Постанова

від 22.10.2014 по справі 872/4592/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2014 рокусправа № 2а/0470/4710/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року у справі № 2а/0470/4710/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ареал" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією в Кіровському районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, від 13 квітня 2012 року № 000046222 та № 000045222 про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що викладені в акті перевірки від 30.03.12 №128/222/21917091 висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених ТОВ "Ареал" з ПП "Транс Грейн", ТОВ "Інтерсервіс Постач", ПП "Полідон Україна", в результаті чого було встановлено заниження податку на прибуток, а також завищення податкового кредиту по контрагентам ПП ОСОБА_1, ТОВ "Авіс", ПП "Пересвіт - Сервіс - Продукт", ТОВ "Барсік і Ко", ТОВ "Вінаміс", ТОВ "Агентство маркетингових досліджень", ПАТ "Дніпропетровський машинобудівельний завод", ПП "Новинтех" є помилковими. Господарські відносини з вказаними контрагентами відбувались в межах правочинів, які повністю відповідають всім вимогам закону, означені господарські взаємовідносини мали реальний характер, складені за цими взаємовідносинами первинні документи оформлені належним чином, підписані повноважними особами, у спірних правовідносинах ТОВ "Ареал" були понесені витрати по оплаті вартості придбаного у контрагентів товару. Враховуючи наведені доводи, позивач вважає винесені за результатами зазначеного акту перевірки податкові повідомлення-рішення противоправними та таким, що підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ареал" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване рішення скасувати, адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що господарські операції позивача з його контрагентами, як то ПП "Транс Грейн", ТОВ "Інтерсервіс Постач", ПП "Полідон Україна", ПП ОСОБА_1, ТОВ "Авіс", ПП "Пересвіт - Сервіс - Продукт", ТОВ "Барсік і Ко", ТОВ "Вінаміс", ТОВ "Агентство маркетингових досліджень", ПАТ "Дніпропетровський машинобудівельний завод", ПП "Новинтех" мали на меті реальне настання правових наслідків, оскільки зазначені господарські відносини відбувались в межах правочинів, які повністю відповідають всім вимогам закону, означені господарські взаємовідносини мали реальний характер, складені за цими взаємовідносинами первинні документи оформлені належним чином, підписані повноважними особами. Крім того, у спірних правовідносинах ТОВ "Ареал" були понесені витрати по оплаті вартості придбаного у контрагентів товару та надані докази використання означеного товару у власній господарській діяльності.

У судовому засіданні сторони доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, з 17.02.2012 р. по 28.03.2012 року Державною податковою інспекцією у Кіровському районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Ареал" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р. за результатами якої складено Акт №128/222/21917091 від 30.03.2012 року (далі Акт) та встановлені наступні порушення: п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94 - ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 83 805 грн. (у тому числі за III квартал 2010р. -75 000,00 грн., за IV квартал 2010р. - 8 805,00 грн.); пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97 - ВР (із змінами та доповненнями), п.185.1 ст.185, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 166 443 грн. (у тому числі за вересень 2009 р. -2000,00 грн., за жовтень 2009р. - 2 167,00 грн., за листопад 2009 р. - 2667,00 грн., за грудень 2009р. - 2667,00 грн., за січень 2010 р. в сумі - 2667,00 грн., за лютий 2010 р. -2667,00 грн., за березень 2010 р. - 5333,00 грн., за квітень 2010 р. - 2667,00 грн., за серпень 2010 р. - 32 667,00 грн., за грудень 2010 р. - 13139 грн., за лютий 2011 р. - 14400,00 грн., за квітень 2011 р. - 65 696,00 грн., за травень 2011 р. - 7 373,00 грн., за червень 2011 р. - 10 333,00 грн); п.п. 6.3.3 п.6.3 ст.6, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889 від 22.05.2003р., що призвело до несплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 716,98 грн. (т. 1 а.с.43-69). На підставі Акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 13.04.12 № 000045222 про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 104756,20 грн., з яких 83805,00грн. - основний платіж, 20 951,2 грн. - штрафні санкції та № 000046222 про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 183607,20 грн. з яких 166 443,0 грн. - основний платіж, 17 164,2 грн. - штрафні санкції (т. 1 а.с.88-89).

