Постанова

від 08.06.2006 по справі 27/217/06-ап-4/262/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/217/06-АП-4/262/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              08.06.06                                                                             №   27/217/06-АП-4/262/06-АП

суддя     Зінченко  Н.Г.

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Запоріжелектромашоптторг”, (70037,                      с. Люцерна Вільнянського району Запорізької області, вул. Радгоспна, 9)

До відповідача Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, (70037,  с. Люцерна Вільнянського району Запорізької області, вул. Шкільна, 1)

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, –Приватне підприємство “Тара”, (69600, м. Запоріжжя, ДСП-2567)

Про визнання нечиннним рішення виконкому Люцерняняської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 37 від 15.03.2005 р. про оформлення права власності на нерухоме майно і визнання нечинним свідоцтва про право власності на нерухоме майно

                  Суддя Зінченко Н.Г.

Секретар судового засідання  Скиба О.Б.

У засіданні приймали участь представники:

Від позивача –Волтер  О.В. –довіреність № 1 від 04.01.2006р.

Від відповідача –Филипенкова О.Б. –довіреність № б/н від 13.01.2006р.

Від 3-ї особи –Ткаченко Т.М. –довіреність № 1 від 24.01.2006 р.

                         Корягіна Т.А. –директор на підставі рішення № б/н від  16.07.1993р.

          14.04.2006 р. ВАТ “Запоріжелектромашоптторг”, с. Люцерна Вільнянського району Запорізької області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, с. Люцерна Вільнянського району Запорізької області про визнання недійсним рішення Люцерняняської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 37 від 15.03.2005 р. про оформлення права власності на нерухоме майно ПП “Тара” і визнання недійсним свідоцтва серії САА                 № 959796 про право власності на нерухоме майно ПП “Тара”.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.04.2006 р. в порядку ст. 107 КАС України відкрито провадження у справі № 27/217/06-АП за позовом ВАТ “Запоріжелектромашоптторг”, с. Люцерна Вільнянського району Запорізької області до Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, с. Люцерна Вільнянського району Запорізької області про визнання недійсним рішення Люцерняняської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 37 від 15.03.2005 р. про оформлення права власності на нерухоме майно ПП “Тара”, та свідоцтва про право власності, виданого  на підставі вказаного рішення,  призначено попереднє судове засідання на 25.05.2006 р., на підставі ст. 53 КАС України в задоволені клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ПП “Тара”, м. Запоріжжя відмовлено.

Розпорядженням  Голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І. № 421 від 27.04.2006 р. справу № 27/217/06-АП у зв'язку із службовою необхідністю передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2006 р. адміністративна справа № 27/217/06-АП прийнята до розгляду суддею Зінченко Н.Г., справі присвоєно № 27/217/06-АП-4/262/06-АП, на підставі ст. 53 КАС України до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ПП “Тара”,  м. Запоріжжя, судове засідання призначено на 19.05.2006 р.

У зв'язку з неявкою представника позивача і відповідача в судове засідання 19.05.2006 р., судовий розгляд справи відкладався  до  08.06.2006р.

Судовий розгляд справи здійснювався з застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні  08.06.2006р. позивач, керуючись ст.ст.51, 106 КАСУ уточнив позовні вимоги  та просить суд  визнати нечинним рішення виконкому Люцернянської селищної ради № 37 від 15.03.2005 р. про оформлення права власності на нерухоме майно ПП “Тара”, а також  визнати нечинним  свідоцтво серії САА № 959796 від 25.03.2005р. про право власності на нерухоме майно ПП “Тара”, видане Люцернянською селищною радою. Заява прийнята судом до розгляду. Розглядаються уточнені позовні вимоги.

08.06.2006р.  справу розглянуто, прийнято постанову в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Сторонам повідомлено, що постанова в повному обсязі буде виготовлена  15.06.2006р.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує обставинами, які викладені в позовній заяві від 14.04.2006 р., мотивуючи позов посилається на ст. 9 Земельного кодексу України, ст., ст. 24, 59, 77 Закону України “Про місцеве самоврядування”, Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.  Зокрема зазначає наступне.  На підставі рішення виконкому Люцернянської сільської ради № 37 від 15.03.2005 р. ПП “Тара” видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 959796 на розпиловочну  літ. А і на сушилку літ. Б, які знаходяться по вул. Радгоспній, 9-а в с. Люцерна Вільнянського району Запорізької області. Будівництво зазначеного нерухомого майна ПП “Тара” здійснило на підставі дозволу на проектування та будівництво, яке надане рішенням Люцернянської сільської ради № 67 від 30.08.2000 р. Як вказує позивач, про надання дозволу на будівництво цих об'єктів нерухомості відповідач не попередив ВАТ “Запоріжелектромашоптторг”, яке було користувачем земельної ділянки (у теперішній час власник –на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 109043), на якій вони знаходяться. Наслідком надання такого дозволу на будівництво, як вказує позивач, є те, що на одній земельній ділянці в теперішній час знаходяться два об'єкти нерухомості –відкритий майданчик позивача і будівлі ПП “Тара”. Третя особа у справі будівництво на земельній ділянці позивача здійснила на підставі відсутності заперечень останнього щодо будівництва на відкритому майданчику. Зазначений майданчик ПП Тара” орендує у ВАТ “Запоріжелектромашоптторг” на підставі Договору довгострокової оренди відкритого майданчика з правом викупу № 81 від 25.08.1998 р. Умовами договору передбачено використання майданчика для капітального будівництва ділянки по переробці деревини, але передбачалося будівництво саме на майданчику, а не на земельній ділянці під ним, без руйнування майданчика. Листом від 31.08.1998 р. позивач дозволив ПП “Тара” здійснювати будівництво на орендованому майданчику за умови оформлення проектно-кошторисної документації та узгодження з відповідними органами в порядку, передбаченому чинним законодавством. Про подальший хід будівництва ПП “Тара” позивача не повідомляло. Позивач вважає, що рішення Люцернянської сільської ради № 67 від 30.08.2000 р. прийнято з порушенням вимог ст. 9 Земельного кодексу України ( в редакції 1990 року). На підставі рішення Люцернянської сільської ради № 67 від 30.08.2000 р. було прийнято рішення № 37 від 15.03.2005 р. про право власності ПП “Тара” на нерухоме майно, а отже і це рішення було прийнято без достатніх законних підстав, а видане на його виконання свідоцтво про право власності є незаконним. На підставі викладеного, позивач просить суд визнати нечинним рішення виконкому  Люцерняняської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 37 від 15.03.2005 р. про оформлення права власності на нерухоме майно ПП “Тара” і визнати нечинним свідоцтво серії САА № 959796 про право власності на нерухоме майно ПП “Тара”.

У письмовому відгукі на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 27.04.2006р, та судовому засіданні 08.06.2006р., відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі та пояснив суду наступне. Рішенням Люцернянської сільської ради № 67 від 30.08.2000 р. ПП “Тара” надано дозвіл на проектування та будівництво нерухомого майна на відкритому майданчику, що належить ВАТ “Запоріжелектромашоптторг”. Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування рад у галузі регулювання земельних відносин на їх території, належить погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні. У ПП “Тара” не було у власності або користуванні і на теперішній час не має будь-яких земельних ділянок, будівництво об'єктів нерухомості ПП “Тара” здійснювало на земельній ділянці яка на теперішній час належить ВАТ “Запоріжелектромашоптторг”. Таким чином, рішення Люцернянської сільської ради № 67 від 30.08.2000 р. було прийнято помилково. На підставі рішення Люцернянської сільської ради № 67 від 30.08.2000 р. було прийнято рішення № 37 від 15.03.2005 р. про право власності на нерухоме майно ПП “Тара” і видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно ПП “Тара”. Відповідно до ст. 376 ЦК України споруда, інше нерухоме майно, вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Про те, що ПП “Тара” збудувало споруду саме на земельній ділянці стало відомо відповідачу лише наприкінці 2005 року. До цього часу відповідач вважав, що ПП “Тара” будувало належні йому об'єкти нерухомості не на земельній ділянці, а на відкритому майданчику, який належить ВАТ “Запоріжелектромашоптторг”. Всі дозволи ПП “Тара” отримувало з зазначенням, що будівництво буде здійснюватися саме на відкритому майданчику. Приймаючи до уваги той факт, що ні акту про право власності на землю, ні рішення про відведення земельної ділянки для здійснення будівництва, як це передбачено Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно № 7/5 від 07.02.2002 р., не було, то не було і підстав для оформлення права власності на об'єкти нерухомості. Таким чином, не було підстав для прийняття рішення № 37 від 15.03.2005 р. та для видачі свідоцтва про права власності серії САА № 959796.  

Третя особа проти позову заперечує, у Відзиві на позов пояснює наступне. Відповідачем рішенням № 37 від 15.03.2005 р., на підставі якого було видано свідоцтво про право власності серії САА № 959796,  було оформлено право власності ПП Тара” на дільницю з переробки деревини і позивач не має відношення до права власності на цей об'єкт нерухомості. Як зазначає третя особа, відкритий майданчик, на якому ним була збудована дільниця з переробки деревини , не є об'єктом нерухомості. Це твердження третя особа пояснює тим, що відкритий майданчик на час винесення рішення № 37 від 15.03.2005 р. вже не мав первісного призначення і був фактично знищений самим власником ВАТ “Запоріжелектромашоптторг”. Прийняття рішення № 37 від 15.03.2005 р. про оформлення права власності  не порушує земельних прав позивача, так як об'єкти нерухомості ПП “Тара” збудовані на підставі згоди позивача, наданої листом № 57/1-4-80 від 31.08.1998 р. і на виконання п. 2.6 Договору оренди № 81 від 25.08.1998 р. Таким чином, отримання ПП “Тара” свідоцтво про право власності на дільницю з переробки деревини не впливає на  права власності позивача на земельну ділянку під цією дільницею. Просить в задоволенні позову відмовити.             

Як встановлено судом, на підставі наказу РВ ФДМУ по Запорізькій області від 12.12.97р.  «Про завершення приватизації ВАТ «Запоріжелектромашоптторг» 24.02.1998р. та акту прийому передачі від 24 лютого 1998р., позивач прийняв у власність  обєкти нерухомості . В акті під № 18 значиться майданчик транспортного типу кабельного складу, інвентарний номер 55.

25 серпня 1998р між ВАТ «Запоріжелектромашоптторг» та ПП «Тара»укладено договір довгострокової оренди  відкритої площадки з правом викупу.  Предметом договору є площадка відкритого зберігання вантажу , загальною площею 2000кв.м. Угодою № 1 від 01.02.01р. сторонни зменшили площу орендованої площадки  до 1200кв.м.

Згідно з п.1.2  Договору , відкрита площадка буде використовуватись для капітального будівництва дільниці по переробці деревини, процессу виробництва, а також зберігання та відвантаження вантажів.

Пунктом 2.9 Договору сторонни узгодили, що у разі припинення договору  за ініціативою орендодавця , останній повинен попередити про свої наміри в письмовому вигляді за 2 місяці, та відшкодувати збитки  понесені орендарем у звязку з  демонтажем будівель та обладнання, транспортуванням і монтажем, а також відшкодувати втрачений прибуток, за період , повязаний з демонтажем, перевезенням і  монтажем.

Термін дії договору встановлений до 31.12.2023р.

Землекористувачем земельної ділянки загальною площею 16,5499га на території Люцернянської сільської ради , на якій і знаходився орендований обєкт, був ВАТ «Запоріжелектромашоптторг»на підставі Державного акту на право постійного корсистування  землею від 19.12.1997р.

Рішенням виконкому  Люцернянської сільської ради № 67 від 30.08.2000р. ПП «Тара»дозволено  проектування і будівництво дільниці по переробці деревини на території ВАТ «Запоріжелектромашоптторг»

Актом державної технічної комісії від 15.12.2000р.  закінчений будівництвом обєкт—дільниця по переробці деревини—прийнята в експлуатацію.

02.02.2001р. Люцернянською сільською радою  прийняте рішення № 6 про продаж ВАТ «Запоріжелектомашоптторг» земельних ділянок  площею 165499кв.м.та 11488кв.м. для ведення виробничої діяльності, які розташовані  на землях несільськогосподарського призначення Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. 15.02.2001р. на підставі вказанного рішення між ВАТ «Запоріжелектромашоптторг»та Люцернянською сільською радою укладений договір купівлі-продажу  земельної ділянки.

15.03.2005р. виконкомом Люцернянської сільської ради  прийнято рішення № 37 «Про оформлення права власності  на об'єкт нерухомого майна «Дільницю перероблювання деревини»на території  ВАТ «Запоріжелектромашоптторг» за адресою с.Люцерна вул. Радгоспна 9-А Люцернянської сільської ради на ім'я юридичної особи  ПП „Тара”.

23.03.2005р. на підставі вказаного рішення Люцернянською сільською радою видане свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно ПП „Тара”.

Предметом розгляду у цій справі є законність рішення виконавчого комітету Люцернянської сільської ради № 37 від 15.03.2005р. та свідоцтва про право власності  на нерухоме майно      від 23.03.2005р , яке видане на підставі зазначеного рішеня.

З аналізу оскаржуваного рішення судом встановлено, що прийнято воно виконавчим комітетом Люцернянської сільської ради, який не зареєстрований в органах статистики як юридична особа. А тому належним відповідачем у справі є Люцернянська сільська рада, яка є юридично особою , код ЄДРПОУ 25220412.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши надані суду докази, суд дійшов висновку , що позовні вимоги  підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

При вирішенні спору слід виходити з того, що акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні  правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не  мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт –це прийнятий уповноваженим  державним чи іншим  органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони  породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

          Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

   Відповідно до ст.11 Закону України „Про місцеве самоврядування”  виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад—є виконавчими органами місцевого самоврядування, що виконують власні та делеговані повноваження  місцевого самоврядування , визначені Конституцією України, цим та іншими Законами.

   Статтею 59 ч.6  Закону України „Про місцеве самоврядування” визначено, що виконавчий комітет в межах  своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету ради, з питань віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради можуть бути скасовані відповідною радою . Акти органів та посадових осіб  місцевого самоврядування  з мотивів їхньої невідповідності Конституції та законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 10 пункту «б»статті 30 Закону України “Про місцеве самоврядування” до делегованих державою  повноважень  виконавчих органів ради  віднесено  облік  та реєстрація  нерухомого майна.

Згідно з пп.6 ч.А п.6.1 Тимчасового Положення про порядок  реєстрації  прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції № 7\5 від 07.02.2002р. (яке діє на момент прийняття спірного рішення та розгляду справи у суді),  оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна  проводиться з видачею свідоцтва  про право власності органами місцевого самоврядування  фізичним та юридичним особам, на новозбудовані , перебудовані  або реконструйовані  об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети, та за наявності акту про прийняття об'єкту та введення його в експлуатацію.

У відповідності до ст..376 ЦК України житловий будинок, приміщення, споруда, інше нерухоме майно, вважаються самовільним будівництвом, якщо  вони збудовані або будуються на земельній ділянці не відведеній для цієї мети, або без належного дозволу чи належним чином затвердженого проекту, або з суттєвим порушенням будівельних  норм та правил.  Особа , яка здійснила самовільне будівництво, не набуває права власності  на нього.

Отже, виходячи зі змісту цієї статті,  порушення однієї з цих вимог  є   самостійною підставою для визнання будови самовільною, та не тягне виникнення права власності на побудований об'єкт у особи, що здійснила таке будівництво.  

Як встановлено з тексту оскаржуваного рішення та доведено матеріалами справи  прийнято воно на підставі наступних документів : акту Державної технічної комісії  про прийняття в експлуатацію  закінченого будівництвом об'єкту  від 15.12.2000р., Дозволу на виконання будівельних робіт № 5 від 02.10.2000р, виданого Інспекцією ДАБК, рішення виконкому Люцернянської сільської ради № 67 від 30.08.2000р., договору довгострокової оренди з правом викупу № 81 від 25.08.1998р., свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи  ПП „Тара” та довідки про включення до ЄДРПОУ, технічної документації ОП „Запорізьке БТІ”.

Таким чином, у ПП “Тара” на момент прийняття оспорюваного рішення не було ні акта про право власності на земельну ділянку , ні рішення про відведення земельної ділянки для будівництва Дільниці  перероблювання деревини. Не має таких документів у третьої особи і на момент судового розгляду справи.

Будівництво здійснено ПП „Тара” на орендованій відкритій площадці для зберігання вантажу , яка є об'єктом нерухомості  і належить на праві власності  ВАТ „Запоріжелектромашоптторг”. Вказаний факт встановлений  ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 31.03.2006р. по справі № 17\293 –АП, яка розглядалась між тими ж сторонами, а тому приймається судом в порядку ст.72 КАСУ. Орендовану відкриту площадку ПП „Тара” не викупило у ВАТ „Запоріжелектромашоптторг”, договір оренди є діючим.

З огляду на викладене , суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для оформлення  права власності на об'єкт нерухомого майна  „Дільницю перероблювання деревини”, розташовану за адресою с .Люцерна вул.Радгоспна  9А.  Рішення виконавчого комітету Люцернянської сільської ради № 37 від 15.03.2005р.  „Про оформлення права власності...” суперечить вимогам ст.376 ЦК України, пп.6 ч.А п.6.1. Тимчасового Положення про порядок  реєстрації  прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції № 7\5 від 07.02.2002р., та порушує права позивача як власника  відкритої площадки для зберігання вантажу та земельної ділянки на якій вона розташована, а тому підлягає визнанню нечинним.

Також, суд вважає, що свідоцтво про право власності , видане ПП ”Тара”, Люцернянською сільською Радою 23.03.2005р. серія САА №959796, на підставі протиправного рішення , слід визнати нечинним, оскільки свідоцтво є офіційним документом, що посвідчує право власності, яке у ПП “Тара” не виникло.

Згідно зі ст.112 ч.3,4 КАСУ  у разі повного визнання  відповідачем адміністративного позову  і прийняття його судом  приймається постанова суду  про задоволення адміністративного позову . Суд не приймає  визнання адміністративного позову  і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача  суперечать Закону  чи порушують чиї-- небудь  права, свободи чи інтереси.

Статтею 136  КАСУ передбачено, що  відповідач може визнати  адміністративний позов  протягом всього часу  судового розгляду, зробивши про це усну заяву. Судове рішення  у зв'язку з визнанням відповідачем  адміністративного позову  ухвалюється  за правилами встановленими ст.ст.112,113 цього кодексу.

          Визнання відповідачем адміністративного позову не суперечить законодавству, не порушує права та інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе прийняти визнання адміністративного позову , у зв'язку з чим ухвалити постанову про задоволення адміністративного позову.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, заслухавши думку учасників судового процесу,  суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що  адміністративний позов  може бути подано в межах строку  звернення  до адміністративного  суду , встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду  за захистом прав , свобод та інтересів особи встановлюється  річний строк , який якщо не встановлено інше , обчислюється з дня коли особа дізналась  або повинна була дізнатись  про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

          Статтею 100 КАСУ передбачено, що  пропущення  строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

          Представники відповідача та третьої особи не наполягають на застосуванні судом строку звернення до адміністративного суду , передбаченого ст.99 КАСУ.

          Пунктом 1 Прикінцевих та Перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що цей кодекс набирає чинності з 01.09.2005р.

          Таким чином , право на звернення до адміністративного суду у зацікавлених осіб виникло саме з цього часу, а тому строк звернення до суду позивачем не пропущений.

Керуючись ст., ст. 51, 94, 112, 136, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                  П О С Т А Н О В И В:

          1.Позов задовольнити повністю.

2. Визнати  нечинним  рішення виконавчого комітету Люцерняняської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 37 від 15.03.2005 р. «Про оформлення права власності  на об'єкт нерухомого майна «Дільницю перероблювання деревини»на території  ВАТ «Запоріжелектромашоптторг»за адресою с.Люцерна вул. Радгоспна 9-А Люцернянської сільської ради на ім'я юридичної особи  ПП „Тара”.

3. Визнати нечинним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ПП”Тара”,  Люцернянською сільською Радою 23.03.2005р. серія САА №959796.                 

 4. Стягнути з місцевого бюджету Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (р\р 31426000600089 в УДК В Запорізькій області  МФО 813015 , код ЄДРПОУ 25220412) на користь  Відкритого акціонерного товариства “Запоріжелектромашоптторг” ( 70037 Запорізька область Вільнянський район с.Люцерна вул..Радгоспна 9, р\р 26007204910099 в ЗРУ КБ “Приватбанк”, МФО  313399, ЄДРПОУ 01881876) судовий збір  у розмірі 3,40грн.

Суддя                                                                                 Н.Г.Зінченко

                  Постанова у повному обсязі буде виготовлена та підписана  15.06.2006 р.

Постанова  суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано, набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

              Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

              Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.