Рішення

від 22.12.2014 по справі 911/4778/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2014 р. Справа № 911/4778/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроімпекс 1»

до Державного підприємства «Керченський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне агентство резерву України

про стягнення 578 766, 80 грн.

Представники:

від позивача: Долгополова Я.П.

від відповідача: не з'явилися

від третьої особи: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 578 766, 80 грн. заборгованості за договором поставки № 240513 від 24.05.2013, з яких: 462 138, 76 грн. - основного боргу, 41 681, 05 грн. - пені, 54 532, 37 грн. - інфляційних втрат та 20 414, 62 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2014 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 04.12.2014.

03.12.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли заяви вих. № 39/Дн-14 від 03.12.2014 та вих. № 40/Дн-14 від 03.12.2014 (вх. № 27135/14 від 03.12.2014 та вх. № 27136/14 від 03.12.2014) про долучення документів на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.12.2014 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне агентство резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28), розгляд справи відкладено на 22.12.2014, зобов'язано позивача направити Державному агентству резерву України копії позовної заяви з доданими до неї документами, докази про що надати суду, зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 07.11.2014 у даній справі і зобов'язано Державне агентство резерву України надати суду нормативно обґрунтовані та документально підтвердженні письмові пояснення по суті спору, а також інформацію щодо місцезнаходження Державного підприємства «Керченський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України на даний час та здійснення ним своєї діяльності.

До господарського суду Київської області від позивача надійшла заява вих. № 43/Дн-14 від 22.12.2014 (вх. № 28689/14 від 22.12.2014) про долучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу ухвали господарського суду Київської області від 04.12.2014 та докази направлення третій особі копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Присутні у судовому засіданні 22.12.2014 представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчить наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та товарно-транспортна накладна кур'єрської служби доставки, у судове засідання не з'явилися, відзив на позовну заяву та письмових пояснень по суті спору не надіслали, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що неявка відповідача і третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників зазначених учасників процесу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.12.2014, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

24.05.2013 між сторонами укладено договір поставки № 240513, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти і сплатити за товарно-матеріальні цінності (далі - товар).

Відповідно до п. 1.2 договору кількість, асортимент, тара та ціни на товар узгоджуються сторонами при купівлі кожної партії товару окремо і формуються відповідно до замовлень відповідача та зазначаються в видаткових накладних, специфікаціях, рахунках на товар, наданих відповідачу до оплати замовленого товару, які є невід'ємною частиною даного договору. Специфікація є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору поставка товару здійснюється силами та за рахунок відповідача на умовах EXW склад позивача за адресою: Україна, АР Крим, м. Керч, Вокзальне шосе, 32, згідно з правилами Інкотермс 2010.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що право власності на товар, а також всі ризики знищення або ушкодження товару переходять до відповідача з дати поставки товару. Датою поставки товару вважається дата одержання товару відповідачем, підтверджена видатковою накладною з підписами уповноважених представників обох сторін.

Відповідно до п. 2.6 договору при поставці товару позивач зобов'язаний надати відповідачу: видаткову накладну; податкову накладну; рахунок; сертифікат якості виробника.

Згідно з п. 3.1 договору вартість товару за даним договором вказується в специфікаціях враховуючи ПДВ. Загальна сума даного договору складається з вартості поставленого відповідачу товару за весь період дії даного договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата товару за даним договором проводиться в безготівковій формі на умовах попереднього оплати у розмірі 100 % від загальної вартості поставленого товару, на поточний рахунок позивача, якщо інше не зазначено у специфікаціях.

Відповідно до п. 3.3 договору підставою для здійснення оплати є рахунок, який надається позивачем.

Згідно з п. 4.3 договору за порушення строків оплати, більш ніж на 5 банківських днів, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару, зазначеного у відповідних документах, вказаних в п. 1.2, за кожний день прострочення.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Специфікаціями № 1 від 27.05.2013, № 2 від 03.06.2013 та № 3 від 19.06.2013 до договору поставки № 240513 від 24.05.2013 сторони погодили асортимент (найменування), кількість товару в партії, одиницю виміру, ціну за одиницю виміру товару, загальну вартість партії товару та показники якості.

На виконання умов договору позивач по видаткових накладних № АИ-0000001 від 30.05.2013 на суму 965 739, 07 грн., № АИ-0000002 від 03.06.2013 на суму 994 288, 58 грн. та № АИ-0000003 від 19.06.2013 на суму 574 904, 28 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 2 534 931, 93 грн., а відповідач, на підставі довіреностей № 76 від 19.05.2013, № 77 від 19.05.2013 та № 79 від 03.06.2013, вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Разом з тим, позивачем, з метою здійснення відповідачем розрахунку за отриманий товар, було виставлено останньому рахунки-фактури № АИ-0000004 від 30.05.2013 на суму 965 739, 07 грн., № АИ-0000005 від 03.06.2013 на суму 994 288, 58 грн. та № АИ-0000006 від 19.06.2013 на суму 574 904, 28 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар за вищезазначеними видатковими накладними та рахунками-фактури розрахувався частково, а саме на суму 1 804 021, 43 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, також сторонами було підписано акти зарахування зустрічних вимог на загальну суму 268 771, 74 грн., у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 462 138, 76 грн., що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий товар не спростував, у судове засідання не з'явився, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за договором поставки № 240513 від 24.05.2013 суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що позивач передав товар на виконання умов договору поставки № 240513 від 24.05.2013, строк оплати відповідно до договору настав, доказів оплати товару відповідачем не надано, борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 462 138, 76 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі п. 4.3 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару, зазначеного у відповідних документах, за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача за період з 05.06.2013 по 19.12.2013 складає 41 681, 05 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, зроблений позивачем та встановлено, що їх сума є більшою ніж заявлена позивачем.

Таким чином, зважаючи на положення п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 41 681, 05 грн.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 30.05.2013 по 03.09.2014 складають 20 414, 62 грн., а інфляційні втрати з простроченої суми за період з червня 2013 року по липень 2014 року складають 54 532, 37 грн.

Судом було перевірено розрахунок 3 % річних, зроблений позивачем та встановлено, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем не було враховано положення ст. 253 Цивільного кодексу України та неправильно визначено кількість днів прострочення, з урахуванням яких здійснюється розрахунок 3 % річних.

Таким чином, за розрахунком суду, зробленим, з урахуванням положень ст. 253 Цивільного кодексу України та щодо кожної видаткової накладної окремо, сума 3 % річних підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 20 263, 63 грн.

Також, судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем та встановлено, що їх сума є більшою ніж заявлена позивачем.

Таким чином, зважаючи на положення п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 54 532, 37 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд частково задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 240513 від 24.05.2013, а саме у розмірі 578 615, 81 грн., з яких: 462 138, 76 грн. - основного боргу, 41 681, 05 грн. - пені, 54 532, 37 грн. - інфляційних втрат та 20 263, 63 грн. - 3 % річних.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроімпекс 1» задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Керченський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (98302, Автономна Республіка Крим, місто Керч, Вокзальне шосе, будинок 32, ідентифікаційний код - 00951994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроімпекс 1» (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Єрмолової, будинок 46, квартира 2, ідентифікаційний код - 37150258) 462 138 (чотириста шістдесят дві тисячі сто тридцять вісім) грн. 76 коп. - основного боргу, 41 681 (сорок одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 05 коп. - пені, 54 532 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот тридцять дві) грн. 37 коп. - інфляційних втрат, 20 263 (двадцять тисяч двісті шістдесят три) грн. 63 коп. - 3 % річних та 11 572 (одинадцять тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 32 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 24.12.2014.

Суддя Т.В. Лутак