Рішення

від 25.11.2014 по справі 911/4122/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"25" листопада 2014 р. Справа № 911/4122/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» , м. Київ,

до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» ,

с. Мархалівка Васильківського району Київської області,

2) селянського (фермерського) господарства «Валентина» , с. Слобідка Тарутинського району Одеської області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента-Агро» , м. Київ,

2) фізична особа-підприємець Грищенко Олександр Миколайович , смт. Саврань Савранського району Одеської області,

про стягнення 5 260,63 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача: Грищенко О.М. , уповноважений, довіреність від 06.06.2014р. б/н;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: Грищенко О.М. - особисто;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ, звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою від 15.09.2014р. №15-8/09 до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», с. Мархалівка Васильківського району, 2) селянського (фермерського) господарства «Валентина», с. Слобідка Тарутинського району Одеської області, в якій просить суд:

1) солідарно стягнути з селянського (фермерського) господарства «Валентина» та товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 694,86 грн. процентів річних згідно Договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 31.05.2007р. №59/05/07, рішення господарського суду Одеської області від 14.10.2009р. по справі №26/144-09-3437 та Угоди від 25.01.2013р. №20/01-13 про заміну кредитора у зобов'язанні на підставі Договору поруки від 07.04.2014р. №07-04-2014-39;

2) стягнути з селянського (фермерського) господарства «Валентина» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 3 877,16 грн. пені та 688,61 грн. інфляційних втрат згідно Договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 31.05.2007р. №59/05/07, рішення господарського суду Одеської області від 14.10.2009р. по справі №26/144-09-3437 та Угоди від 25.01.2013р. №20/01-13 про заміну кредитора у зобов'язанні на підставі Договору поруки від 07.04.2014р. №07-04-2014-39;

3) солідарно стягнути з селянського (фермерського) господарства «Валентина» та товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» адвокатські витрати у розмірі 500,00 грн. згідно договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.06.2014р. №02-39/06-14;

4) солідарно стягнути з селянського (фермерського) господарства «Валентина» та товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента-Агро» (первісним кредитором) здійснювались поставки відповідачу 2 - селянському (фермерському) господарству «Валентина» засобів захисту рослин, насіння згідно договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 31.05.2007р. №59/05/07.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.10.2009р. у справі №26/144-09-3437 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента-Агро» про стягнення з селянського (фермерського) господарства «Валентина» суми основного боргу згідно договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 31.05.2007р. №59/05/07 та штрафних санкцій, нарахованих за період з 02.10.2007р. по 22.06.2009р., задоволено повністю.

Відповідно до Угоди від 21.10.2011р. №К-22-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента-Агро» відступило новому кредитору фізичній особі-підприємцю Грищенку Олександру Миколайовичу право вимоги до селянського (фермерського) господарства «Валентина» за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 31.05.2007р. №59/05/07 в межах нарахованих за умовами основного договору за період з 23.06.2009р. по 21.10.2011р. фінансових санкцій (пеня, інфляційні втрати та три проценти річних). Крім того, за умовами вказаної угоди про заміну кредитора новий кредитор фізична особа - підприємець Грищенко Олександр Миколайович набув всі права первісного кредитора що випливають з договору купівлі-продажу від 31.05.2007р. № 59/05/07, в тому числі щодо нарахування боржнику пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, про що боржника було повідомлено 03.08.2013р. цінним листом з описом вкладення. Вартість зобов'язання, що відступлено за Угодою, становить 2 739,62 грн.

В подальшому, за Угодою від 25.01.2013р. №20/01-13 про заміну кредитора у зобов'язанні позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» отримало право вимоги до боржника - селянського (фермерського) господарства «Валентина» від фізичної особи - підприємця Грищенка Олександра Миколайовича в межах нарахованих за умовами основного договору за період з 23.06.2009р. по 25.01.2013р. фінансових санкцій (пеня, інфляційні втрати та три проценти річних). Крім того, за умовами вказаної угоди про заміну кредитора новий кредитор товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» набув всі права первісного кредитора що випливають з договору купівлі-продажу від 31.05.2007р. № 59/05/07 щодо нарахування боржнику пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, про що боржника було повідомлено 03.08.2013р. цінним листом з описом вкладення. Вартість зобов'язання, що відступлено за Угодою, становить 3 940,85 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.05.2013р. по справі №26/144-09-3437 замінено сторону (стягувача) при примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області від 26.10.2009р. по справі №26/144-09-3437 на товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».

З метою забезпечення виконання зобов'язань селянського (фермерського) господарства «Валентина» (боржника) за угодою від 25.01.2013р. №20/01-13 про заміну кредитора у зобов'язанні, 07.04.2014р. між позивачем (кредитором) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (поручителем) було укладено договір поруки №07-04-2014-39, за яким відповідач 1 взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором за невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов'язань за Угодою від 25.01.2013р. №20/01-13 про заміну кредитора у зобов'язанні, укладеною на підставі Договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 31.05.2007р. №59/05/07 щодо сплати 3% річних в межах розміру 694,86 грн.

Позивач твердить, що селянським (фермерським) господарством «Валентина» заборгованість за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 31.05.2007р. №59/05/07 погашено лише 26.02.2014р. У зв'язку із простроченням відповідачем 2 грошового зобов'язання, кредитор відповідно до умов договору має право на нарахування пені, а також відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат за період, що не був предметом розгляду у справі господарського суду Одеської області №26/144-09-3437, а саме з 23.06.2009р. по дату фактичного погашення заборгованості - 26.02.2014р.

Оскільки боржник та поручитель своїх зобов'язань належним чином не виконали, коштів новому кредитору не сплатили, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 інфляційні витрати у розмірі 688,61 грн. та пеню у розмірі 3 877,16 грн., а також стягнути з відповідачів солідарно 694,86 грн. (в межах відповідальності товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» за Договором поруки) три проценти річних, 500,00 грн. послуг адвоката за договором від 02.06.2014р. №02-39/06-14 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2014р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та селянського (фермерського) господарства «Валентина» про стягнення 5 260,63 грн. прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4122/14 та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду Київської області на 14.10.2014р. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента-Агро» та фізичну особу-підприємця Грищенка Олександра Миколайовича.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку із нез'явленням представників, неподанням витребуваних документів та доказів.

В судове засідання 25.11.2014р. з'явились представник позивача та третя особа 2 особисто. Представники відповідачів та третьої особи 1 не з'явились, витребувані документи суду не подали, про причини нез'явлення у судове засідання суд належним чином не повідомили, хоча повідомлялися судом про день, час та місце проведення судових засідань шляхом надіслання копій ухвал рекомендованим листом з повідомленням на адресу, зазначену в позовній заяві, яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців згідно залучених до матеріалів справи Спеціальних витягів.

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. ст. 87, 64 ГПК України.

Згідно позиції, викладеної у пункті 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс»), до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», с. Мархалівка Васильківського району Київської області (далі по тексту - ТОВ «ПК Трейдсервісгруп»), 2) селянського (фермерського) господарства «Валентина» (далі по тексту - СФГ «Валентина»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента-Агро», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Тридента-Агро»), та 2) фізичної особи - підприємця Грищенка Олександра Миколайовича, смт. Саврань Одеської області (далі по тексту - ФОП Грищенко О.М.), вислухавши пояснення представника позивача та третьої особи 2, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

І. Поставка (Основний договір)

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

31.05.2007р. між ТОВ «Тридента-Агро» (продавець) та СФГ «Валентина» (покупець) було укладено Договір №59/05/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (далі по тексту - Основний договір). Відповідно до умов Основного договору:

- асортимент товару, його кількість, ціна визначаються в додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 2.1 Основного договору);

- приймання товару по кількості і якості проводиться покупцем в момент його передачі від продавця (пункт 4.1 Основного договору);

- право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчить про прийом покупцем товару (пункт 4.6. Основного договору);

- оплата товару проводиться наступним чином: 20% від вартості товару згідно з додатком оплачується покупцем потягом трьох робочих днів з моменту підписання даного договору, 80% від вартості товару згідно з додатком оплачується покупцем в строк до 01.10.2007р. (пункт 5.3 Основного договору);

- за прострочення виконання зобов'язання покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,08% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку. (розділ 8 Основного договору).

Укладений між сторонами договір за правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.10.2009р. у справі №26/144-09-3437, стягнуто з СФГ «Валентина» на користь ТОВ «Тридента-Агро» 6 415, 23 грн., з яких: 2 845,80 грн. основного боргу та нараховані за період з 02.10.2007р. по 22.06.2009р. пеня в сумі 1 120,29 грн., 151,80 грн. три проценти річних, 1 183,64 грн. індексу інфляції, 199,20 грн. штрафу, а також витрати на оплату послуг адвоката в сумі 500,00 грн., 102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначеним рішенням встановлено факт наявності простроченої заборгованості СФГ «Валентина» перед ТОВ «Тридента-Агро» в сумі 2 845,80 грн. та, відповідно, обов'язок боржника у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання сплатити кредитору борг з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних, а також передбачену договором пеню в розмірі 0,08% від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення та штраф.

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Суд неодноразово, ухвалами від 25.09.2014р., від 14.10.2014р. та від 11.11.2014р. зобов'язував відповідачів подати докази погашення заборгованості за рішенням господарського суду Одеської області від 14.10.2009р. у справі №26/144-09-3437 первісному кредитору ТОВ «Тридента-Агро» та/або новим кредиторам - ФОП Грищенку О.М. та/або ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та інші наявні документи та докази, що стосуються предмету спору та попереджав відповідачів про право суду розглядати справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Як вбачається з пунктів 8.2., 8.3. Основного договору, за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі 0,08% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім цього сторони, відповідно до пункту 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим договором, здійснюється без обмеження строку.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, договірні правовідносини між сторонами, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж позицію підтримує і Верховний суд України (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011р. у справі №25/187).

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі №37/64). Відповідно до ст. 111 28 ГПК України рішення ВСУ, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного суду України.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі №37/64).

У листі Верховного Суду України «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. №62-97р. зазначено, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у Інформаційному листі «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 № 01-06/928/2012.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.10.2009р. встановлено факт існування у СФГ «Валентина» перед ТОВ «Тридента Агро» заборгованості у складі основного боргу в сумі 2845,80 грн., та нарахованих за період з 02.10.2007р. по 22.06.2009р. 1120,29 грн. пені, 151,80 грн. 3% річних, 1183,64 грн. інфляційних втрат та 199,20 грн. штрафу. Крім того, даним рішенням віднесено на рахунок СФГ «Валентина» 500,00 грн. витрат на послуги адвоката, 102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як вбачається з наданого відповідачем 1 платіжного доручення від 12.10.2009р. №2994650 (копія знаходиться в матеріалах справи), СФГ «Валентина» 12.10.2009р. сплачено 2 845,80 грн. (призначення платежу: «за товар згідно рахунку-фактури від 06.06.2007р. №СФ-ОД00114»).

Відповідно до пункту 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004р. №22, та пункту 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Одночасно, суд звертає увагу сторін, що пунктом 6.1. Основного договору передбачено, що при перерахуванні коштів покупець зобов'язаний обов'язково вказувати в платіжному дорученні номер і дату укладення даного договору . У випадку відсутності в платіжному документі цих реквізитів, продавець самостійно визначає напрями зарахування отриманих сум в рахунок погашення існуючих зобов'язань покупця.

Оскільки призначення платежу за платіжним дорученням від 12.10.2009р. №2994650 на суму 2 845,80 грн.: «за товар згідно рахунку-фактури від 06.06.2007р. №СФ-ОД00114», не містить посилання на дату та номер договору, або видаткової накладної, не містить посилання на те, що даним платежем погашено саме основна заборгованість, суд робить висновок про те, що кредитором правомірно зараховано даний платіж в порядку ст. 534 ЦК України на погашення судових витрат (всього судовим рішенням стягнуто 914,50 грн.) та процентів та неустойки (всього судовим рішенням стягнуто 2654,93 грн.).

Таким чином основний борг відповідачем погашено не було.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем 2 свого зобов'язання за Основним договором з оплати отриманого товару у розмірі 2 845,80 грн., оприлюднені індекси інфляції за відповідний період, встановлені Постановами правління НБУ розміри облікової ставки НБУ за відповідні періоди, перевіривши правильність розрахунків, здійснених сторонами,та виходячи з наступного розрахунку:

основний борг, грн.період простроченняпеня, грн. 3% річних, грн.інфляційні втрати, грн. 2 845,80 23.06.2009 - 21.10.2011 1182,76 199,05 500,86 суд встановив факт наявності права кредитора - ТОВ «Тридента-Агро» станом на 21.10.2011р. нараховувати та стягувати з боржника 1182,76 грн. пені, 199,05 грн. 3% річних та 500,86 грн. інфляційних втрат за період з 23.06.2009р. по 21.10.2011р.

ІІ. Уступка права вимоги (угоди про заміну кредитора в зобов'язанні).

21.10.2011р. між ТОВ «Тридента-Агро» (первісний кредитор) та ФОП Грищенком О.М. (новий кредитор) укладено Угоду №К-22-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), згідно якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання СФГ «Валентина» (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору від 31.05.2007р. №59/05/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору від 31.05.2007р. №59/05/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу. За умовами вказаної угоди:

- новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, 3% річних та інфляційних втрат за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору від 31.05.2007р. №59/05/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (пункт 1.2. Угоди);

- вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою станом на дату її укладення, становить 2 739,62 грн. (пункт 2.1 Угоди);

- первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, що відступається згідно Договору від 31.05.2007р. №59/05/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, є загальною сумою (розміром) пені, 3% річних та інфляційних втрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період з 23.06.2009р. по 21.10.2011р. (пункт 2.2 Угоди);

- з моменту укладення даної угоди, новий кредитор наділяється всіма правами Первісного кредитора, що випливають з умов договору купівлі-продажу № 59/05/07 від 31.05.2007р., щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору (пункт 2.3 Угоди);

- первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником (пункт 3.1. Угоди);

- первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують право вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється Актом приймання-передачі (пункт 4.1. Угоди);

- первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про уступку права вимоги за цією угодою (пункт 4.3. Угоди);

- ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою (пункт 6.1. Угоди).

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, в даному випадку - це проста письмова форма.

На виконання ст. 517 ЦК України первісний кредитор - ТОВ «Тридента-Агро» передав новому кредитору - ФОП Грищенку О.М. документи на підтвердження зобов'язань боржника СФГ «Валентина» за Основним договором, про що свідчить залучена до матеріалів справи копія Акту прийому-передачі документів від 21.10.2011р.

Згідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Однак, відповідно до частини 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи копій опису вкладення в цінний лист від 03.08.2013р. та фіскального чеку «Укрпошти» від 03.08.2013р. №5708, ТОВ «Тридента-Агро» належним чином направило боржнику - СФГ «Валентина» повідомлення про заміну кредитора в зобов'язанні та докази прав нового кредитора (копію Угоди від 21.10.2011р. №К-22-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні та копію Акту прийому-передачі документів від 21.10.2011р.) цінним листом з описом.

За таких обставин судом встановлено факт заміни в основному зобов'язанні, обумовленому договором від 31.05.2007р. №59/05/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, первісного кредитора - ТОВ «Тридента-Агро» на нового кредитора - ФОП Грищенка О.М., при цьому новий кредитор отримав право вимагати від боржника - СФГ «Валентина» сплати пені в сумі 1182,74 грн., 3% річних в розмірі 199,05 грн. та інфляційних втрат в розмірі 500,86 грн. за період з 23.06.2009р. по 21.10.2011р.

Суд звертає увагу на те, що згідно умов Угоди від 21.10.2011р. №К-22-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні сторонами було визначено суму заборгованості, що відступається - 2 739,62 грн., в тому числі: пеня в розмірі 1 938,00 грн., 3% річних в розмірі 204,00 грн., та інфляційні втрати в розмірі 597,62 грн.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто основне зобов'язання не змінюється, лише змінюється сторона в даному зобов'язанні.

За таких обставин первісний кредитор не був вправі передавати право вимоги на суму більшу, ніж мав право вимагати сам.

Крім того, 25.01.2013р. між ФОП Грищенко О.М. (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (новий кредитор) укладено Угоду №20/01-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), згідно якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання СФГ «Валентина» (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі Договору від 31.05.2007р. №59/05/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу та згідно Угоди від 21.10.2011р. №К-22-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору від 31.05.2007р. №59/05/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу. За умовами вказаної угоди:

- новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, 3% річних та інфляційних втрат за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору від 31.05.2007р. №59/05/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (пункт 1.2. Угоди);

- вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою станом на дату її укладення, становить 3 940,85 грн. (пункт 2.1. Угоди);

- первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у пункті 2.1., що відступається згідно Договору від 31.05.2007р. №59/05/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, є загальною сумою (розміром) пені, 3% річних та інфляційних втрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період з 23.06.2009р. по 25.01.2013р. (пункт 2.2. Угоди);

- з моменту укладення даної угоди, новий кредитор наділяється всіма правами Первісного кредитора, що випливають з умов договору купівлі-продажу № 59/05/07 від 31.05.2007р., щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору (пункт 2.3 Угоди);

- первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником (пункт 3.1. Угоди);

- первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують право вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору (пункт 4.1. Угоди);

- первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про уступку права вимоги за цією угодою (пункт 4.3 Угоди);

- ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою (пункт 6.1. Угоди).

На виконання ст. 517 ЦК України первісний кредитор - ФОП Гищенко О.М. передав новому кредитору - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» документи на підтвердження зобов'язань боржника СФГ «Валентина» за Основним договором, про що свідчить залучена до матеріалів справи копія Акту прийому-передачі документів від 25.01.2013р.

Згідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Однак, відповідно до частини 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи копій опису вкладення у цінний лист від 03.08.2013р. та фіскального чеку «Укрпошти» від 03.08.2013р. №5714, ФОП Грищенко О.М. належним чином направив боржнику - СФГ «Валентина» повідомлення про заміну кредитора в зобов'язанні та докази прав нового кредитора (копії Угоди від 25.01.2013р. №20/01-12 про заміну кредитора у зобов'язанні та Акту прийому-передачі документів від 25.01.2013р.) цінним листом з описом.

Разом із тим, судом встановлено, що розрахунок сум пені, річних та інфляційних втрат за період з 23.06.2009р. по 25.01.2013р. здійснений сторонами, виконаний невірно. Так, за угодами про заміну кредитора в зобов'язанні спочатку від ТОВ «Тридента-Агро» до ФОП Грищенка О.М., а потім від ФОП Грищенка О.М. передано право вимоги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс" (за період з 23.06.2009р. по 25.01.2013р.): пені в сумі 2 991,36 грн., 3% річних в сумі 314,88 грн. та інфляційних втрат в сумі 634,61 грн., тоді як дійсна вимога, яка могла бути передана первісним кредитором новому кредитору згідно розрахунку, здійсненого судом

основний борг, грн.період простроченняпеня, грн. 3% річних, грн.інфляційні втрати, грн. 2 845,80 23.06.2009 - 21.10.2011 1182,76 199.05 500,86 22.10.2011 - 25.01.2013 545,29 108,06 8,54 2 845,80 1 728,05 307,11 509,40 становить 1 728,05 грн. пені, три проценти річних в розмірі 307,11 грн. та 509,40 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто основне зобов'язання не змінюється, лише змінюється сторона в даному зобов'язанні.

За таких обставин первісний кредитор був вправі передати вимоги по пені, процентам річних та інфляційним втратам в сумі меншій, ніж дійсна вимога, однак передача вимоги зі сплати пені в сумі 2 991,36 грн., трьом процентам річних в розмірі 314,88 грн. та інфляційним втратам в розмірі 634,61 грн., тобто в розмірі, більшому, ніж розмір дійсної вимоги 1 728,05 грн. пені, 3% річних в сумі 307,11 грн. та 509,40 грн. інфляційних втрат, не відповідає чинному законодавству.

За таких обставин судом встановлено факт заміни в основному зобов'язанні первісного кредитора - ТОВ «Тридента-Агро» спочатку на ФОП Грищенко О.М., а потім на нового кредитора - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», яке здійснено шляхом укладення в належній формі та з погодженням всіх необхідних умов Угоди від 21.10.2011р. №К-22-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні та Угоди від 25.01.2013р. №20/01-13 про заміну кредитора у зобов'язанні, про які боржник - СФГ «Валентина» був належно повідомлений цінним листом з описом та з наданням доказів прав нового кредитора.

В результаті новий кредитор ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» отримав право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати заборгованості згідно Договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 31.05.2007р. №59/05/07, рішення господарського суду Одеської області від 14.10.2009р. по справі №26/144-09-3437 та Угоди від 25.01.2013р. №20/01-13 про заміну кредитора у зобов'язанні на підставі Договору поруки від 07.04.2014р. №07-04-2014-39, в тому числі нараховувати та стягувати пеню, річні відсотки та інфляційні втрати за прострочення грошового зобов'язання.

У зв'язку із простроченням відповідачем 2 грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути пеню в розмірі 3 877,16 грн., 3% річних в розмірі 409,92 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 537,86 грн. за період по 31.01.2014р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Згідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Суд ухвалами від 25.09.2014р., від 14.10.2014р. та від 11.11.2014р. зобов'язував відповідачів подати наявні документи та докази, що стосуються предмету спору.

Так, відповідачем 2 подано суду копію платіжного доручення від 11.09.2013р. №12 (копія залучена до матеріалів справи), з якої вбачається, що відповідачем 2 було перераховано на рахунок відділу Державної виконавчої служби Тарутинського РУЮ Одеської області грошові кошти в розмірі 7 356,75 грн. в рахунок погашення заборгованості за рішенням господарського суду Одеської області (призначення платежу: «борг з СФГ «Валентина» згідно рішення господарського суду №26/144-09-3437 на користь ТОВ «Ніко-Тайс»).

В силу ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна дія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ст. 44 1 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнені з боржника, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби. Стягувачам-юридичним особам стягнуті суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на вказані стягувачами належні їм рахунки.

Тобто, як вбачається із змісту законодавства, у виконавчому провадженні при зверненні стягнення на грошові кошти боржника всі операції пов'язані з рухом грошових коштів від боржника до стягувача здійснюється через депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що 11.09.2013р. відповідачем 1 були перераховані платіжним дорученням №12 грошові кошти в розмірі 7 356,75 грн. на рахунок відділу Державної виконавчої служби. Оскільки безпосередньо стягувачу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» кошти були зараховані лише 26.02.2014р., про що свідчить залучена до матеріалів справи копія банківської виписки, позивач твердить, що період часу з 11.09.2013р. (дата перерахування коштів відповідачем до ДВС) по 26.02.2014р. (дата перерахування коштів ДВС стягувачу) має бути зарахований до періоду прострочення боржника.

Разом із тим, відповідно до разом із тим, до ст. ст. 550, 617 ЦК України кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання.

Оскільки боржник не відповідає за неперерахування органом ДВС коштів з депозитного рахунку стягувачу, у суду відсутні правові підстави відносити до періоду прострочення боржника період з 11.09.2013р. по 26.02.2014р.

Отже, враховуючи вищевикладене, та виходячи з наступного розрахунку:

основний борг, грн.період простроченняпеня, грн. 3% річних, грн.інфляційні втрати, грн. 2 845,80 23.06.2009 - 21.10.2011 1182,76 199.05 500,86 22.10.2011 - 25.01.2013 545,29 108,06 8,54 26.01.2013 - 11.09.2013 258,15 53,56 -22,77 всього 1986,20 360,67 486,63 суд встановив факт наявності права позивача - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» нараховувати та стягувати з боржника 1986,20 грн. пені, 3% річних в сумі 360,67 грн. та 486,63 грн. інфляційних втрат, всього 2 833,50 грн.

За таких обставин, судом встановлено факт наявності простроченого грошового зобов'язання СФГ «Валентина» перед ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» в сумі 2 833,50 грн., з яких: 1986,20 грн. пені, 360,67 грн. процентів річних та 583,30 грн. інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить суд стягнути три проценти річних та інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості в розмірі 2 249,94 грн., з яких: 3% річних в розмірі 151,80 грн., інфляційні втрати в сумі 10 183,64 грн. та судові витрати в загальній сумі 914,50 грн., що стягнуті за рішенням господарського суду Одеської області від 14.10.2009р. у справі №26/144-09-3437 та не сплачені відповідачем 2, за період з дати набрання рішення суду законної сили - 27.10.2009р. по 25.02.2014р.

Щодо зазначеної вимоги, суд зазначає, що статтею 625 ЦК України регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

Частини 5 ст. 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань.

З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність (лист Верховного Суду України від 01.07.2014р. «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві»).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. На суму інфляційних нарахувань не нараховуються проценти (постанова Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 (із змінами і доповненнями).

За таких обставин, враховуючи вищевикладену правову позицію, необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству є нарахування позивачем процентів річних та інфляційних втрат не на суму основного боргу, а на стягнуті рішенням господарського суду Одеської області від 14.10.2009р. у справі №26/144-09-3437 три проценти річних, інфляційні втрати та судові витрати.

ІІІ. Порука

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

07.04.2014р. між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) укладено Договір поруки №07-04-2014-39 (далі - Договір поруки), згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку селянським (фермерським) господарством «Валентина» (боржник) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання за рішенням господарського суду Одеської області від 14.10.2009р. у справі №26/144-09-3437, договором від 31.05.2007р. №59/05/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу та Угодою від 25.01.2013р. №20/01-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України). Відповідно до умов Договору поруки:

- відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою 694,86 грн. (пункт 3.1 Договору поруки);

- у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за Основним договором, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (пункт 4.1 Договору поруки);

- порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (пункт 6.2 Договору поруки).

Приписами статті 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, визначених договором або законом.

Згідно положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктами 3.1., 4.1. Договору поруки встановлено, що боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в межах обсягу відповідальності поручителя зі сплати 3% річних в межах обсягу відповідальності поручителя 694,86 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Суду не подано жодних доказів того, що сторонами спірних відносин укладалися угоди щодо зміни спірних зобов'язань, в результаті яких збільшилась відповідальність поручителя.

За таких обставин у суду відсутні правові підстави вважати припиненим зобов'язання поручителя солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання в межах обсягу відповідальності поручителя в розмірі трьох процентів річних в сумі 694,86 грн., тобто судом встановлено факт наявності солідарного боргу ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручителя) та СФГ «Валентина» (боржника) перед ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» в сумі 360,67 грн. процентів річних.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та встановлення судом факту солідарного обов'язку ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та СФГ «Валентина» перед ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 трьох процентів річних, нарахованих на розмір заборгованості в сумі 2 845,80 грн. за рішенням господарського суду Одеської області від 14.10.2009р. у справі №26/144-09-3437, договором від 31.05.2007р. №59/05/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу та Угодою від 25.01.2013р. №20/01-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) є обґрунтованими, законними, матеріалами справи підтверджуються та підлягають задоволенню.

Судом встановлено факт наявності заборгованості СФГ «Валентина» перед ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» всього в сумі 2 833,50 грн., з яких: 1 986,20 грн. пені, 360,67 грн. процентів річних та 486,63 грн. інфляційних втрат. Частина цього боргу в розмірі 360,67 грн. процентів річних є солідарним боргом ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та СФГ «Валентина» і підлягає стягненню з боржників солідарно. Залишок заборгованості поза межами обсягу відповідальності поручителя в розмірі 1 986,20 грн. пені та 486,63 грн. інфляційних втрат не є солідарним і підлягає стягненню з відповідача 2 - СФГ «Валентина».

Позивач просить суд також до складу судових витрат по справі включити витрати позивача на послуги адвоката в сумі 500,00 грн. На підтвердження зазначених витрат до позову додана копія договору від 02.06.2014р. №02-39/06-14 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), укладеного між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та адвокатом Грищенком О.М., згідно якого адвокат Грищенко О.М. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.10.2009р. №3888, копія якого залучена до матеріалів справи) надає позивачу правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та СФГ «Валентина», надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення з боржника обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржниками перед замовником зобов'язання щодо рішення господарського суду Одеської області від 14.10.2009р. №26/144-09-3437 та спірних договорів, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи з поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця з даним договором, а замовник - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» приймає та оплачує зазначені послуги. Крім того, суду подана копія акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 15.09.2014р. на суму 500,00 грн. та оригінал платіжного доручення від 22.09.2014р. №665, яким позивач сплатив адвокату Грищенку О.М. обумовлену суму 500,00 грн. Щодо зазначених вимог суд зазначає таке.

Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 29 Листа Вищого господарського суду України, від 18.03.2008р. №01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Пунктом 5 Листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004р. №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», визначено, що статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини третьої ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником. Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2002р. у справі №30/63.

За таких обставин вимога позивача про віднесення до судових витрат оплату послуг адвоката в сумі 500,00 грн., які підтверджуються належними фінансовими документами, підлягає задоволенню.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» частково. У зв'язку із частковим задоволенням позову, судові витрати, в тому числі по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 500,00 грн. суд відповідно до ст. 49 ЦК України, покладає на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам порівну з кожного із солідарних боржників.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 11, пунктом 1 частини 1 ст. 512, статтями 513, 516, 517, 525, 526, 534, 541, 543, 546, 547, 553, 554, частиною 1 ст. 559, частиною 1 ст. 598, статтями 599, 610, частиною 1 ст. 612, частиною 2 ст. 614, статтями 625, 629, частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, статтями 33, 75, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з

товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22, код ЄДРПОУ 38267861) та

селянського (фермерського) господарства «Валентина» (68521, Одеська обл., Тарутинський р-н, с. Слобідка, код ЄДРПОУ 22513088)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23, код ЄДРПОУ 38039872)

360,67 грн. (триста шістдесят гривень шістдесят сім копійок) процентів річних.

3. Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Валентина» (68521, Одеська обл., Тарутинський р-н, с. Слобідка, код ЄДРПОУ 22513088)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23, код ЄДРПОУ 38039872)

1 986,20 грн. (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят шість гривень двадцять копійок) пені,

486,63 грн. (чотириста вісімдесят шість гривень шістдесят три копійки) інфляційних втрат.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22, код ЄДРПОУ 38267861)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23, код ЄДРПОУ 38039872)

492,03 грн. (чотириста дев'яносто дві гривні три копійки) судового збору,

134,65 грн. (сто тридцять чотири гривні шістдесят п'ять копійок) витрат на послуги адвоката.

5. Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Валентина» (68521, Одеська обл., Тарутинський р-н, с. Слобідка, код ЄДРПОУ 22513088)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23, код ЄДРПОУ 38039872)

492,03 грн. (чотириста дев'яносто дві гривні три копійки) судового збору,

134,65 грн. (сто тридцять чотири гривні шістдесят п'ять копійок) витрат на послуги адвоката.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 24.12.2014р.