Постанова

від 18.12.2014 по справі 3507/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 грудня 2014 р. №2а- 3507/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника відповідача - Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пассавт"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пассавт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0001242330 від 07.03.2012 р., винесене Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 року по справі №2а-3507/12/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пассавт" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, залишеною без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.10.2014 року Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 року та Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012року по справі №2а-3507/12/2070 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав клопотання в якому зазначив, що у зв'язку з тим, що на теперішній час сума податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням - рішенням від 07.03.2012 р. за №0001242330 вже давно сплачена підприємством, просить розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення №0001242330 від 07.03.2012 р. є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу від 09.02.2012 р. №136 та п.п.20.14. п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України було проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Пассавт" (код ЄДРПОУ 36817940) з питання правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання товарів, робіт, послуг у ТОВ «Промтехноопт» (код ЄДРПОУ 37092055) за листопад 2011 року, за результатами якої відповідачем складено акт №260/23-304/36817940 від 23.02.2012 року.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Пассавт" п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2756-VI зі змінами та доповненнями, занижено ПДВ за листопад 2011 року на суму 50295,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки №260/23-304/36817940 від 23.02.2012 р. Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001242330 від 07.03.2012 року, яким ТОВ "Пассавт" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 62868,75 грн., в т.ч. за основним платежем 50295,0 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 12573,75 грн.

Доходячи висновку про заниження ТОВ "Пассавт" податку на додану вартість за листопад 2011 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за вказаний період, контролюючий орган виходив з того, що віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями, що проведені з ТОВ «Промтехноопт», документально не підтверджені.

Перевіряючи вказані в акті перевірки висновки відповідача і винесені на їх підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд приходить до наступних висновків.

Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Промтехноопт» (код ЄДРПОУ 37092055).

Судом встановлено, що між ТОВ "Пассавт" (в якості Покупця) було укладено з ТОВ «Промтехноопт» (в якості Продавця) договір купівлі - продажу №01-12 від 01.12.2010 року, за умовами якого Продавець продає, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - обладнання, матеріали та комплектуючі в кількості та в строки, узгоджені сторонами за кожну окрему поставку. (п.1.1 Договору).

На підтвердження факту постачання товару за вказаним договором представником позивача долучено до матеріалів справи накладні, податкові накладні та виписку по рахунку позивача.

Відповідно до п.3.2 Договору Доставка товару здійснюється самовивозом зі складу Постачальника.

Позивачем не надано до матеріалів справи доказів фактичного переміщення товару, доказів щодо наявності транспортних засобів у позивача, із зазначенням чи є вони власністю підприємства (а у разі їх оренди із зазначенням на підставі яких документів та на яких умовах відбувалась оренда), інформації про перевізників товару на всіх етапах його руху, товарно - транспортних накладних на переміщення, довіреностей, відомостей щодо місця прийому-передачі товарів.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" зазначені документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення є товарно-транспортна накладна.

Наказом Мінтрансу України від 29.12.1995р №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля - це подорожній лист, товарно-транспортна накладна, талон замовника, застосування яких є обов'язковим всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Тобто, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997р. за №363 визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Згідно з п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого Мінюстом України від 20 лютого 1998 року за № 128/2568 з наступними змінами та доповненнями (подалі -Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.3-11.9 п. 11 "Правила оформлення документів на перевезення" Правил, - основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Підпунктом 13.1, п. 13 "Правила здачі вантажів" Правил визначено, - перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

За приписами п.п. 14.4, п. 14 "Розрахунки за перевезення" цих Правил, - остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів.

Доказів в підтвердження отримання товару, оприбуткування, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, актів приймання - передачі придбаного товару, доказів оприбуткування отриманої разом з товаром тари та доказів використання тари у власній господарській діяльності та подальшого використання придбаних матеріалів в межах своєї господарської діяльності представником позивача до суду надано не було.

Крім того, доказів щодо умов зберігання, наявності виробничих приміщень для зберігання поставлених товарів представником позивача до матеріалів справи надано не було.

Відповідно до п.1.1. Договору поставка товару - обладнання, матеріалів та комплектуючих здійснюється в кількості та в строки, узгоджені сторонами за кожну окрему поставку.

Суд зазначає, що до матеріалів справи не надано на виконання п.1.1 Договору доказів домовленості сторін щодо строків поставки товару за окрему поставку.

Відповідно до п.3.1 Договору, товар вважається зданим Постачальником та прийнятим Покупцем за якістю, відповідно зразкам та сертифікатам.

Представником позивача не надано до матеріалів справи зразків та сертифікатів якості товару.

Згідно з п.4.1. Договору оплата за поставлений товар здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Суд зазначає, що платіжних доручень та банківських виписок, що засвідчують факт сплати коштів за отриманий товар, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця представником позивача до матеріалів справи надано не було.

В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують економічне обґрунтування вказаної вище господарської операції.

Отже, в даному випадку відсутні докази та об'єктивні данні щодо фактичного переміщення товару від продавця покупцю, що свідчить про відсутність реального здійснення господарської операції між господарюючими суб'єктами.

Суд зазначає, що на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.10.2014 року, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 р. витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пассавт" належним чином завірені копії документів на підтвердження виконання умов договору купівлі - продажу №01-12 від 01.12.2010 року, а саме: докази транспортування придбаного товару, докази якості товару відповідно до зразків та сертифікатів, якщо такі маються, докази відповідності тари вимогам ДСТУ та надати докази оплати за товар, що поставлявся в безготівковій формі, а саме, платіжні доручення та банківські виписки. Також зобов'язано надати докази економічної обґрунтованості та господарської мети укладання вказаного договору та докази подальшої реалізації придбаного товару.

Представником позивача не надано на виконання ухвали від 04.12.2014 р. до суду витребуваних документів на підтвердження виконання умов договору купівлі - продажу №01-12 від 01.12.2010 року, натомість надана заява, в якій позивачем зазначено, що сума податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням - рішенням від 07.03.2012 р. за №0001242330 вже сплачена підприємством позивача.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до письмових пояснень позивача, на теперішній час сума податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням - рішенням від 07.03.2012 р. за №0001242330 вже давно сплачена підприємством.

Враховуючи вищевикладені факти, суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлена нереальність та фіктивність укладених правочинів, а надані документи не відповідають вимогам чинного законодавства України та не можуть вважатися доказами по справі, в розумінні положень глави 6 розділу 2 КАС України.

Так, відповідно до вимог статті 71 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних не є вичерпною умовою для формування податкового кредиту підприємства платника податків.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б спростовували висновки контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки про встановлені порушення податкового законодавства.

За таких обставин, висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки відповідають дійсності, оскаржуване податкове повідомлення - рішення, відповідає ч.3 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Пассавт" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2014 року.

Суддя Д.В. Бездітко