Рішення

від 15.12.2014 по справі 911/4532/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2014 р. Справа № 911/4532/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Агро»

про стягнення 223642,09 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Грищенко О.М., довір. б/н від 18.08.2014 р.

від відповідача-1 : не з'явився

від відповідача-2 : не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Агро» (далі - відповідач-2) про стягнення 223642,09 грн., з яких - 152582,40 грн. основного боргу, 46690,21 грн. інфляційних втрат, 24369,48 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 16.01.2014 р. угоди № 16-29/14 про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до якої до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» перейшло право вимоги до ТОВ «Дельта-Агро» щодо сплати розміру заборгованості, що виникли в результаті неналежного виконання останнім грошових зобов'язань з оплати поставленого ТОВ «Тат-Агро» відповідачу-2 товару за видатковою накладною № РН-00036/1 від 31.03.2009 р. При цьому позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 16-29/14 від 16.01.2014 р. про заміну кредитора у зобов'язанні між ТОВ «Компанія «НОТАПС» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 14-04-2014-15 від 16.01.2014 р., відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 щодо сплати 20000,00 грн. заборгованості.

У зв'язку з викладеним, позивач просив суд стягнути солідарно з ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та ТОВ «Дельта-Агро» 20000,00 грн. основного боргу, стягнути з відповідача-2 132582,40 грн. основного боргу, 24369,48 коп. 3% річних, 46690,21 грн. інфляційних втрат, а також стягнути пропорційно з відповідачів 10000,00 грн. витрат на послуги адвоката та судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судовому засіданні 15.12.2014 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проте просив суд не покладати на відповідачів витрати на послуги адвоката, з огляду на неможливість подання доказів фактичного перерахування позивачем адвокатові суми адвокатської винагороди.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судові засідання 06.11.2014 р., 27.11.2014 р. та 15.12.2014 р. не з'явились, хоча про дату та час розгляду справи були повідомлені належно. Відзиву на позов відповідачі 1 та 2 не надали.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.12.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (постачальник) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта-Агро» (покупець) товар на суму 152582,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-00036/1 від 31.03.2009 р., копію якої долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом.

Факт отримання товару підтверджується також довіреністю № 87 від 31.03.2009 р., виданою ТОВ «Дельта-Агро» на ім'я Журавльової Л.В. на отримання товару від ТОВ «Тат-Агро», оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей (копію довіреності долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

ТОВ «Дельта-Агро» не розрахувалося з ТОВ «Тат-Агро» за поставлений товар.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між ТОВ «Дельта-Агро» та ТОВ «Тат-Агро» було укладено договір поставки у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору останнє зобов'язалося передати у власність відповідача-2 товар, а відповідач-2, в свою чергу, прийняти його і оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, у ТОВ «Тат-Агро» виникло право вимоги щодо сплати заборгованості за поставлений товар та нарахування 3% річних, інфляційних втрат.

17.12.2012 р. між ТОВ «Тат-Агро» та ТОВ «Незалежна юридична компанія» було укладено угоду № 17-29/12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої первісний кредитор (ТОВ «Тат-Агро») відступає новому кредитору (ТОВ «Незалежна юридична компанія») право вимоги виконання ТОВ «Дельта-Агро» зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі документів первинного бухгалтерського обліку, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем-2 грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі документів первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до умов угоди № 17-29/12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 17.12.2012 р. новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в існуючому розмірі 152582,40 грн., 3% річних та інфляційних втрат за весь період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі документів первинного бухгалтерського обліку (п.п. 1.2, 2.2 угоди).

На виконання умов п. 4.1 даної угоди ТОВ «Тат-Агро» було передано ТОВ «Незалежна юридична компанія» перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання ТОВ «Дельта-Агро» обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3 угоди, ТОВ «Тат-Агро» повідомленням б/н від 17.12.2012 р. про зміну кредитора у зобов'язанні повідомило ТОВ «Дельта-Агро» про зазначені вище обставини (копію опису від 03.06.2014 р. про направлення повідомлення від 17.12.2012 р. та фіскального чеку від 03.06.2014 р. долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

16.01.2014 р. між ТОВ «КАЗУС-ПРО» (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія») та ТОВ «Компанія «НОТАПС» було укладено угоду № 16-29/14 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України).

Розділом 1 даної угоди встановлено, що первісний кредитор (ТОВ «КАЗУС-ПРО») відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «НОТАПС») право вимоги виконання ТОВ «Дельта-Агро» зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі документів первинного бухгалтерського обліку та згідно угоди № 17-29/12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 17.12.2012 р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем-2 грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі документів первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до умов угоди № 16-29/14 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 16.01.2014 р. новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми заборгованості в сумі 152582,40 грн., 3% річних, інфляційних втрат за весь період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі документів первинного бухгалтерського обліку (п.п. 1.2, 2.2 угоди).

На виконання умов п. 4.1 даної угоди ТОВ «КАЗУС-ПРО» було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3 угоди ТОВ «КАЗУС-ПРО» повідомленням б/н від 16.01.2014 р. про зміну кредитора у зобов'язанні повідомило ТОВ «Дельта-Агро» про зазначені вище обставини (копію опису про направлення повідомлення від 03.06.2014 р. та фіскального чеку від 03.06.2014 р. долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Слід зазначити, що у відповідності з ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто в разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень даної статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

При цьому заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).

Таким чином, за угодою № 16-29/14 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 16.01.2014 р., позивач у даній справі одержав право замість ТОВ «КАЗУС-ПРО» вимагати від відповідача-2 сплати грошової суми в розмірі, визначеному на підставі документів первинного бухгалтерського обліку.

За приписами ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначалось вище, відповідачем-2 не було погашено заборгованість за поставлений товар згідно видаткової накладної № РН-00036/1 від 31.03.2009 р., відтак у ТОВ «Тат-Агро», та в подальшому - у позивача, виникло право вимоги щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 24369,48 грн. за період з 01.04.2009 р. до 31.07.2014 р. на суму 152582,40 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 46690,21 грн. за період з квітня 2009 року до червня 2014 року, є арифметично вірним та обґрунтованим.

Слід зазначити також, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 16-29/14 від 16.01.2014 р. про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), 14.04.2014 р. між ТОВ «Компанія «НОТАПС» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено договір поруки № 14-04-2014-15, відповідно до п. 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ «Дельта-Агро» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання щодо оплати за поставлений товар.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 16-29/14 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 16.01.2014 р., яка укладена на підставі документів первинного бухгалтерського обліку.

Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру заборгованості у сумі 20000,00 грн.

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п. 4.1 договору).

За змістом п. 6.1 договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Приписами статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Компанія «НОТАПС» було надіслано на адресу ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» вимогу № 05-15/14 від 05.05.2014 р. щодо виконання взятих на себе зобов'язань за договором поруки № 14-04-2014-15 від 14.04.2014 р., яка була отримана директором ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» 08.05.2014 р.

У відповідь на вказану вимогу відповідач-1 повідомив, що виконати зобов'язання за договором поруки не має можливості у зв'язку із скрутним фінансовим становищем та гарантує, що зобов'язання, взяті на себе згідно з договором поруки № 14-04-2014-15 від 14.04.2014 р., виконає в строк до 31.10.2014 р.

Оскільки ні відповідач-1, ні відповідач-2 не розрахувалися з позивачем належним чином за угодою № 16-29/14 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 16.01.2014 р., яка укладена на підставі первинних бухгалтерських документів, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що ані відповідач-2, ані відповідач-1 не сплатили заборгованість, що виникла за угодою № 16-29/14 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 16.01.2014 р., яка укладена на первинних бухгалтерських документів, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 основного боргу в сумі 20000,00 грн., а також з відповідача-2 основного боргу в сумі 132582,40 грн., 24369,48 грн. 3% річних, 46690,21 грн. інфляційних втрат, є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідачів порівну.

Стосовно покладення на відповідачів понесених позивачем витрат на послуги адвоката, слід зазначити наступне.

Слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Представник позивача у судовому засіданні 15.12.2014 р. просив суд не покладати на відповідачів витрати на послуги адвоката, з огляду на відсутність доказів фактичного перерахування позивачем адвокатові суми адвокатської винагороди.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не було надано доказів фактичного перерахування коштів на оплату наданих адвокатських послуг, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідачів 10000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Агро» (79058, Львівська обл., м. Львів, Галицький р-н, вул. Газова, 26, код 31171162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 40, корп. 5, оф. 526, код 38964292) - 132582 (сто тридцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят дві) грн. 40 коп. основного боргу, 24369 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят дев'ять) грн. 48 коп. 3% річних, 46690 (сорок шість тисяч шістсот дев'яносто) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 2236 (дві тисячі двісті тридцять шість) грн. 42 коп. судового збору.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Агро» (79058, Львівська обл., м. Львів, Галицький р-н, вул. Газова, 26, код 31171162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 40, корп. 5, оф. 526, код 38964292) - 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 40, корп. 5, оф. 526, код 38964292) - 2236 (дві тисячі двісті тридцять шість) грн. 42 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 22.12.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна