Рішення

від 14.06.2006 по справі 20/146/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/146/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.06                                                                                        Справа №  20/146/06

Суддя   Гандюкова  Л.П.

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Якимівського району електричних мереж, Запорізька область, смт Якимівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агес”, Запорізька область, Якимівський район, с. Розівка

про стягнення суми 5903,62 грн.     

                                                                                                         Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача –Фоменко О.С. (довіреність  № 100 від 17.04.2006р.);

Від відповідача  - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

          Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 5903,62 грн. заборгованості за договором № 20 від 19.02.2003р. на користування електричною енергією, з яких: сума 3503,56 грн. –заборгованість за користування електричною енергією, сума 1235,22 грн. –пеня, сума 1164,84 грн. –збитки від інфляції.    

          Ухвалою господарського суду від 21.04.2006р. позовна заява прийнята до розгляду,  порушено провадження у справі № 20/146/06, судове засідання призначено на 24.05.2006р. Ухвалою суду від 24.05.2006р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 14.06.2006р.  

14.06.2006р. справу розглянуто, за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 14.06.2006р. позивач уточнив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача суму 4920,63 грн. заборгованості, з якої: сума 3503,56 грн. –заборгованість за користування електричною енергією, сума 252,23 грн. –пеня, сума 1164,84 грн. –збитки від інфляції.  

У порядку ст. 22 ГПК України уточнення позовних вимог прийнято судом до розгляду.

Таким чином, предметом розгляду справи є уточнені позовні вимоги, які обґрунтовані договором на користування електричною енергією № 20 від 19.02.2003р., ст.ст. 193, 230-232 ГК України, ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”.

          Відповідач проти позову не заперечив, відзив суду не надіслав, уповноважений представник відповідача у судові засідання не прибув. Про місце й час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, ухвали суду направлені за адресою, зазначеною в позовній заяві.

          Суд визнав наявні матеріали достатніми для розгляду справи згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України у відсутність відповідача.

       Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

                                                              ВСТАНОВИВ:

19.02.2003р. між ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Якимівського району електричних мереж  (енергопостачальна організація, позивач у справі) та ТОВ “Агес” (споживач, відповідач у справі) був укладений договір на користування електричною енергією № 20, відповідно до якого позивач зобов'язався здійснювати поставку електричної енергії по регулюємим тарифам  відповідно до умов договору, а відповідач зобов'язався своєчасно провадити оплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, обумовлені даним договором.

Згідно з п. 2.1.1 договору позивач зобов'язався доводити споживачу (відповідачу) договірні величини споживання електроенергії та потужності з балансу енергосистеми України та граничного їх споживання по області лімітними повідомленнями (картками, факсограмами, телетайпограмами або телефонограмами) (додатки 1, 1а). При цьому споживання, вказане в лімітному повідомленні, вважається договірним. Лімітне повідомлення в частині дозволеної до використання електроенергії та потужності діє до отримання нового та є невід'ємною частиною договору.

У пунктах 2.2.1, 4.3, 4.4 договору сторони визначили, що відповідач зобов'язаний оплачувати використану електроенергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період відповідно до діючих у цей час тарифів, індексам цін згідно з постановами законодавчих органів виключно в грошовій формі. Кінцевий розрахунок за електроенергію  та потужність, плата за споживання та генерацію реактивної енергії розраховані по наданому відповідно до п. 4.2 рапорту (звіту), а також інші платежі (пеня, плата за перевищення договірних величин електроенергії та потужності тощо) за розрахунковий період провадяться по платіжними рахункам, що направляються споживачу електропостачальною організацією. Споживач сплачує на розподільчий рахунок ЕО повну вартість всієї споживаної в розрахунковий період електроенергії на підставі виставлених споживачу рахунків (платіжних вимог-доручень) протягом 5 днів з моменту отримання платіжного документу ЕО.

Позивач поставляв відповідачу електроенергію за врегульованими тарифами відповідно до умов договору.

          Як зазначено в позовній заяві, 02.03.2004р. відповідачу був виставлений рахунок № 460 на суму 2015,90 грн. за спожиту електроенергію в лютому 2004р. в розмірі 1525 кВт-г на суму 324,45 грн. (рапорт за лютий 2004р.) з врахуванням несплаченої суми за січень 2004р. в розмірі 1691,45 грн.

          31.03.2004р.  відповідачу  відповідно до поданого ним рапорту був виставлений рахунок б/н за спожиту електроенергію в березні 2004р. в кількості 3615 кВт-г електроенергії на суму 765,22 грн. (рапорт за березень 2004р.).

          05.05.2004р. відповідачу був виставлений рахунок № 1492 за спожиту електроенергію в квітні 2004р. в кількості 3450 кВт-г електроенергії на суму 722,44 грн. (рапорт за квітень 2004р.).

          Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Аналогічні приписи щодо застосування Господарського кодексу України встановлено пунктом 4 Прикінцевих положень цього Кодексу.

На підставі зазначених норм суд застосовує до спірних  правовідносин сторін  відповідні норми ЦК та ГК України, що набрали чинності з 01.01.2004р.

           Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 ГК  України.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення  цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору  є договір.

Як зазначив позивач, відповідачем у порушення умов договору, не здійснено оплату за спожиту електроенергію за січень-квітень 2004р., внаслідок  чого у нього виникла заборгованість на загальну суму 3503,56 грн.

Однак, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума 765,22 грн. основного боргу, виходячи з наступного.

У судовому засіданні позивач представив суду рахунки та рапорти, на підставі яких просив стягнути заборгованість з відповідача. Так, з однієї сторони аркуша міститься рапорт, а і з іншої сторони –рахунок. Рапорт за березень 2004р. був виписаний безпосередньо ТОВ “Агес”, отже і рахунок № б/н від 31.03.2004р. за спожиту електроенергію в березні 2004р. в кількості 3615 кВт-г електроенергії на суму 765,22 грн. був отриманий ТОВ “Агес”.

Рапорти ж за лютий 2004р. та квітень 2004р. були виписані енергопостачальною організацією, а тому не можуть бути доказом отримання відповідачем рахунків № 460 від 02.03.2004р. на суму 2015,90 грн., № 1492 від 05.05.2004р. на суму 722,44 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума  765,22 грн.  за поставлену електроенергію в березні 2004р.

Ухвалами суду  від 21.04.2006р., 24.05.2006р. суд зобов'язав позивача надати докази виконання сторонами зобов'язань за договором, направлення або вручення відповідачу рахунків за спожиту електроенергію. Позивач без поважних причин не надав витребувані судом докази  направлення або вручення відповідачу рахунків № 460 від 02.03.2004р. та № 1492 від 05.05.2004р.

У зв'язку з цими обставинами позовну заяву в частині  вимоги про стягнення суми 2738,34 грн. основного боргу за спожиту електроенергію, а також збитків, пов'язаних з інфляцією на цю суму боргу, згідно з рахунками № 460 від 02.03.2004р. та № 1492 від 05.05.2004р.  слід залишити без розгляду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

 Позивач також просить стягнути з відповідача збитки, пов'язані з інфляційними процесами.

 Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Факт порушення грошового зобов'язання в частині сплати суми 765,22 грн.  за поставлену електроенергію в березні 2004р. судом встановлений, тому з відповідача підлягає стягненню сума 187,74 грн. втрат від інфляції, яка визначена судом виходячи з розміру основного боргу та з урахуванням положень ст. 625 ЦК України.  

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 252,23 грн. пені.

  Згідно з п. 4.4 договору у випадку несплати платіжного документу протягом 5-ти днів електропостачальна організація повідомляє споживача про дату та час відключення або обмеження електроспоживання, а на суму, вказану в платіжному документі, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

 Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”  передбачено, що розмір пені встановлюється за згодою сторін.   Відповідно до ст.3 цього Закону розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки  Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

 Згідно з Положенням про процентну політику Національного банку України,  затвердженого Постановою Правління Національного банку України 18.08.2004 N 389, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2004 р. за № 1092/9691, облікова ставка  Національного  банку - один  з  монетарних інструментів,  за допомогою якого Національний банк установлює для суб'єктів   грошово-кредитного   ринку   орієнтир   щодо  вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і  є основною   процентною  ставкою,  яка  залежить  від  процесів,  що відбуваються  в   макроекономічній,   бюджетній   сферах та на грошово-кредитному ринку. Розмір облікової ставки розглядається Комітетом з монетарних питань Національного банку, затверджується рішенням Правління Національного банку та діє до її зміни.

Отже, подвійна облікова ставка НБУ є величиною змінною, а оскільки в п.4.4 договору сторони не визначили чіткого розміру пені, а саме: не визначили період дії ставки НБУ, якою обчислюється розмір пені, тому у позивача відсутні підстави для нарахування пені в контексті ст.ст. 231, 232 ГК України.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 19,75 грн. витрат на державне мито та суму 22,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агес” (72541, Запорізька область, Якимівський район, с. Розівка, вул. Черняховського, 34, р/р 26008217046001 у АКБ “Укрсоцбанк”, м. Мелітополь, МФО 313399, код ЄДРПОУ 31857664) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Якимівського району електричних мереж (72500, Запорізька область, смт Якимівна, вул. Пушкіна, 23, р/р 26036334281511 у Мелітопольському відділенні ПІБ м. Мелітополь, МФО 313043, код ЄДРПОУ 00130926) суму 765 грн. 22 коп. основного боргу, суму 187 грн. 74 грн. втрат від інфляції, суму 19 грн. 75 коп. витрат на державне мито та суму 22 грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позов у частині стягнення суми 2738,34 грн. основного боргу та збитків від інфляції на цю суму у розмірі 914,15 грн.  залишити без розгляду.

У  частині стягнення пені в сумі 252,23 грн. в позові відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                               Гандюкова Л.П.

Рішення господарського суду  набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.  Рішення оформлено і підписано     04.07.2006 р.