Постанова

від 10.12.2014 по справі 820/14532/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р. Справа № 820/14532/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Кудіній Я. Г.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Самородова О. В.,

представника відповідача - Іхненко Я. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2014р. по справі № 820/14532/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Регионспецпроект"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Регионспецпроект" звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 20 червня 2014 р. № 4820302203 з ПДВ на суму 97 833 грн. у тому числі штрафні санкції 24458,25 грн. та № 4920302203 з податку на прибуток підприємств на суму 92 942 грн в тому числі штрафні санкції 46 471 грн.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 08.10.2014 року позовні вимоги задовольнив.

Скасував податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 20 червня 2014 р. № 4820302203 та від 20 червня 2014 р. № 4920302203.

Стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Регионспецпроект" (код ЄДРПОУ 35244019) сплачений судовий збір у розмірі 487,20 грн., (чотириста вісімдесят сім грн., 20 коп.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт вважає, що висновки акту перевірки від 30.05.2014 року №2095/20-30-22-03/35244019 прийнятті відповідно до вимог чинного законодавства України.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі наказу на проведення перевірки від 19.05.2014 року №1005 виданого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Малишко І.А. проведено перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ "НВО "Регіонспецпроект" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Континентмаш" за квітень-грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 30.05.2014 року №2095/20-30-22-03/35244019 (а.с.10-26).

Як зазначено у висновках вищевказаного акту Перевіркою ТОВ "НВО "Регіонспецпроект" встановлені порушення:

- п. 138.8 ст. 138, ст.. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ зі змінами та доповненнями підприємством завищено витрати за період 2013 рік всього у сумі 489166,7 грн., встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік всього у сумі 92942 грн.

- п. 198.6 ст. 198 п. 200.1 п 200.2 ст. 200 відповідно до Податкового кодексу України від 12.12.2010 року №2755-УІ, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період на сумі 97833,33 грн. та в наслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у сумі 97833,33 грн.

На підставі вищевикладених висновків 20 червня 2014 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення № 4820302203 з ПДВ на суму 97 833 грн. у тому числі штрафні санкції 24458,25 грн. та № 4920302203 з податку на прибуток підприємств на суму 92 942 грн в тому числі штрафні санкції 46 471 грн. (а.с.27-28).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у діях позивача відсутні порушення норм закону, на які посилається відповідач, а твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам податкового законодавства та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Пунктом п. 138.8 ст. 138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 138.8.1 п.138.8 ст. 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "НВО "Регіонспецпроект" (замовник) та ТОВ "Континентмаш" (виконавець) укладено договір №05/13 від 16.04.2013 року про надання інформаційних та маркетингових послуг відповідно до умов якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення інформаційних та маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому договорі. Згідно п. 1.2 Договору об'єктом досліджень є вивчення та розширення ринку послуг, що пов'язані з виконанням інженерно-геологічними вишукувань (а.с.29-30).

Отже, зі змісту умов вищезазначеного договору не вбачається, які саме роботи замовив позивач, оскільки залишилося не зрозумілим, які саме послуги є пов'язаними з виконанням інженерно-геологічних вишуковувань та відповідно підлягали дослідженню, тобто які саме роботи мав виконати виконавець.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані акти здачі - прийняття робіт за договором №05/13 від 16.04.2013 року (а.с.32-39), які містять у собі лише загальну констатацію факту виконання робіт без конкретизації їх виду, обсягу та калькуляції вартості.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача вказав, що результати досліджень були отримані ТОВ «Регіонспецпроект» від виконавця в усній формі.

Між тим, згідно п. 3.1 договору ТОВ «Континентмаш» був зобов'язаний надавати результати досліджень з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень (згідно п.2.1 договору узгоджено вісім напрямків досліджень), а також мав обов'язок навести в результатах досліджень адреси, приклади розрахунків, схеми та ін.

Зважаючи на вказаний обсяг та зміст виконаних робіт, який неможливо сприйняти та передати в усній формі, колегія суддів вважає пояснення представника позивача неправдивими, а факт отримання ТОВ «Регіонспецпроект» робіт від ТОВ «Континентмаш» не підтвердженим.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає непідтвердженими доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції щодо використання позивачем наданих ТОВ «Континентмаш» послуг у власній господарській діяльності, оскільки в ході судового розгляду не встановлений вплив укладання та виконання договору позивача з названим контрагентом на подальші господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Альянс Новобуд» та ТОВ РТЦ «Нікольский».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вказаний вище договір не був складений з метою його реального виконання, позивач ставив за мету отримання податкової вигоди, а не здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки валові витрати та податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «Континентмаш» сформовані позивачем за відсутності реальної господарської операції, а отже з порушенням норм Податкового кодексу України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2014р. по справі № 820/14532/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Регионспецпроект" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст постанови виготовлений 15.12.2014 р.