Постанова

від 22.10.2014 по справі 9101/133988/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2014 рокусправа № 2а/0470/6260/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Море2007"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2012р. у справі № 2а/0470/6260/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Море-2007"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Море-2007» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Море - 2007») звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, податковий орган) № 0000712301 від 23.05.2012 та № 0000692301 від 23.05.2012, якими позивачу визначено суми податкових зобов'язань з, відповідно, податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 08 травня 2012 року №1063/226/34701481 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Море - 2007» (код 34701481) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період грудень 2010 - лютий 2011рр.», не ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення № 0000712301 від 23.05.2012 та № 0000692301 від 23.05.2012, прийняті на підставі вказаного акту перевірки, є незаконними та підлягають скасуванню.

Постановою суду першої інстанції в задоволені позову відмовлено. При цьому суд зазначив, що проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами - постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з грудня 2010р. по лютий 2011 року, є правомірним; висновки акту від 08 травня 2012 року № 1063/226/34701481 та рішення, прийняті відповідачем на підставі вказаного акту, - законні.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Стверджує, що податковим органом не доведено фактів укладення позивачем фіктивних договорів з його контрагентом, заперечує наявність ознак нікчемності правочинів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісіра» (далі - ТОВ «Ісіра») на підтвердження своєї позиції наводить судові рішення у інших справах.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

У зв'язку з реорганізацією в органах податкової служби згідно з наказом Державної податкової служби України від 26.03.2012р. №234, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №229 від 20.03.2013р. «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», на підставі ст.55 КАС України здійснено заміну Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська правонаступником - Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Море-2007" зареєстровано як юридична особа 01.06.2007 Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (а.с.68). З 16.01.2009 ТОВ «Море-2007» взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська (а.с.88).

Матеріалами справи підтверджується, що в квітні 2012 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська проведено перевірку товариства позивача (код ЄДРПОУ 34701481) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період: грудень 2010 - лютий 2011 pоку.

За результатами перевірки складено акт №1063/226/34701481 від 08.05.2012 року (а.с.13-48), в якому зазначається про порушення позивачем:

- ч.І ст.203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання цих норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків за правочинами, вчиненими ТОВ „Море - 2007" та ТОВ „Ісіра" (код за ЄДРПОУ 37305738);

- пп.4.1.6 п.4.1 ст.4., п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 р.№283/97-ВР) (із змінами та доповненнями), - встановлено заниження ТОВ „Море 2007" податку на прибуток у сумі 4337648,42 грн. (р.12), а саме: за 4 кв. 2010р. - у сумі 811133,17 грн., за 1 кв. 2011р. - в сумі 3526515,25 грн.;

- пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), - встановлено завищення ТОВ „Море - 2007" суми податкового кредиту з податку на додану вартість на 540755,44 грн. за грудень 2010 року;

- п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України" від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), - встановлено завищення ТОВ «Море - 2007» податкового кредиту на 2351010,17 грн., у т.ч. за січень 2011 року - на 867352,72 грн., за лютий 2011 - на 1483657,45 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 14.05.2012 ТОВ «Море-2007» подало заперечення на акт перевірки.

На підставі висновків акту перевірки 23.05.2012 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення №0000712301 від (далі по тексту - рішення 1) та № 0000692301 від 23.05.2012 (далі по тексту - рішення 2), якими позивачу визначено суми податкових зобов'язань з, відповідно, податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Так, за рішенням-1 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3026955 грн. 47 коп., з яких основний платіж - 2891765 грн. 61 коп., 135189 грн. 86 коп. - штрафні санкції.

Рішення-2 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4540432 грн. 71 коп., з яких основний платіж - 4337648 грн. 42 коп., 202784 грн. 29 коп. - штрафні санкції.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Період до 01 січня 2011 року регулюється нормами Законів України Про податок на додану вартість» №168/97-ВР та «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Вимоги до первинних документів визначено Законом України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів зазначає, що будь-яких зауважень до оформлення первинних бухгалтерських документів відповідач не навів. Усі надані позивачем первинні документи відповідають встановленим нормам та містять необхідно інформацію.

За визначенням статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідач стверджує, що господарські операції позивача з його контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства стали висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Ісіра» у спірний період. При цьому відповідач посилається на акти перевірки контрагента позивача і стверджує, що усі операції з цією особою не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки у ТОВ «Ісіра» відсутня можливість здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівля-продажу: основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо. Відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, на думку податкового органу, призводить до порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст.207, ст. 215 , п 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України (ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по правочинах, здійснених ТОВ «Ісіра» з постачальниками та покупцями.

Проте, висновки податкового органу спростовуються матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини ТОВ „Море 2007" з ТОВ „Ісіра" відбувалися за договором постачання товару №3011-2010 від 30.11.2010 року. За умовами даного договору продавець - ТОВ „Ісіра" зобов'язується поставити і передати у власність покупцю - ТОВ „Море 2007" товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Предметом постачання є товар в асортименті. Асортимент товару визначається у накладній, яка додається до кожної поставки. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковому порядку. Постачання здійснюється на умовах доставки товару за рахунок і транспортом Покупця. Товар вважається поставленим з моменту передачі товару Покупцю на складі: м.Одеса, Митна площа, 16.

Матеріали справи підтверджують виконання вказаного договору. Як свідчать первинні бухгалтерські документи, на підставі Договору постачання №3011-2010 від 30.11.2010 ТОВ „Ісіра" відвантажило в адресу ТОВ «Море 2007» товар (рибну продукцію) на загальну суму 17350593,66 грн., у т.ч. ПДВ 2891765,61 грн., а саме в грудні 2010 року на суму 3244532,64 грн, в січні-лютому 2011 року на суму 14106061,02 грн.

Судом першої інстанції не здійснено заходів для встановлення фактичних обставин спору. Не зважаючи на те, що доводи податкового органу ґрунтуються виключно на висновках актів перевірки іншої особи - контрагента позивача, суд не застосував норми ст.156 КАС України, не зупинив провадження у даній справі за клопотанням позивача до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №1570/1436/2012 та №1570/8302/2011 за позовами ТОВ „Ісіра" до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську, якими встановлено факти щодо господарських операцій ТОВ „Ісіра" у період з 01.12.2010р. по 27.02.2011р. (спірний період для справи, що розглядається).

Як свідчать надані до суду документи, судовими рішеннями у вказаних справах встановлено факти товарності господарських операцій, здійснених ТОВ „Ісіра" у спірний період (а.с.60-90 т.2).

Крім того, судовими рішеннями у справі № 2а/0470/4274/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СНЕК ЕКСПОРТ» (контрагент ТОВ „Ісіра") до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, також підтверджується позиція щодо реальності операцій за участі ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ», який, в своє чергу, є контрагентом ТОВ „Ісіра" .

З урахуванням встановленого висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, стосовно порушень з боку позивача норм податкового законодавства з податку на додану вартість спростовуються матеріалами справи.

За вищевказаних обставин безпідставними є також висновки податкового органу щодо невірного визначення позивачем показників з податку на прибуток. Так, відповідно до пп.4.1.6 п.4.6 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає в себе доходи з інших джерел, втому числі, але не виключно, у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Податковий орган вважає, що позивач занизив валовий дохід за 4 квартал 2010р. та 1 квартал 2011 року, оскільки використав для власного виробництва товар, отриманий за нікчемним правочином від ТОВ «Ісіра». Разом з тим такий висновок відповідача не підтверджується належними доказами.

З урахуванням вищезазначеного безпідставним також є висновок податкового органу щодо порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якої платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Як свідчать матеріали справи податковим органом не перевірялись: оприбуткування товару, отриманого від ТОВ «Ісіра», на складах позивача; стан складського обліку товару, його подальша реалізація, облік залишків нереалізованої продукції, а тому слід визначитись щодо відсутності доказів факту порушень позивачем вищевказаної норми. Суду також не надано інших доказів на підтвердження позиції податкового органу, як то вироків у кримінальних справах відносно посадових осіб суб'єктів господарювання.

Таким чином колегія суддів погоджується з доводами позивача. Суд першої інстанції не встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, що призвело до помилкового рішення.

З урахуванням зазначеного апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції - скасувати, задовольнивши позовні вимоги.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Море2007" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2012р. у справі № 2а/0470/6260/12 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2012р. у справі № 2а/0470/6260/12 скасувати.

Позов задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів № від 23.05.2012 № 0000692301, № 0000712301.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна