Рішення

від 16.12.2014 по справі 911/4472/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" грудня 2014 р. Справа № 911/4472/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Президент-Готель», м. Київ

до Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський», м. Алушта, АР Крим

про стягнення 785 672,53 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Мазур О.В. предст. дов. №144/11-13/01 від 24.10.2014р.;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Частиною першою ст. 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено поняття «тимчасова окупована територія України» (далі - тимчасово окупована територія) і встановлено особливий правовий режим цієї території (стаття 4), особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Так, статтею12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» змінено територіальну підсудність судових справ у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях. Зазначеною статтею Закону передбачено, зокрема, забезпечення розгляду справ господарського суду Автономної Республіки Крим господарським судом Київської області, господарського суду міста Севастополя - господарським судом міста Києва, Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

Враховуючи вищевикладене, до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Президент-Готель» до Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» про стягнення 630 820,67 грн. заборгованості за договором безпроцентної позики №29/04 від 29.04.2011 яка складається з: 600 000,00 грн. основного боргу, 19 651,20 грн. пені, 6 600 грн. інфляційних втрат, 4 266,99 грн. 3% штрафу, 151,24 грн. 0,1 % штрафу згідно пункту 6.1. договору та 151,24 грн. 0,1 % процентів згідно пункту 6.2. договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.10.2014 у справі №911/4472/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 10.11.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.11.2014 розгляд справи було відкладено на 24.11.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.11.2014 розгляд справи було відкладено на 16.12.2014.

13.11.2014 та 12.12.2014 через канцелярію суду позивач подавав заяви про збільшення розміру позовних вимог.

У заяві від 12.12.2014, яку позивач просив суд розглядати як остаточні позовні вимоги, він просить суд стягнути з відповідача 785 672,53 грн. заборгованості, з яких: 600 000,00 грн. основного боргу, 38 875,20 грн. пені, 123 600,00 грн. інфляційних, 21 747,95 грн. 3% річних, 0,1% штрафу у розмірі 724,69 грн., нарахованого на підставі 6.1. договору та 724,69 грн. 0,1% процентів, нарахованих на підставі п. 6.2 договору.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що має місце нова ціна позову - 785 672,53 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач, у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву чи обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, яких достатньо для об'єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, а також враховуючи приписи статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи, суд, керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 16.12.2014 оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Закритим акціонерним товариством «Президент-Готель», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Президент-Готель» та Державним підприємством «Санаторій Алуштинський», на підставі укладеного 29 квітня 2011 року договору безпроцентної позики № 29/04 виникли правовідносини з надання позики.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Закрите акціонерне товариство «Президент-Готель» (Позикодавець) передає у власність Державного підприємства «Санаторій Алуштинський» (Позичальника) грошові кошти у розмірі 600 000,00 грн. для капітального ремонту спального корпусу, а Позичальник зобов'язується повернути її Позикодавцю.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що строки і суми повернення позики слідуючі: до 30 вересня 2012 року - 500 000,00 грн., до 30 вересня 2012 року - 100 000,00 грн.

Відповідно до п. 7.1., цей Договір набуває чинності з моменту надання Позикодавцем суми позики Позичальнику та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором.

На виконання умов договору, позивачем було надано відповідачу 600 000,00 грн. позики, що підтверджується копією платіжного доручення № 109 від 29.04.2011 року.

04.10.2012 року сторони уклали Додатковий договір до договору безпроцентної позики № 29/04.

Проаналізувавши даний Додатковий договір, суд прийшов до висновку, що сторонами фактично був встановлений новий строк повернення позики до 30 вересня 2013р.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач на адресу відповідачанаправив претензію № 205/11-13/01 від 02.12.2013, в якій вимагав повернути надану позику.

Проте, відповідач на зазначену претензію не відповів, грошові кошти у розмірі 600 000,00 грн. не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Приписами ст. 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Зважаючи на те, що відповідач заборгованість у розмірі 600 000,00 грн. не погасив, доказів, які б свідчили про сплату суми боргу не подав та доводів позивача не спростував, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 600 000,00 грн. основного боргу є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 38 875,20 грн. пені, в обґрунтування якої позивач посилається на норми статтей 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

У відповідності до статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням форми, є нікчемний.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Судом встановлено, що між сторонами відсутній договір, яким би сторони передбачили відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді пені, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 38 875,20 грн. пені, нарахованої позивачем, задоволенню не підлягають.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 724,69 грн. штрафу у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу в порядку п. 6.1. Договору.

Даним пунктом передбачено, що при простроченні повернення позики (її частини) Позичальник сплачує штраф у розмірі 0,1% від неповерненої суми позики.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Перевіривши розрахунок штрафу суд встановив, що він здійснювався позивачем за кожен день прострочення виконання зобов'язання, однак 0,1 % штрафу має розраховуватись від суми простроченого зобов'язання разово.

Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 724,69 грн. підлягає частковому задоволенню у розмірі 600,00 грн. (600 000 /100 *0,1=600).

Також в позові заявлено вимогу про стягнення з відповідача 0,1% процентів у розмірі 724,69 грн. в порядку п. 6.2 Договору.

Відповідно до п. 6.2. Договору, при простроченні повернення позики (її частини) Позичальник додатково до штрафу, передбаченого п. 6.1. Договору, сплачує проценти у розмірі 0,1 % річних від неповерненої суми за весь строк прострочення.

Проаналізувавши умови договору безпроцентної ставки № 29/04, зокрема п. 2.2., відповідно до якого проценти за надання позики не нараховуються та не сплачуються, суд прийшов до висновку, що фактично у п. 6.2. сторони погодили новий розмір річних, передбачених ст. 625 ЦК України, а не відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що сторони в договорі передбачили стягнення річних за невиконання умов договору в розмірі 0,1%, суд, здійснивши власний розрахунок 0,1 % річних, встановив, що заявлені позивачем до стягнення відсотки річних відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому дана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 724,69 грн.

Крім цього позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 21 747,95 грн. 3% річних та 123 600,00 грн. інфляційних.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 21 747,95 грн. 3% річних суд зазначає наступне:

Пунктом 6.2. Договору сторони вже передбачили річні і розмірі 0,1%, які вже були стягнуті судом з відповідача.

Враховуючи вищевказане, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 21 747,95 грн. 3% річних.

Стосовно стягнення 123 600,00 грн. інфляційних, суд зазначає, що перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 600 000 грн. боргу, 600,00 грн. штрафу, 724,69 грн. 0,1% річних та 123 600,00 грн. інфляційних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» (98500, Автономна республіка Крим, м. Алушта, вул. Октябрська, 16 код ЄДРПОУ 32322874) на користь Приватного акціонерного товариства «Президент-Готель» (01601, м. Київ, вул. Госпітальна, 12, код ЄДРПОУ 30058128) - 600 000 (шістсот тисяч) грн. 00 коп. боргу, 600 (шістсот) грн. 00 коп. штрафу, 724 (сімсот двадцять чотири) грн. 69 коп. 0,1% річних, 123 600 (сто двадцять три тисячі шістсот) грн. 00 інфляційних та 14 498 (чотирнадцять тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 50 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 24.12.2014р.

Суддя О.В. Щоткін