Рішення

від 17.12.2014 по справі 910/24113/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24113/14 17.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчпродсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Імпекс"

про стягнення 235 116, 51 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Калініченко В.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрхарчпродсервіс"звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Імпекс" про стягнення заборгованості за договором № 01/11-13 від 01.11.2013 р. у розмірі 219 963, 51 грн., а також 7 834, 30 грн. - пені, 940, 12 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 6 378, 93 грн. - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки товару за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 р. порушено провадження у справі № 910/24113/14, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.12.2014 р. за участю повноважних представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвала суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та отримана його представником, про що свідчить підпис останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.12.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхарчпродсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква-Імпекс" укладено договір поставки № 01/11-13, за умовами якого позивач зобов'язався поставляти , а відповідач - приймати та оплачувати товар, назва, асортимент і кількість якого вказується у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 6.2., 6.5. договору оплата товару здійснюється відповідачем у вигляді попередньої оплати або з відстрочкою платежу шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. В разі здійснення оплати партії товару на умовах відстрочення платежу, відповідач зобов'язаний сплатити вартість товару протягом семи банківських днів з моменту фактичного отримання товару від позивача.

Відповідно до п. 7.3. договору за порушення строку розрахунку за договором відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від несплаченої суми.

Договір, відповідно до п.п. 9.1., 9.2. набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. У разі відсутності заперечень сторін після закінчення строку дії договору, він вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи не місять доказів наявності заперечень сторін, суд дійшов висновку, що договір № 01/11-13 від 01.11.2013 р. пролонговувався та є чинним на даний час.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, обумовлений договором № 01/11-13 від 01.11.2013 р. на загальну суму 2 451 189, 76 грн., що підтверджується видатковими накладними, засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи, та не спростовано відповідачем.

Також наявними у справі виписками з банківського рахунку підтверджується перерахування відповідачем на користь позивача грошових коштів на загальну суму 2 231 226, 61 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазнає, що відповідачем порушено зобов'язання щодо поставки товару за договором № 01/11-13 від 01.11.2013 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 219 963, 16 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи із умов договору № 01/11-13 від 01.11.2013 р., суд дійшов висновку, що строк оплати отриманого товару є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів оплати поставленого позивачем товару або його повернення не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання грошових зобов'язань не навів.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи, що наявними у справі первинними документами підтверджується поставка товару за договором № 01/11-13 від 01.11.2013 р., а відповідачем доказів його оплати не надано, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 219 963, 16 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7 834, 30 грн. - пені, 940, 12 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 6 378, 93 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим визнається виражене в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати поставленого за договором № 01/11-13 від 01.11.2013 р. товару, приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача за період з 09.09.2014 р. (дата виникнення заборгованості) до 31.10.2014 р. (дата визначена позивачем самостійно) розмір пені становить 7 834, 30 грн., 3 % річних від простроченої суми - 940, 12 грн. та 6 378, 93 грн. - інфляційні втрати.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказані розрахунки виконані арифметично вірно та не перевищують розрахунок суду.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчпродсервіс" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Імпекс" (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 10-А, корп. 2, кв. 39, код ЄДРПОУ 37566595), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчпродсервіс" (07512, Київська обл., Баришівський район, с. Рудницьке, вул. Церковна, 3-А, код ЄДРПОУ 38467912) заборгованість у розмірі 219 963, 51 (двісті дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят три грн. 51 коп.) грн., 7 834, 30 (сім тисяч вісімсот тридцять чотири грн. 30 коп.) грн. - пені, 940, 12 (дев'ятсот сорок грн. 12 коп.) грн. - 3 % річних від простроченої суми, 6 378, 93 (шість тисяч триста сімдесят вісім грн. 93 коп.) грн. - інфляційних втрат та 4 702, 34 (чотири тисячі сімсот дві грн. 34 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.12.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.