Рішення

від 25.12.2014 по справі 927/1714/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

" 25 " грудня 2014 року Справа №927/1714/14

За ПОЗОВОМ: Прокурора Ічнянського району

вул. Червоних партизан, 18а, м. Ічня, Чернігівська область, 16700

в інтересах держави

В особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області

пр-т Миру, 43, м. Чернігів, 14000

ТРЕТЯ ОСОБА, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: Державне підприємство "Прилуцьке лісове господарство"

вул. Леніна, 239, м. Ічня, Чернігівська область, 16700

До ВІДПОВІДАЧА: Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско Рапідо"

вул. Першотравнева, 1, м. Ічня,Чернігівська область, 16703

Про розірвання договору оренди нерухомого державного майна, стягнення 1590,90грн. та зобов'язання звільнити нерухоме державне майно

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Бутенко Н.В. - головний спеціаліст, довіреність №10-6-05067 від 31.12.2013.

Від Третьої особи: не з'явився.

Від Відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні прийняла участь прокурор прокуратури м. Чернігова Дементьєва М.М., службове посвідчення № 029829 від 20.10.2014.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурором Ічнянського району в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско Рапідо", в якому Прокурор просить:

1) розірвати договір оренди №182-12 від 28.09.2012 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності - нежитлового приміщення будівлі столярної майстерні (реєстровий номер 0099343261.8.АААДДИ408) площею 101,9 кв.м за адресою: Чернігівська область, вул. Леніна, 239, м. Ічня, що перебуває на балансі Державного підприємства "Прилуцьке лісове господарство", вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 17.04.2012 і становить за незалежною оцінкою 35644,58 грн., укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Боско Рапідо";

2) стягнути з ТОВ "Боско Рапідо" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області з подальшим перерахуванням до Державного бюджету України 1388,33 грн. заборгованості з орендної плати, 64,24 грн. пені та 138,33 грн. штрафу;

3) зобов'язати ТОВ "Боско Рапідо" звільнити нерухоме державне майно вартістю 35644,58 грн. - нежитлове приміщення будівлі столярної майстерні (реєстровий номер 0099343261.8.АААДДИ408) площею 101,9 кв.м за адресою: Чернігівська область, вул. Леніна, 239, м. Ічня та повернути його Балансоутримувачу - Державному підприємству "Прилуцьке лісове господарство" на підставі акту приймання-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №182-12 від 28.09.2012.

Ухвалою суду від 11.12.2014 за клопотанням Прокурора та представника Позивача залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача Державне підприємство "Прилуцьке лісове господарство".

Прокурор та представник Позивача підтримали позовні вимоги.

Третя особа пояснень по суті спору не надала, явки представника в судове засідання 25.12.2014 не забезпечила, про причини неявки не повідомила.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, явки представника в судові засідання 13.11.2014, 11.12.2014 та 25.12.2014 не забезпечив, ухвали про порушення провадження у справі від 04.11.2014, відкладення розгляду справи від 13.11.2014 та від 11.12.2014 надіслані Відповідачу за адресою: вул. Першотравнева, 1, м. Ічня, Чернігівська область, 16700, повернулись до суду без вручення адресату з поштовими відмітками: "за зазначеною адресою не проживає", "дане підприємство не існує", "за зазначеною адресою не проживає" відповідно.

Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який долучено до матеріалів справи, станом на 13.11.2014 місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско Рапідо" - вул.Першотравнева, 1, м. Ічня, Ічнянський район, Чернігівська область, 16703.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження по справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що ухвали про порушення провадження у справі від 04.11.2014, відкладення розгляду справи від 13.11.2014 та від 11.12.2014 були направлені Відповідачу по справі за вказаною у витязі адресою, суд вважає, що не перебування Відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого представника і ненадання відзиву, не перешкоджають розгляду справи по суті.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення Прокурора, представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Боско Рапідо" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 17.03.2011.

28 вересня 2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (Орендодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боско Рапідо" (Орендар, Відповідач) укладено договір оренди №182-12 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - Договір).

Відповідно до п.п.1.1.-1.3. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування без права приватизації, передачі в суборенду, переходу права власності третім особам державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлове приміщення будівлі столярної майстерні (реєстровий номер 0099343261.8.АААДДИ408) площею 101,9 кв.м (надалі - Майно), розміщене за адресою: Чернігівська область, м. Ічня, вул. Леніна, 239, що перебуває на балансі Державного підприємства "Прилуцьке лісове господарство" (надалі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 17.04.2012 і становить за незалежною оцінкою 35644,58 грн. Майно передається в оренду для здійснення переробки деревосировини. Стан Майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком Балансоутримувача та Орендаря.

Згідно з п.2.1., п.2.2. Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна. Передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником Майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п.п.3.1.-3.4. Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (із змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2012р. - 440,66 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2012р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень-жовтень 2012р.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У разі користування Майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 (дванадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно з п.5.3., п.5.11. Договору Орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату, здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого Майна. Протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого Майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю.

За умовами п.п.10.1., 10.2. Договору даний Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 01 жовтня 2012р. по 29 вересня 2015р. включно. Умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов'язань Орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

01 жовтня 2012 року між Позивачем та Відповідачем підписано акт приймання-передавання в оренду нерухомого майна площею 101,9 кв. м на виконання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.09.2012 №182-12.

Вищевказані Договір та акт приймання-передавання погоджено Балансоутримувачем - Державним підприємством "Прилуцьке лісове господарство".

Відповідач, в порушення умов Договору, орендну плату сплачував несвоєчасно.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наявного в матеріалах справи, заборгованість Відповідача по орендній платі перед Державним бюджетом згідно договору оренди №182-12 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 28.09.2012 за травень-серпень 2014 року складає 1388,33 грн.

Позивачем була надіслана Відповідачу претензія №18-03-02937 від 28.08.2014 на суму 1037,61 грн. боргу та 35,05 грн. пені.

Відповідач суму боргу не сплатив.

З урахуванням викладеного, Прокурор, зокрема, просить стягнути з Відповідача на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області з подальшим перерахуванням до Державного бюджету України 1388,33 грн. заборгованості з орендної плати.

Оскільки майно, передане в оренду є державною власністю, то до правовідносин, що виникли між сторонами необхідно застосовувати крім загальних положень законодавства про зобов'язання в першу чергу норми спеціального в цій сфері правовідносин Закону України "Про оренду державного і комунального майна" від 10 квітня 1992 року N2269-XII (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №2269).

Згідно з ч.1 ст.2 даного Закону:

"1. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності."

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону №2269:

"3. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі."

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.19 Закону №2269:

"1. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

3. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі."

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

"Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами п.3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 (дванадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідач на момент вирішення спору по суті не надав суду доказів сплати заборгованості по орендній платі до державного бюджету в розмірі 1388,33 грн. за травень-серпень 2014 року, а тому дана сума підлягає стягненню з нього.

Згідно з ч.1 ст.216 ГКУ:

"Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

"Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції."

Згідно з ч.1 ст.218 ГКУ:

"Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання."

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

"Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання."

Згідно з п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 29 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно з п.3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Відповідно до п.3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми заборгованості.

З урахуванням викладеного, Прокурор просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 64,24 грн. за прострочення сплати орендної плати за період з 13.12.2012 по 30.09.2014 згідно наданого розрахунку та штраф у сумі 138,83 грн.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Зазначену правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011, а також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 №42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Відповідачу обґрунтовано нараховані пеня у розмірі 64,24 грн. за період з 13.12.2012 по 30.09.2014 та штраф у сумі 138,83 грн.

Крім того, Прокурор просить винести рішення про розірвання вищевказаного спірного договору оренди №182-12 від 28.09.2012 та зобов'язання Відповідача звільнити орендоване нерухоме державне майно і повернути його Балансоутримувачу - Державному підприємству "Прилуцьке лісове господарство" на підставі акту приймання-передачі.

Згідно зі ст.29 Закону №2269:

"За невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором."

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону №2269:

"Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України."

Згідно з ч.3 ст.291 Господарського кодексу України:

"На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу."

Відповідно до ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України:

«Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.»

Згідно з п.9.4. Договору у разі несплати орендної плати Орендарем протягом трьох місяців підряд Орендодавець має право відмовитись від Договору та вимагати повернення Майна у порядку, передбаченому ст.782 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.651 Цивільного кодексу України:

"1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору."

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.653 Цивільного кодексу України:

"У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили."

Згідно з ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України:

"У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі."

Відповідно до ст.795 Цивільного кодексу України:

« 1. Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

2. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.»

Згідно з п.10.9. Договору у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Відповідно до п.10.10. Договору Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.

Враховуючи приписи вищенаведених статей Договору, Закону України "Про оренду державного і комунального майна", Цивільного та Господарського кодексів України, а також те, що Відповідачем не сплачується орендна плата більше трьох місяців, що на думку суду є істотним порушенням умов договору, суд доходить висновку, що позов в частині розірвання договору оренди №182-12 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 28.09.2012 та зобов'язання звільнення Відповідачем нерухомого майна - нежитлового приміщення будівлі столярної майстерні (реєстровий номер 0099343261.8.АААДДИ408) площею 101,9 кв.м, розміщеного за адресою: Чернігівська область, м. Ічня, вул. Леніна, 239, що перебуває на балансі Державного підприємства "Прилуцьке лісове господарство" та повернення його Балансоутримувачу є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів своєчасної сплати орендної плати, як і належних та достатніх доказів, що спростовують вищевказані обставини, Відповідач не надав.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.49 Господарського процесуального кодексу:

"Судовий збір покладається:

- у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

- у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору."

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п.1,2 п. 2. ч. 2 ст. 4 даного Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно абз. 1 ч.3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до п.п.2.10, 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України ":

« 2.10. У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

2.11. Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.»

Позовна заява датована 28.10.2014, згідно відбитку поштового штемпеля на конверті фактично відправлена 30.10.2014, до суду надійшла 03.11.2014.

Станом на 01.01.2014 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1218 грн.

При цьому з приводу третьої позовної вимоги Прокурора про зобов'язання Відповідача звільнити орендоване нерухоме державне майно і повернути його Балансоутримувачу - Державному підприємству "Прилуцьке лісове господарство" на підставі акту приймання-передачі суд відмічає наступне.

Згідно з п.п.2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України ":

"2.2.1. Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Як вбачається з даного пункту, в ньому йдеться мова про спори з приводу встановлення права власності на майно певної особи або визначення дійсного власника майна з наступною передачею йому майна з чужого незаконного володіння, або повернення майна при реституції, коли встановлюється факт відсутності дійсного переходу права власності при визнанні договорів про такий перехід недійсними.

Тобто, в даному випадку вимоги про передачу-повернення майна є наслідком спорів з приводу права власності на нього або принаймні права володіння, а тому такі спори дійсно носять майновий характер.

Разом з тим, з визначення договору найму (оренди), наведеному в ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, та ст.1 спірного Договору, яка визначає предмет даного Договору, вбачається, що при оренді майно передається лише в користування.

Згідно з ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України:

"У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі."

Таким чином, визначений даною статтею особистісний обов'язок орендаря повернути орендоване майно є наслідком не переходу права власності чи права володіння, а припинення самого договору оренди.

При цьому, таке повернення саме нерухомого орендованого майна фактично відбувається у формі звільнення приміщення орендарем з підписанням акту, який підтверджує факт такого звільнення та стан майна при звільненні, тобто, на право власності (чи принаймні на право володіння) на орендоване майно, таке повернення жодним чином не впливає.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовна вимога Прокурора про зобов'язання орендаря виконати особистісний обов'язок звільнити та повернути саме орендоване майно носить немайновий характер.

Враховуючи, що у даній позовній заяві об'єднано дві вимоги немайнового характеру (розірвання договору та зобов'язання звільнення і повернення орендованого нерухомого майна), а також одна майнового характеру (1388,33 грн. заборгованості з орендної плати, 64,24 грн. пені та 138,33 грн. штрафу, що в сумі складає 1590,90 грн.) з Відповідача підлягає стягненню 4263 грн. (1218х2 грн. + 1827 грн.) судового збору.

Керуючись ст.ст.22, 33, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди №182-12 від 28.09.2012 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності - нежитлового приміщення будівлі столярної майстерні (реєстровий номер 0099343261.8.АААДДИ408) площею 101,9 кв.м за адресою: Чернігівська область, вул. Леніна, 239, м. Ічня, що перебуває на балансі Державного підприємства "Прилуцьке лісове господарство", вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 17.04.2012 і становить за незалежною оцінкою 35644,58 грн., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (пр-т Миру, 43, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 14243893) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боско Рапідо" (вул. Першотравнева, 1, м. Ічня, Чернігівська область, 16703, ідентифікаційний код 37528738).

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Боско Рапідо" (вул. Першотравнева, 1, м. Ічня, Чернігівська область, 16703, ідентифікаційний код 37528738) звільнити нерухоме державне майно вартістю 35644,58 грн. - нежитлове приміщення будівлі столярної майстерні (реєстровий номер 0099343261.8.АААДДИ408) площею 101,9 кв.м за адресою: Чернігівська область, вул. Леніна, 239, м. Ічня та повернути його Балансоутримувачу - Державному підприємству "Прилуцьке лісове господарство" (вул. Леніна, 239, м. Ічня, Чернігівська область, 16700, ідентифікаційний код 00993461) на підставі акту приймання-передачі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско Рапідо" (вул. Першотравнева, 1, м. Ічня, Чернігівська область, 16703, ідентифікаційний код 37528738) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (пр-т Миру, 43, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 14243893) з подальшим перерахуванням до Державного бюджету України (отримувач - УК у Ічнянському районі/22080300, номер рахунку 3111094700133, код ЄДРПОУ - 38030010, МФО 853592) 1388 грн. 33 коп. заборгованості з орендної плати, 64 грн. 24 коп. пені та 138 грн. 33 коп. штрафу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско Рапідо" (вул. Першотравнева, 1, м. Ічня, Чернігівська область, 16703, ідентифікаційний код 37528738) в доход Державного бюджету України (рахунок 31217206783002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, отримувач: УК у м. Чернігові/м.Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу: ?судовий збір, код 03500068, пункт 2.1?) 1827 грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско Рапідо" (вул. Першотравнева, 1, м. Ічня, Чернігівська область, 16703, ідентифікаційний код 37528738) в доход Державного бюджету України (рахунок 31217206783002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, отримувач: УК у м. Чернігові/м.Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу: ?судовий збір, код 03500068, пункт 2.2?) 2436 грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 грудня 2014 року.

Суддя І.В. Кушнір