Постанова

від 23.12.2014 по справі 924/1336/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа № 924/1336/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Розізнана І.В.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Куляша О.І. - представник за довіреністю від 01.07.2014р. №14/20-134-14

від відповідача: не з'явився

за участю прокурора: Кондратюк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня", с.Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області

на рішення господарського суду Житомирської області

від 17.11.14 р. у справі № 924/1336/14 (суддя Гладій С.В.)

за позовом прокурора Ярмолинецького району Хмельницької області в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" м.Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня", с.Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області

про стягнення 18518,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.11.2014р. у справі №924/1336/14 позов прокурора Ярмолинецького району Хмельницької області в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" про стягнення 18518,77грн., у т.ч. 16669,75грн. основного боргу, 142,49грн. 3% річних, 806,82грн. інфляції, 899,71грн. пені задоволено.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" 16669,75грн. заборгованості за лізинговими платежами, 899,71грн. пені, 142,49грн. 3% річних, 806,82грн інфляційних втрат.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" в доход Державного бюджету України 1827,00грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Сільськогосподарське товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- вказує, що місцевим господарським судом не було взято до уваги доводи відповідача, що були викладені у відзиві на позов, а саме те, що згідно договору фінансового лізингу №22-12158стс-фл/569 від 04.12.2012р., предметом якого, як вбачається із всіх актів приймання-передачі товару за цим договором, що додані позивачем до матеріалів справи, були 2 універсальні дискові агрегати УДА -4,5-20 загальною вартістю 208782,00грн. Але 15.05.2014р. Згідно акту повернення сільськогосподарської техніки від 08.04.2014р. СТОВ "Берегиня" було повернуто ДПАТ "Національній акціонерній Компанії "Украгролізинг" зазначену техніку. Саме ці обставини були предметом розгляду Господарським судом Хмельницької області у справі №924/433/14 (рішення по справі від 29.04.2014р.). Крім того, на підставі винесеного рішення вже відкрите виконавче провадження (постанова від 26.08.2014р. ВП №4439076). Таким чином, позивач безпідставно звернувся до суду з позовною заявою, оскільки є спір, що вже був вирішений судом раніше;

- зазначає, що жодної ухвали господарського суду Хмельницької області щодо порушення провадження у справі, дати розгляду або відкладення розгляду справи та призначення нових дат до розгляду на адресу відповідача не надходило. Цей факт унеможливив участь відповідача (представника) в судовому засіданні щодо розгляду справи, що по суті порушує йог права на повноцінний захист, а також те, що справа була розглянута за відсутності особи щодо якої господарський суд Хмельницької області вирішив питання про її права та обов'язки (ст.104 ГК України);

- відповідно до п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України одним з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Також судом не встановлювались обставини підписання та виконання договору, а також дійсність укладеного між сторонами договору фінансового лізингу №22-12158стс-фл/569 від 04.12.2012р., що є предметом спору в даній справі та згідно якого нібито виникли зобов'язання у відповідача.

Ухвала суду від 05.12.2014р. про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 23.12.2014р. учасникам судового процесу надіслана у встановленому порядку, що підтверджується відміткою канцелярії суду у лівому нижньому куті на зворотній стороні зазначеної ухвали, реєстром відправки рекомендованої кореспонденції Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2014р..

В матеріалах справи відсутні докази повернення підприємством зв'язку поштового повідомлення з ухвалою суду від 05.12.2014р., яка була надіслана Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Берегиня" на адресу: 32134, с.Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з офіційної веб-сторінки інтернет ресурсу Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" щодо відомостей про юридичну особу, в графі місце знаходження юридичної особи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" зазначена адреса: 32134, с.Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області.

Також, згідно наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення з відміткою його представника про отримання 18.09.2014р. на ньому, ухвала господарського суду Хмельницької області від 11.09.2014р. про порушення провадження у справі №924/1336/14 направлялась Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Берегиня" на адресу, а саме: с.Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області (а.с.34а).

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Водночас, ухвалою суду від 05.12.2014р. про прийняття апеляційної скарги до провадження участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка уповноважених представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання 23.12.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Прокурор не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Прокурор в судовому засіданні 23.12.2014р. заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення господарського суду господарського суду Хмельницької області від 17.11.2014р. у справі №924/1336/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 22.12.2014р. №546 та в судовому засіданні 23.12.2014р. заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги. Вважає рішення господарського суду Хмельницької області від 17.11.2014р. у справі №924/1336/14 законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника останнього.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої окремої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2012р. між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Берегиня" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №22-12-158 стс-фл-569 (далі - договір), згідно п.1.1 якого, лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна та вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (а.с.12-19).

У відповідності до п.2.1 договору, лізингодавець на письмове замовлення Лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника Предмет лізингу згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. №1904.

Пунктом 2.2 договору, сторони визначили, що строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами, що укладається у 5 автентичних примірниках.

Відповідно до п.2.3 договору, постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу". Передача Предмета лізингу здійснюється на умовах ЕХW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс.

Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує чергові лізингові платежі, що включають: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмету лізингу у розмірі 10% його вартості, на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки предмета лізингу; відшкодування вартості предмета лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору у розмірі 7% річних від невідшкодованої вартості предмету лізингу.

Пунктом 4.2 договору, сторони узгодили, що лізингоодержувач після укладення договору на підставі виставленого лізингоодавцем рахунку, який діє протягом 3 днів, перераховує попередній лізинговий платіж у розмірі, визначеному п.4.1 договору.

З моменту підписання акту приймання-передачі предмету лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмету лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмету лізингу та комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1. договору. Черговість внесення лізингових платежів кратна 6-ти місяцям, термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через 6 місяці з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні 6 місяців (п.4.3 договору).

У п.4.4 договору, сторонами передбачили, що розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

Згідно п.7.1 договору, за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до п.7.7 договору, нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань у повному обсязі.

Договір набуває чинності від дати надходження платежу, визначеного та сплаченого згідно п.4.2 договору, і діє до закінчення строку лізингу, визначеного в додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором (п.8.1 договору).

У відповідності до п.8.7 договору, при достроковому припиненні дії, відмови, розірванні договору, сплачені лізингові платежі, в тому числі і попередній, не повертаються. У день повернення, вилучення предмету лізингу у лізингоодержувача лізингові платежі вважаються такими, що настали.

Додатком №1 "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу" до договору фінансового лізингу від 04.12.2014р. №22-12-158стс-фл-569, сторони вказали предмет лізингу, що передається та інші умови, а саме: універсальний дисковий агрегат УДА-4.5-20 у кількості 2 одиниці за ціною 104391,00грн. загальною вартістю 208782,00грн. терміном на 5 років. Попередній лізинговий платіж становить 20878,20грн. передоплати (а.с.20).

У додатку №2 до договору фінансового лізингу від 04.12.2014р. №22-12-158стс-фл-569, сторони узгодили графік сплати лізингових платежів (а.с.21).

Договір фінансового лізингу від 04.12.2014р. №22-12-158стс-фл-569 та додатки до нього підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток.

На виконання умов договору фінансового лізингу від 04.12.2014р. №22-12-158стс-фл-569 Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" передало Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Берегиня" предмет лізингу, а саме, універсальні дискові агрегати УДА-4.5-20 вартістю 208782,00грн., що стверджується актом приймання - передачі №1 від 12.12.2012р., який підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток (а.с.22).

В подальшому 08.04.2014р. у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" вилучено вказану вище техніку, про що свідчить акту повернення сільськогосподарської техніки, який підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток (а.с.23)

Як свідчить графік сплати лізингових платежів, наступний платіж після 12.12.2013р. мав наступити 12.06.2014р., оскільки сільськогосподарська техніка, була вилучена у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" 08.04.2014р., а тому лізинговий платіж розрахований на дату повернення техніки тобто на 08.04.2014р..

Відповідач свої зобов'язання по договору фінансового лізингу від 04.12.2014р. №22-12-158стс-фл-569 в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість у розмірі 16669,75грн. за невнесення лізингового платежу за період з 13.12.2013р. по 08.04.2014р. згідно додатку №2 до нього.

За вказаних обставин, прокурор Ярмолинецького району Хмельницької області в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" про стягнення 18518,77грн. за неналежне виконання останнім умов договору фінансового лізингу №22-12-158 стс-фл/569 від 04.12.2012р., з яких 16669,75грн. основного боргу, 899,71грн. пені, 142,49грн. 3% річних та 806,82грн. інфляційних втрат (а.с.2-7).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.11.2014р. у справі №924/1336/14 позов задоволено (а.с.68-70).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідності до ч.1 ст.538 ЦК України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.4 ст.538 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу від 04.12.2012р. №22-12-158стс-фл/569 та додатків до нього, позивач передав відповідачу предмет лізингу, а саме: універсальні дискові агрегати УДА-4.5-20 вартістю 208782,00грн., що стверджується актом приймання-передачі №1 від 12.12.2012р..

Надалі, у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" вилучено вказану вище техніку, про що свідчить акту повернення сільськогосподарської техніки від 08.04.2014р..

При цьому, з графіку сплати лізингових платежів вбачається, що наступний платіж після 12.12.2013р. мав наступити 12.06.2014р., оскільки сільськогосподарська техніка була вилучена у відповідача 08.04.2014р., а тому лізинговий платіж розрахований на дату повернення техніки тобто на 08.04.2014р..

Відповідач не надав господарському суду належних доказів на підтвердження виконання в повному обсязі свого зобов'язання щодо сплати заборгованості за договором фінансового лізингу від 04.12.2012р. №22-12-158стс-фл/569 та додатків до нього.

З врахуванням наведеного вище, вимоги прокурора Ярмолинецького району Хмельницької області в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" щодо стягнення з останнього 16669,75грн. основного боргу правомірно задоволені судом першої інстанції.

Статтею 525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, згідно ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

В п.п.4.1 - 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові; сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Перевіривши розрахунок розміру інфляційних втрат, нарахованих з травня 2014р. по червень 2014р. та нарахованих з 11.04.2014р. по 23.07.2014р. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо сплати лізингового платежу згідно договору фінансового лізингу від 04.12.2012р. №22-12-158стс-фл/569 та додатків до нього, колегія суддів дійшла висновку, що він складений правильно, а тому вимоги прокурора Ярмолинецького району Хмельницької області в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" щодо стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" 806,82грн. інфляційних втрат та 142,49грн. 3% річних правомірно задоволені судом першої інстанції.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст.549 цього Кодексу.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Згідно ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1. ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.1 фінансового лізингу від 04.12.2012р. №22-12-158стс-фл/569, за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно п.7.7 фінансового лізингу від 04.12.2012р. №22-12-158стс-фл/569, нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань у повному обсязі.

У відповідності до ч.1, 3 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Оскільки несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку по сплаті лізингового платежу згідно договору фінансового лізингу від 04.12.2012р. №22-12-158стс-фл/569 та додатків до нього має місце, то позовні вимоги про стягнення пені є підставними. При цьому, у відповідності до розрахунку позивача, за прострочення платежу за період з 11.04.2014р. по 23.07.2014р. відповідачу нараховано 899,71грн. пені..

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені, нарахованої в період з 11.04.2014р. по 23.07.2014р., в сумі 819,96грн..

Водночас, господарським судом Хмельницької області правомірно не прийнято заперечення відповідача в частині того, що господарським судом Хмельницької області розглядалася справа №924/433/14 про той же предмет з тих же підстав, оскільки як вбачається з рішення суду від 29.04.2014р. у справі №924/433/14 предметом розгляду її було стягнення заборгованості з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" по черговому лізинговому платежу, який згідно графіку наступив 12.12.2013р., а предметом розгляду справи №924/1336/14 є стягнення з відповідача заборгованості по лізинговому платежу, який наступив з 13.12.2013р. по 08.04.2014р., тобто за інший період.

Покликання скаржника в апеляційній скарзі на те, що судом не встановлювались обставини підписання та виконання договору, а також дійсність укладеного між сторонами договору фінансового лізингу №22-12158стс-фл/569 від 04.12.2012р. до уваги колегії суддів не береться, оскільки вказані доводи не були предметом розгляду у даній справі. При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів, в розумінні ст.33 - 34 ГПК України, порушень щодо укладання та виконання вказаного договору скаржником не надано та в матеріалах справи такі відсутні.

Водночас, не знаходять свого підтвердження і покликання відповідача на те, що жодної ухвали господарського суду Хмельницької області щодо порушення провадження у справі, дати розгляду або відкладення розгляду справи та призначення нових дат до розгляду на адресу відповідача не надходило, а тому даний факт унеможливив участь відповідача (представника) в судовому засіданні щодо розгляду справи, що по суті порушує йог права на повноцінний захист, а також те, що справа була розглянута за відсутності особи щодо якої господарський суд Хмельницької області вирішив питання про її права та обов'язки, оскільки як свідчать матеріали справи відповідач 18.09.2014р. отримав поштове відправлення з ухвалою господарського суду Хмельницької області від 11.09.2014р. про порушення провадження у справі, яка направлялась Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Берегиня" на адресу: с.Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою його представника на ньому (а.с.34а).

В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі у зв'язку із нез'явленням в судове засідання відповідача по справі, про що свідчать ухвали місцевого господарського суду про відкладення розгляду справи від 25.09.2014р., 13.10.2014р., 28.10.2014р., 07.11.2014р. (а.с.39, 48, 52, 64), які направлялись на адресу відповідача, а саме: с.Сутківці, Ярмолинецького району, Хмельницької області, про що свідчать наявні у матеріалах справи реєстри на відправку рекомендованої кореспонденції (а.с.40, 49, 53, 65), однак докази повернення повідомлень про вручення поштового зв'язку у матеріалах справи відсутні. Крім того, відповідачем 13.10.2014р., 07.11.2014р. до господарського суду у даній справі надавались письмові відзиви на позов (а.с.44, 55), що не може слугувати достатніми підставами вважати, що останній не отримував або не знав про слухання справи №924/1336/14.

Як зазначалось вище, згідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, відповідач не був позбавлений права в порядку передбаченому процесуальним законом ознайомитьсь з матеріалами справи та як зацікавлена сторона направити свого представника в судове засідання для захисту прав та охоронюваних законом інтересів відповідача по справі.

Отже, підстав вважати порушення судом першої інстанції законного права відповідача на судовий захист, як того передбачає чинне законодавство, у колегії суддів відсутні.

Згідно вимог ст.33 Господарського-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги прокурора Ярмолинецького району Хмельницької області в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Інші доводи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня", наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, наведеним вище, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 17.11.2014р. у справі №924/1336/14 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 17.11.2014р. у справі №924/1336/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня", с.Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області - без задоволення.

2. Справу №924/1336/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (01601, м.Київ, Печерський р-н, вул.Мечникова,16-а),

3 - відповідачу (32134, с.Сутківці, Ярмолинецького р-ну, Хмельницької обл., ),

4 - прокурору Ярмолинецького району (32100, смт.Ярмолинці, Хмельницької обл.,

вул.Чапаєва,65),

5 - прокуратурі Рівненської області (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52),

6 - в наряд.