Рішення

від 17.12.2014 по справі 910/21589/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21589/14 17.12.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп"

до Приватного підпиємством "Алмет-Буд"

про стягнення 120 298,91 грн.

за участю представників:

від позивача:Андреєва В.В.- представник за довіреністю б/н від 01.08.2014 р. від відповідача:не з'явився ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Груп" з позовом до Приватного підпиємства "Алмет-Буд" про стягнення заборгованості в розмірі 120 298,91 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 1649/13 від 25.07.2013 р. в частині своєчасної плати за поставлений товар, внаслідок чого у Приватного підпиємства "Алмет-Буд" утворилась заборгованість в сумі 120 298,91 грн.

У позові Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Груп" просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 70 447,91 грн., пеню в сумі 7 517,71 грн., 20 % річних в сумі 9 939,98 грн., інфляційну складову суми боргу - 22 385,93 грн. та 3 % річних у сумі 1 491,38 грн., а всього - 120 298,91 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання. Позиція відповідача з приводу заявленого позову суду невідома.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

25.07.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МД Груп" (постачальник) та Приватним підпиємством "Алмет-Буд" (покупець) був укладений договір поставки № 1649/13 (договір).

Згідно з п 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця металопрокат, а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його згідно умов даного договору.

Найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість товару та його ціна передбачаються у специфікаціях та/або видаткових накладних (п. 1.2 договору).

Товар поставляється партіями на умовах FCA - франко-перевізник м. Київ, вул. Промислова, 4/7, відповідно до міжнародних Правил тлумачення «Інкотермс» в редакції 2010 р. Товар переходить у власність покупця з моменту виписки постачальником документів на відвантаження (п. 3.1 договору).

Розрахунки за товар здійснюються на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур на кожну окрему партію товару. Загальна сума договору визначається за сумою всіх підписаних специфікацій та/або видаткових накладних, та/або сплачених рахунків-фактур. Покупець здійснює оплату протягом 3 банківських днів з дати виставлення постачальником рахунку-фактури (п.п. 4.1 - 4.4).

У судовому засіданні встановлено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі, поставив товар на загальну суму 111 929,64 грн., що підтверджується виставленим позивачем рахунком-фактурою № СФ1-00930 від 18.02.2014 р., видатковими накладними № РН1-000581 від 03.03.2014 р., № РН1-001113 від 04.03.2014 р., № РН1-001112 від 28.03.2014 р., № РН1-000593 від 30.05.2014 р.

Однак, відповідач зі свого боку зобов'язання в частині оплати виконав неналежним чином, частково сплатив поставлений товар на суму 41 033,48 грн.

24.07.2014 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою за вих. № 216 про досудове врегулювання спору стягнення заборгованості за договором на суму 70 447,91 грн. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, судом встановлено, що у відповідача наявна заборгованість за поставлений товар у сумі 70 897,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості за поставлений товар суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості підлягають задоволенню в межах позовних вимог - в сумі 70 447,91 грн.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 7 517,71 грн. за період з 22.02.2014 р. по 22.08.2014 р.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3 договору за несвоєчасну оплату вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов'язання від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення.

Перерахувавши заявлену позивачем суму пені відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 ГК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за несвоєчасне погашення заборгованості пеню у сумі 7 517,71 грн. за період з 22.02.2014 р. по 22.08.2014 р.

Також позивач просить стягнути з відповідача за договором 20 % річних в сумі 9 939,98 грн. за період з 22.02.2014 р. по 30.09.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку невиконання зобов'язань з оплати товару, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від несвоєчасно сплаченої суми.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладених сторонами правочину, вимоги про стягнення 20 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми річних, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8 585,34 грн. - 20 % річних за період з 22.02.2014 р. по 30.09.2014 р., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 22 385,93 грн. та 3 % річних у сумі 1 491,38 грн.за період з 22.02.2014 р. по 30.09.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової суми боргу є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 10 819,06 грн. та 3% річних у сумі 1 287,80 грн. за період з 22.02.2014 р. по 30.09.2014 р., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп" до Приватного підпиємства "Алмет-Буд" про стягнення заборгованості в розмірі 120 298,91 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підпиємства "Алмет-Буд" (03115, м. Київ, вул. Михайла Котельникова, 51; код ЄДРПОУ 36038107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп" (01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 4/7; код ЄДРПОУ 31991010) 70 447 (сімдесят тисяч чотириста сорок сім) грн. 71 коп. основного боргу, 7 517 (сім тисяч п'ятсот сiмнадцять) грн. 71 коп. - пені, 8 585 (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 34 коп. - 20 % річних, інфляційну складову суму боргу у розмірі 10 819 (десять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 06 коп. та 3% річних у сумі 1 287 (одну тисячу двісті вісімдесят сім) грн. 80 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного підпиємства "Алмет-Буд" (03115, м. Київ, вул. Михайла Котельникова, 51; код ЄДРПОУ 36038107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп" (01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 4/7; код ЄДРПОУ 31991010) 1 973 (одну тисячу дев'ятсот сімдесят три ) грн. 15 коп. судового збору.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 17 грудня 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 22 грудня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна