту перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків.

Виходячи з наведеного, позовна вимога про визнання протиправними дій податкового орагну щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача та складання за її результатами акта перевірки не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ч.1 ст. 198, ст..ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року у справі № 808/572/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров