Рішення

від 22.12.2014 по справі 911/4361/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2014 р. Справа № 911/4361/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Рівне»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2»

про стягнення 38 039, 36 грн.

Представники:

від позивача: Рудик М.В.

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 38 039, 36 грн. заборгованості за поставлений товар.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.10.2014 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 06.11.2014.

06.11.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання вих. № 149/юр від 05.11.2014 (вх. № 24677/14 від 06.11.2014), у якому, у зв'язку зі сплатою відповідачем після порушення провадження у даній справі 10 945, 00 грн., позивач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 10 945, 00 грн. основної заборгованості внаслідок відсутності предмету спору та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 27 094, 36 грн., а також суму судових витрат у розмірі 1 827, 00 грн.

Розглянувши вищезазначене клопотання позивача та матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

З матеріалів справи, зокрема, наданої позивачем банківської виписки від 27.10.2014, вбачається, що відповідачем було частково сплачено суму основного боргу у розмірі 10 945, 00 грн.

Зважаючи на те, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом сплатив 10 945, 00 грн. основного боргу за поставлений товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у даній справі в зазначеній частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 094, 36 грн. заборгованості за поставлений товар. Також, судом, за результатами розгляду позовних вимог, буде вирішено питання щодо судових витрат.

Присутній у судовому засіданні 06.11.2014 представник позивача надав суду документи по справі (вх. № 24707/14 від 06.11.2014).

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.11.2014 розгляд справи відкладено на 27.11.2014 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог суду.

До господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання вих. № 164 від 20.11.2014 (вх. № 26208/14 від 24.11.2014) про долучення письмових пояснень та документів до матеріалів справи.

24.11.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д (вх. № 26176/14 від 24.11.2014), у якому останній заперечує проти задоволення позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2014, за клопотання представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/4361/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 22.12.2014 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача і необхідністю витребування нових доказів по справі.

До господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання вих. № 171 від 10.12.2014 (вх. № 28002/14 від 12.12.2014) про долучення документів до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні 22.12.2014 представник позивача надав документи по справі (вх. № 28713/14 від 22.12.2014), повністю підтримав заявлені позовні вимоги і просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові та додатково поданих письмових поясненнях.

Відповідач належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.12.2014, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

26.05.2010 між сторонами укладено договір поставки № 1544, за умовами якого, з урахуванням протоколу розбіжностей, позивач зобов'язався постачати і передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.4 договору умови поставки в редакції «Інкотермс» 2000 року - DDP (поставка позивачем товару в магазин відповідача, вивантаженим на його рампу) з урахуванням особливостей, встановлених даним договором.

Згідно з п. 2.7 договору при поставці товару позивач повинен надати супровідні документи: видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну (у разі необхідності).

Пунктом 2.8 договору передбачено, що право власності переходить до відповідача з моменту передачі товару і підписання сторонами оформленої належним чином накладної на товар в пункті поставки відповідача.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата товару відповідачем здійснюється з відстроченням платежу. Розрахунок за поставлений товар відповідач повинен здійснити протягом (не пізніше) 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з п. 3.4 договору строк платежу за товари, поставлені до будь-якого нового магазину відповідача рахується з дати офіційного відкриття такого магазину, але в будь-якому випадку такий товар повинен бути повністю оплачений не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що зобов'язання відповідача по оплаті за товар вважається виконаним в день зарахування грошових коштів на банківський рахунок позивача.

Відповідно до п. 6.4 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач по видаткових накладних № Т-000020885 від 10.12.2013 на суму 2 154, 91 грн., № Т-000021623 від 21.12.2013 на суму 5 080, 32 грн., № Т-000021638 від 21.12.2013 на суму 3 513, 60 грн., № Т-000022105 від 31.12.2013 на суму 4 112, 64 грн., № Т-0000000559 від 16.01.2014 на суму 2 740, 18 грн., № Т-00000000667 від 17.01.2014 на суму 963, 22 грн., № Т-0000001075 від 23.01.2014 на суму 3 855, 72 грн., № Т-0000001374 від 30.01.2014 на суму 1 132, 51 грн., № Т-0000001380 від 30.01.2014 на суму 1 804, 64 грн., № Т-0000001656 від 31.01.2014 на суму 1 509, 88 грн., № Т-0000002152 від 07.02.2014 на суму 1 200, 89 грн., № Т-00000002317 від 11.02.2014 на суму 2 911, 28 грн., № Т-0000002611 від 14.02.2014 на суму 908, 94 грн., № Т-0000002608 від 14.02.2014 на суму 887, 72 грн., № Т-0000002790 від 18.02.2014 на суму 1 512, 00 грн., № Т-0000003037 від 21.02.2014 на суму 823, 68 грн., № Т-0000003051 від 21.02.2014 на суму 1 965, 65 грн., № Т-0000003126 від 22.02.2014 на суму 2 059, 58 грн., № Т-0000004143 від 08.03.2014 на суму 7 308, 89 грн., № Т-0000004169 від 11.03.2014 на суму 1 434, 24 грн., № Т-0000004638 від 15.03.2014 на суму 3 666, 96 грн., № Т-0000004856 від 19.03.2014 на 3 664, 75 грн., № Т-0000004857 від 19.03.2014 на суму 3 454, 56 грн., № Т-0000004854 від 19.03.2014 на суму 2 772, 86 грн., № Т-0000004950 від 20.03.2014 на суму 2 333, 16 грн., № Т-0000004954 від 20.03.2014 на суму 2 396, 34 грн., № Т-0000005241 від 25.03.2014 на суму 2 649, 36 грн., № Т-0000005347 від 26.03.2014 на суму 3 537, 42 грн., № Т-0000005594 від 28.03.2014 на суму 5 543, 74 грн., № Т-0000005754 від 01.04.2014 на суму 1 105, 15 грн., № Т-0000007583 від 30.04.2014 на суму 3 356, 56 грн., № Т-0000008165 від 08.05.2014 на суму 4 973, 30 грн., № Т-0000003399 від 27.02.2014 на суму 735, 12 грн., № Т-0000003404 від 27.02.2014 на суму 168, 96 грн., № Т-0000003502 від 28.02.2014 на суму 202, 92 грн., № Т-0000004049 від 07.03.2014 на суму 734, 26 грн., № Т-0000004000 від 07.03.2014 на суму 8 705, 59 грн., № Т-0000003983 від 08.03.2014 на суму 315, 06 грн. та № Т-0000003982 від 08.03.2014 на суму 6 423, 62 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 104 620, 18 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар за вищезазначеними накладними розрахувався частково, а також частково повернув отриманий товар, у зв'язку з чим, як стверджує позивач, за відповідачем утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 38 039, 36 грн., що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Як зазначалося вище, відповідачем у процесі розгляду справи було частково сплачено суму основного боргу, а саме у розмірі 10 945, 00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою від 27.10.2014, у зв'язку з чим судом припинено провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача зазначеної суми основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Разом з тим, позивач, у зв'язку з неналежним та неповним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару, просить суд стягнути з останнього 27 094, 36 грн. заборгованості за поставлений товар.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що позивачем не надано жодної довіреності на осіб, які отримували товар, подані позивачем видаткові накладні не містять обов'язкових реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так як у них не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, відсутнє посилання на будь-яку довіреність і в графі «отримав» міститься підпис невстановлених осіб, а зі сторони позивача взагалі відсутній підпис відповідальної особи, яка відвантажила товар.

Вищезазначене твердження відповідача не береться судом до уваги, оскільки кожна із наданих позивачем накладних скріплена відбитком печатки/штампу юридичної особи - позивача та відповідача, у той час, як доказів втрати печаток/штампів, якими були скріплені відповідні накладні, або ж доказів того, що печатка/штамп вибули з підприємства в результаті злочинних дій третіх осіб до матеріалів справи не надано.

Таким чином, підписання відповідачем та скріплення печатками/штампами сторін видаткових накладних свідчить про здійснення господарської операції по поставці позивачем товару та прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, наявності у останнього обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують належне виконання ним зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару суду не надав.

За таких обставин та враховуючи, що строк оплати товару настав, доказів оплати товару відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 27 094, 36 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

З огляду на вищезазначене, провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 10 945, 00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 27 094, 36 грн. заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Провадження у справі № 911/4361/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Рівне» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» в частині позовних вимог про стягнення суми боргу у розмірі 10 945, 00 грн. припинити за відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Рівне» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» 27 094, 36 грн. заборгованості за поставлений товар задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (09000, Київська область, Сквирський район, місто Сквира, вулиця Леніна, будинок 22, ідентифікаційний код - 35231874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Рівне» (33009, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Князя Володимира, будинок 111, ідентифікаційний код - 35504783) 27 094 (двадцять сім тисяч дев'яносто чотири) грн. 36 коп. заборгованості за поставлений товар та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 24.12.2014.

Суддя Т.В. Лутак