Постанова

від 24.12.2014 по справі 912/2774/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2014 року Справа № 912/2774/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

При секретарі Ситніковій М.Ю.

Представники сторін в судове засідання не з'явились про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшана" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.10.14р. у справі № 912/2774/14

за позовом прокурора Гайворонського району в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області, м.Кіровоград

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшана", с.Котовка Гайворонського району Кіровоградської області

про стягнення 30184,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17 жовтня 2014 року (суддя Поліщук Г.Б.) позов прокурора Гайворонського району в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області, задоволено повністю.

Суд стягнув з Приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшана" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області в дохід спеціального фонду Державного бюджету України, спеціальних фондів місцевих бюджетів Кіровоградської обласної ради та Котовської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу в сумі 30184,85грн., перерахувавши кошти на р/р 33111331700100 в ГУДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, код одержувача 37958136, код бюджетної класифікації 24062100.

Не погодившись з рішенням суду відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство "Вільшана" звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить зупинити провадження до вирішення пов'язаного з нею кримінального провадження №12014120120000818 від 10.09.2014 року порушеного проти Трішкіна М.О. та скасувати рішення суду про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги Приватне сільськогосподарське підприємство "Вільшана" посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги суттєві обставини, щодо неправомірних дій колишнього керівника підприємства, його зловживання посадою на шкоду інтересам юридичної особи, яку він мав представляти.

Скаржник зазначає, що стягнення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного використання надр має проводитись із особи, на користь якої здійснювались видобування і яка сама визнала себе винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 240 КК України, а саме - Трішкіна Миколи Олексійовича, а не з Приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшана", оскільки Трішкін М.О. самостійно з метою власного збагачення, без відома засновників ПСП «Вільшана» здійснював значний обсяг не облікованої господарської діяльності, в тому числі використання природних ресурсів, від якої незаконно отримував прибуток.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2014 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 08.12.2014 року.

02 грудня 2014 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника відповідача у засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

У судовому засіданні 08 грудня 2014 року було задоволено клопотання відповідача та винесено ухвалу про відкладення розгляду справи до 24 грудня 2014 року.

19 грудня 2014 року від відповідача повторно надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника відповідача у засіданні в апеляційному суді Кіровоградської області, доказів підтвердження участі в засіданні не надано.

Щодо вищезазначеного клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Однак, це є правом суду, а не обов'язком, при цьому суд враховує вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи відсутність в зазначеному клопотанні обґрунтованих доводів щодо неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, та неодноразового звернення з подібними клопотаннями, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до ст. ст. 1, 46, 48 Водного кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне; спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів; спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Згідно з пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно ст. 6 Кодексу України "Про надра", корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 р. N 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" підземні води, мінеральні (лікувальні, лікувально-столові, природні столові), питні (для централізованого водопостачання, для нецентралізованого водопостачання), промислові, технічні, теплоенергетичні, поверхневі води, ропа (лікувальна, промислова) відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення.

Відповідно до ст. 21 Кодексу України "Про надра" надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Звертаючись із позовом до приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшана" про стягнення 30184,85грн. збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, прокурор посилався на порушення відповідачем природоохоронного законодавства, а саме - здійснення відповідачем видобування надр - підземних прісних вод без наявності відповідного дозволу.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора, господарський суд першої інстанції виходив з того, що приватне сільськогосподарське підприємство "Вільшана" здійснювало забір підземних вод з артезіанської свердловини глибиною 140 метрів без оформлення спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами - підземними водами. Відповідно до акта перевірки від 14.01.2014р. та довідки ПСП "Вільшана" № 11 від 06.02.2014р. з свердловини без спеціального дозволу на користування надрами в період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р. було самовільно забрано води у кількості 548 куб.м., що згідно розрахунку відшкодування збитків завдало шкоди державі у розмірі 30184,85 грн., які стягнув суд першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2013 року Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області при проведенні позапланової перевірку дотримання приватним сільськогосподарським підприємством "Вільшана" вимог природоохоронного законодавства, встановлено, що відповідач здійснював видобування води з артезіанської свердловини без спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами.

За наслідками перевірки Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 17.06.2013р. (а.с. 17-29).

Відповідні перевірки Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства проводились в подальшому, про що 06.09.2013 р. та 14.01.2014 р. складено відповідні акти (а.с. 33-44, 48-56).

На підставі актів перевірки та відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009 р. за №767/16783, Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі ПСП "Вільшана" внаслідок самовільного використання водних ресурсів за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р. Сума збитків за вказаний період визначена в розмірі 30184,85 грн. (а.с 62-63).

Оскільки відповідач здійснював забір підземних вод з артезіанської свердловини глибиною 140 метрів без оформлення спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами - підземними водами, то господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заподіяних збитків у визначеній сумі з відповідача.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що означена сума збитків підлягає стягненню не з підприємства, а з фізичної особи - Трішкіна Миколи Олексійовича, як керівника підприємства, оскільки відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Клопотання відповідача, викладене у апеляційній скарзі, про зупинення провадження до розгляду кримінального провадження за № 12014120120000818 від 10.09.2014 року, порушеного проти Тришкіна Миколи Олексійовича за ч.1 ст. 190 КК України, задоволенню не підлягає, оскільки відкриття кримінального провадження за заявою відповідача щодо дій колишнього директора не має значення для об'єктивного вирішення даного спору і не перешкоджає його вирішенню по суті.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшана" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.10.14р. у справі №912/2774/14 - залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 25.12.2014 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Чус