Рішення

від 16.12.2014 по справі 911/4867/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа № 911/4867/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної установи "Держгідрографія" до Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" про стягнення суми,

за участю представників:

позивача: Люлюк І.В. (дов. №162 від 24.12.2013);

відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Державної установи "Держгідрографія" до Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" про стягнення суми.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг № К-1/26/13 від 14.01.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 02.12.2014.

Ухвалою від 02.12.2014 розгляд справи відкладено на 16.12.2014.

В судовому засіданні 16.12.2014 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги. Відповідач в судове засідання не з'явився.

Суд зазначає, що в ухвалі суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи у зв'язку з надходженням до господарського суду Київської області (вх. № 134/14 від 08.04.2014) повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача та відсутністю визначених законом можливостей у господарського суду, позивачу було запропоновано направити копію ухвал на адресу відповідача кур'єрською службою доставки та надати суду докази відправки зазначених ухвал. Так, позивачем було направлено копію ухвали на адресу відповідача та надано суду відповідні докази (містяться в матеріалах справи).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 16.12.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

14.01.2013 між Державним підприємством "Керченський морський торговельний порт" (замовник) та Державною установою "Держгідрографія" (виконавець) було укладено договір про надання послуг № К-1/26/13 з додатковими угодами, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого виконавець зобов'язується у 2013 році надати послуги із навігаційно-гідрографічного забезпечення безпеки мореплавства на Керченському підхідному каналі та на Керч-Єнікальському каналі, а замовник прийняти та оплатити такі послуги (код ДК 52.22.1). Найменування послуг - послуги із навігаційно-гідрографічного забезпечення безпеки мореплавства на Керченському підхідному каналі та на Керч-Єнікальському каналі, в тому числі забезпечення безперебійної дії у встановлених режимах підвідомчих виконавцю плавучих засобів навігаційного обладнання (ПЗЗ), згідно переліку, що додається (додаток № 1 до договору) шляхом оснащення, обслуговування, підтримки в технічному стані.

Послуги надаються протягом 01.01.2013 - 31.12.2013 безперебійно та/або по заявкам замовника в узгоджені сторонами терміни (п. 5.1. договору).

Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення виконавцем рахунка на оплату послуг на підставі підписаного сторонами акту наданих послуг та технічного звіту у термін протягом 10 банківських днів з дня одержання рахунку. Якщо протягом 5 банківських днів з моменту одержання акту наданих послуг замовник не надає виконавцю зауважень у письмовому вигляді, такий акт наданих послуг вважається прийнятим замовником. Підставою для виставлення рахунку на оплату є підписані сторонами звіт та акт наданих послуг (п.п. 4.1., 4.2. договору).

Так, сторонами було складено та підписано наступні акти здачі-приймання робіт № 01/КЄК/13 від 29.03.2013, № 01/КПК/13 від 22.04.2013, № 02/КЄК/13 від 22.04.2013, № 03/КЄК/13 від 30.04.2013, № 03/КПК/13 від 31.05.2013, № 04/КПК/13 від 31.05.2013, № 04/КЄК/13 від 14.05.2013, № 05/КЄК/13 від 31.05.2013, № 05/КПК/13 від 12.06.2013, № 06/КЄК/13 від 12.06.2013, № 09/КЄК/13 від 09.08.2013 на загальну суму 753144,56 грн. Факт надання послуг підтверджується погодженими сторонами вищезазначеними актами, а також відповідними звітами про роботу, копії яких містяться в матеріалах справи. Позивачем на виконання умов договору було виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату. Копії вказаних документів, а також рахунків та доказів їх надсилання містяться в матеріалах справи.

Відтак, судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, про що зокрема свідчить відсутність скарг або заперечень з боку відповідача.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 174 Господарського кодексу України та 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним законодавством (ст. 627 Цивільного кодексу України) передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 753144,56 грн. Вказаний факт підтверджується довідкою № 153-1/1523 від 10.12.2014, наданою Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України».

Позивач звертався до відповідача в якій просив погасити існуючу заборгованість, проте вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Крім того, сторонами було підписано акт звіряння взаємних розрахунків за 2013 рік, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 753144,56 грн (копія погодженого сторонами акту міститься в матеріалах справи).

Відтак, суд вважає вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 753144,56 грн обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 49758,67 грн пені.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.4. договору за несвоєчасне виконання платежів відповідно до п. 4.1. даного договору замовник за кожен день прострочення сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично невірним. Склавши власний розрахунок, суд встановив, що вказана вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у сумі 49133,80 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (код ЄДРПОУ 01125554) на користь Державної установи "Держгідрографія" (код ЄДРПОУ 21720000) 753144,56 грн боргу, 49133,80 грн пені, а також 16045,57 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 22.12.2014

Суддя А.Ф. Черногуз