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання дій податкового органу при прийняття податкових повідомлень-рішень протиправними, колегія суддів зазначає про правильність висновків суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

Статтею 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби наділені правом проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Статтею 76 цього ж Кодексу передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Враховуючи, що дії податкового органу щодо прийняття податкового повідомлення-рішення віднесені Податковим кодексом України до його законних повноважень, а також те, що предметом адміністративного позову є перевірка правомірності податкових повідомлень-рішень, належним способом захисту порушених прав у даному випадку є визнання таких рішення протиправним та їх скасування. Відтак, відмова суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним дій податкового органу при винесенні податкових повідомлень-рішень є обґрунтованою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції дійшов висновку про їх правомірність.

Колегія суддів не погоджується з означеним з наступних підстав.

Щодо відмови у скасуванні податкового повідомлення-рішення №000045222, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії.

Не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, суд приймає на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В періоді, що перевірявся, позивач здійснював виробництво хлібобулочних виробів.

Матеріалами справи підтверджується, що 10.08.2010 року між ПП "Транс - Грей" (Постачальник) та ТОВ "Ареал" (Покупець) було укладено договір поставки сировини № 1008 за умовами якого, Продавець зобов'язався поставити Покупцю товар (сода, сахар, сіль, кунжут та ін.), а останній прийняти його та оплатити вартість (т. 1 а.с.90-91). На підтвердження виконання умов договору позивачем в ході перевірки були надані податкова накладна від 10.08.2010 р. № 1021, видаткова накладна від 10.08.2010 р. № 1021 на загальну суму 180 000 грн. в тому числі ПДВ - 30 000 грн., платіжне доручення від 11.08.2010 р. № 813 на загальну суму 180 000 грн. (т. 1 а.с.51, 92-94).

Копією подорожного листа вантажного автомобіля від 10.08.2010 р. про перевезення автомобілем MAN 14264 реєстраційний номер АЕ 4961ВО, товару з вул. Жуковського, 23 у м. Дніпропетровську (місцезнаходження ПП "Транс - Грейн") на фактичну адресу позивача - вул. Будівельників, 34 у м. Дніпропетровську (т.2 а.с.18), підтверджується, що 10.08.2010 р. товар дійсно був вивезений з вказаної адреси постачальника (в податковій накладній № 1021 від 10.08.2010 р. адреса постачальника вказана - м. Дніпропетровськ, вул. О. Гончара, 4 - т. 1 а.с.92).

Позивачем до матеріалів справи були додані нотаріально посвідчений договір оренди транспортного засобу від 22 січня 2009р.; роздруківка технічних властивостей вантажного автомобілю MAN 14264 1997р.в., де встановлена вантажопідйомність 10 тонн; подорожній лист від 10.08.2010р., де визначено, що від ПП «Транс Грейн» був доставлений позивачеві товар за накладною №1021 від 10.08.2010р. Зазначені докази підтверджують факт перевезення товарів власним транспортом платника податків.

Придбаний за вказаним договором товар позивачем оприбуткований на рахунок 201 «сировина та матеріали» та використаний на виготовлення продукції - сушка «Дитяча» (ТУУ 15.8-32713909-002:2006) та сушка «З кунжутом» (ТУУ 15,8-32713909-002-2006).

Як вбачається з матеріалів справи, в якості основної підстави для визнання безтоварними операцій з ПП «Транс Грейн» (код ЄДРПОУ 36725965), ТОВ «Інтерсервіс Постач» (код ЄДРПОУ 37276482), ПП «Полідон Україна» (код ЄДРПОУ 35728970), суд першої інстанції вказує на відсутність по вищевказаним операціям товарно-транспортних накладних. При цьому, з боку суду не надана належна правова оцінка доводам позивача про те, що товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, яким може підтверджуватися факт здійснення господарської операції.

Щодо перевірки ПП "Транс-Грейн" та порушення ним вимог податкового та валютного законодавства, колегія суддів зазначає, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

14.12.2010 р. між ТОВ "Ареал" та ПП "Полідон Україна" укладено договір №1412/1 на поставку м'ясної сировини (язик яловичий), за умовами якого Продавець (ПП "Полідон Україна") зобов'язаний поставити Покупцю (ТОВ "Ареал"), а останній прийняти його та оплатити. На підтвердження виконання умов договору позивачем були надані наступні документи: видаткова накладна від 14.12.2010 р. № 491, податкова накладна від 14.12.2010 р. № 111 на загальну суму 8 131,20 грн., в тому числі ПДВ - 1 355, 20 грн., платіжне доручення № 1578 від 17.12.2010 р. на суму 8 131,20 грн. (т.1 а.с.52, 104-106). В бухгалтерському обліку операції відображені проводками Дт20 Кт631, Кт311 Дт631. Вказана продукція придбана позивачем згідно наказу по підприємству № 12/10 від 01.12.2010 та в подальшому реалізована працівникам ТОВ «Ареал» (т.2 а.с. 22-27).

17.12.2010 р. та 24.12.2010 р. між ТОВ "Ареал" та ТОВ "Інтерсервіс - Постач" були укладені усні угоди про поставку молочної сировини (сироватка суха, молоко сухе). На підтвердження виконання умов угод позивачем в ході перевірки були надані видаткові накладні № 1225 від 17.12.2010 р. та № 1323 від 24.12.2010 р., податкові накладні № 1225 від 17.12.2010 р. та № 1323 від 24.12.2010 р. на загальну суму 13 000 грн. в тому числі ПДВ - 2 166,66 грн., платіжні доручення № 72 від 18.01.2011 р., № 89 від 20.01.2011 р., № 47 від 13.01.2011 р., № 32 від 11.01.2011 р. на загальну суму - 13 000 грн. (т. 1 а.с.51-52, 95-103). Товар оприбуткований на рахунок 201 «сировина та матеріали» та використаний для виготовлення продукції - сушка «Дитяча» (ТУУ 15.8-32713909-002:2006) та сушка «З кунжутом» (ТУУ 15,8-32713909-002-2006).

Долучені до справи копії первинних документів, наданих позивачем в підтвердження реальності укладення та виконання вищезазначених угод з поставки товару, як - то, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення (т. 1 а.с.92-106) за загальними ознаками відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів суду першої інстанції щодо відсутності реальності здійснення фінансово-господарської діяльності з контрагентими позивача - ПП "Транс Грейн", ТОВ "Інтерсервіс Постач" та ПП "Полідон Україна", оскільки за договорами, що розглядались, було придбано товар та послуги, які використані позивачем відповідно до господарської діяльності підприємства, що не спростовано відповідачем. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Щодо відмови у скасуванні податкового повідомлення-рішення №000046222, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з нормами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Так, відповідач під час перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту, керувався наказами, інструкціями, методичними рекомендаціями ДПА України, що рекомендують податківцям застосовувати в роботі Систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, проте відповідно до п.1 ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори, тому застосування на практиці та посилання податкового органу на накази, інструкції тощо є порушенням принципу верховенства права, закріпленого ч. 1 ст. 8 Конституції України.

Висновки податкового органу про виключення сум ПДВ із складу податкового кредиту є неправомірними та порушують Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984; Закон України «Про податок на додану вартість», який визначав порядок, принципи і умови формування податкового кредиту; ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; ст.61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Притягнення позивача до відповідальності за невиконання його контрагентами зобов'язань зі сплати податків та зобов'язання сплачувати його ПДВ другий раз порушують загальні принципи оподаткування суб'єктів господарювання.

Щодо посилань відповідача на вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Так, законом не передбачена можливість визначення податковим органом правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Адже, в окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Крім того, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Натомість відповідачем не були надані відповідні судові рішення щодо визнання, укладених правочинів недійсними.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції під час вирішення даного спору, невірно надано оцінку обставинам по справі та помилково застосовані норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи по суті, а отже, у відповідності до приписів ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначене є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та винесення нового - про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року у справі № 2а/0470/4710/12 - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13 квітня 2012 року №000046222 та №000045222.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай