Рішення

від 23.12.2014 по справі 924/1566/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2014 р.Справа № 924/1566/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Денокс", м. Вінниця

до приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес", м. Славута, Хмельницька область

про стягнення 69292,23 грн., з яких 56161,94 грн. основного боргу, 4537,57 грн. 3% річних, 8592,72 грн. інфляційних втрат

за участю представників сторін:

від позивача: Ахтимчук С.І. - за довіреністю від 14.10.2014 р.

від відповідача: Мельник О.Д. - за довіреністю № 317 від 10.11.2014 р.

Рішення приймається 23.12.2014 р., оскільки в судових засіданнях (25.11.2014 р., 01.12.2014р, 09.12.2014 р., 17.12.2014 р.) оголошувались перерви.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: ТОВ "Будівельна компанія "Денокс" звернулось до суду з позовною заявою до ПрАТ "Об'єднання "Прогрес" про стягнення з останнього 56161,94 грн. боргу за виконані підрядні роботи згідно з договором № 8/11-2 від 09.08.2011 р., 4537,57 грн. 3% річних, 8592,72 грн. інфляційних втрат. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на умови зазначеного договору (п. п. 1.1, 3.1, 13.2-13.4), акти виконаних робіт та положення ч. 1 ст. 837, ч. 4 ст. 882, ст. ст. 525, 526, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 882 ЦК України, ст. ст. 193, 216, 218 ГК України.

Повноважний представник відповідача у судовому засіданні просить суд відмовити в задоволенні позову. У відзиві на позовну заяву від 25.11.2014р. відповідач стверджує, що позивач не повинен сплачувати 69292,23 грн. основного боргу та інших нарахувань, оскільки ця сума обумовлена нарахуванням позивачем податку на додану вартість на виконані ним роботи. Проте відповідач вважає, що позивач був позбавлений права здійснювати таке нарахування, так як 16.12.2011 р. податковим органом було анульовано реєстрацію позивача платником ПДВ, та в подальшому зареєстровано платником ПДВ знову 04.05.2012 р. Тому відповідач робить висновок, що станом на момент підписання сторонами документів про виконання позивачем будівельних робіт (30.12.2012 р.) останній не мав права нараховувати на їхню вартість ПДВ. Посилається на пп. 1, 2 п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України (в редакції станом на 30.12.2012р.), п. 184.5 ст. 184, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України. Стверджує, що повинен був сплатити позивачу обумовлену договором вартість будівельних робіт без урахування ПДВ, тобто 356282,40грн., на підтвердження чого звертає увагу на позицію податкового органу, викладену в листі Славутської об'єднаної ДПІ Хмельницької області від 14.02.2012р. №1844/10/15-013, яким відповідача було повідомлено про завищення податкового кредиту по операціям з позивачем на суму 71256,48 грн., яка є сумою ПДВ, нарахованою на вартість будівельних робіт. Як наслідок, відповідач подав до податкового органу "Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок" за 12 місяць 2011р. Також зауважує, що відповідно до п. 13.4 договору підряду сума наданих позивачу та визнаних ним генпослуг, які повинен позивач оплатити відповідачу без урахування ПДВ, становить 17814,12 грн. Таким чином, відповідач доходить висновку, що він повинен був сплатити позивачу 338468,28 грн. (356282,40 грн. (вартість робіт за договором без ПДВ) - 17814,12 грн. (вартість генпослуг без ПДВ) = 338468,28 грн.), але відповідачем було сплачено 350000,00 грн., тобто більше, ніж визначено договором.

В письмових поясненнях від 01.12.2014 р. позивач заперечив проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Стверджує, що оскільки загальна вартість виконаних будівельних робіт, наданих в грудні 2011 року ПАТ «Об'єднання Прогрес», згідно актів виконаних будівельних робіт становить 427538,48грн., в тому числі сума без урахування ПДВ - 356282,40 грн. та сума ПДВ 71256,48 грн., що перевищує встановлену п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України межу в 300000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість), то, відповідно, у позивача виник обов'язок задекларувати та сплатити згідно податкової декларації за грудень 2011 року суму ПДВ, оскільки відповідно до п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України в даному випадку позивач несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. З приводу листа Славутської об'єднаної ДПІ за вих. № 1844/10/15-013 від 14.02.2012 р. вважає, що акт зустрічної звірки носить виключно інформативний характер відповідно до абз. 2 п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України. Зазначає, що листом Славутської об'єднаної ДПІ за вих. 724/10/201 від 12.04.2012 року встановлено, що відповідачем неправомірно віднесено до податкового кредиту декларації по ПДВ за грудень у сумі 71256,48 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Денокс» без наявності податкової накладної, що є порушенням п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Крім того, стверджує, що умовами договору не передбачено обов'язку позивача надати відповідачу податкову накладну, а також не закріплена відповідальність позивача у випадку неможливості сформувати відповідачем податкового кредиту по цим взаємовідносинам.

Відповідач в письмових поясненнях до відзиву від 09.12.2014 р. дійшов висновку, що викладені позивачем в письмових поясненнях від 01.12.2014 р. обставини не можуть бути враховані судом при винесенні рішення з огляду, зокрема, на те, що позивачем на підтвердження висновку про його відповідальність за ненарахування або несплату податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування не надано жодних доказів сплати ним ПДВ по господарській операції із відповідачем. Таким доказом, на думку відповідача має бути податкова декларація з ПДВ за грудень 2011 року (разом з додатком №5), в якому міститься розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, як це передбачено пп. 16.1.3, абз. 1 п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України, абз. 2 п. 9 розділу І, пп. 14.5 п. 14 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492.

На думку відповідача, позивач не сплачував ПДВ за вказаними операціями із відповідачем, що підтверджується змістом листа Славутської об'єднаної ДПІ Хмельницької області від 14.02.2012 року за вих. №1844/10/15-013, в якому зазначається про те, що по операціях між позивачем та відповідачем виникла розбіжність в системі автоматизованого співставлення сум ПЗ та ПК в розрізі контрагентів за грудень 2011 року.

З приводу наданої позивачем копії довідки Вінницької об'єднаної ДПІ Вінницької області «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Денокс» щодо документального підтвердження господарських відносин із ПАТ «Об'єднання «Прогрес», їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2011 року» № 12/23/35527182 від 19.03.2012 року зазначає, що з її змісту вбачається, що для перевірки господарських операцій між сторонами за грудень 2011 року позивачем було надано, зокрема, податкову декларацію з ПДВ за грудень 2011 року разом із Додатком 5, де зазначається, що датою виникнення податкових зобов'язань для позивача є 30.12.2011 року (дата оформлення актів приймання виконаних будівельних робіт); 16.12.2011 року позивача анульовано в якості платника ПДВ, а тому за умовами п. 184.5 ст. 184 Податкового кодексу України Позивач був позбавлений права виписувати податкові накладні.

В той же час відповідач переконаний, що віднесення сум ПДВ по операціях із позивачем до податкового кредиту за відсутності у нього інформації про скасування реєстрації платником ПДВ відбулося правомірно, оскільки за відсутності податкової накладної, про отримання якої відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогами, відповідач відповідно до припису абз. 10 п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України надав до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на позивача, до якої додано документи, які підтверджують сплату податку по укладеному з позивачем договору №8/11-2 від 09.08.2011 року. Однак на підставі листа Славутської об'єднаної ДПІ Хмельницької області за вих. № 1844/10/15-013 від 14.02.2012 року відповідач змушений був внести уточнення до розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2011 року. Вважає, що відповідач діяв правомірно.

Стверджує, що відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України позивач зобов'язаний на вимогу відповідача надати податкову накладну, а тому відсутність в договорі вказаного обов'язку не звільняє від його виконання. Відповідач зауважує, що його позиція полягає не у покладенні на позивача відповідальності за «неможливість сформування податкового кредиту» по операціям з ним, а у безпідставності нарахування позивачем, який перестав бути платником ПДВ, цього податку на вартість виконаних ним робіт.

На підтвердження своїх висновків звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України від 01.10.2014 року у справі № 912/476/14.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між відповідачем (замовником) та позивачем (підрядником) 09.08.2011 р. укладено договір № 8/11-2 (далі - договір), згідно з яким замовник доручає підряднику, а підрядник зобов'язується відповідно до проектної документації, чинних нормативно-правових актів (держаних будівельних норм, правил, стандартів тощо) у галузі будівництва і експлуатації об'єктів житлового призначення та умов договору виконати комплекс робіт із заповнення дверних прорізів внутрішньоквартирних та вхідних в будівлі за адресою: м.Старокостянтинів, вул. Попова - Красовського (71-квартирний, 9-поверховий житловий будинок) (далі - об'єкт), та передати замовнику, а замовник зобов'язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх у визначеному договором порядку (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість та витрати по виконанню робіт визначаються із розрахунку договірної ціни, яка становить 427538,88 грн., в тому числі ПДВ. Вказана договірна ціна є твердою, складається підрядником на основі затвердженої проектно-кошторисної документації згідно нормативних документів.

Згідно з п. 12.2 договору передача закінчених робіт Підрядником і приймання їх Замовником оформлюється актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 13 договору розрахунки за виконані роботи здійснюються в межах твердої договірної ціни та виділених коштів на оплату робіт згідно з графіком фінансування. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі "Актів прийняття виконаних підрядних робіт" за формою КБ-2в та "довідок про вартість виконаних підрядних робіт" за формою КБ-3. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Кінцеві розрахунки за виконані роботи підрядником роботи за договором роботи здійснюються у місячний термін після виконання і прийняття всіх передбачених договором робіт, затвердження акту Державної комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію. За оформлення та здійснення фінансування, надання допомоги в підготовці необхідної документації, вирішення питань, що виникають з проектувальником, підрядник виплачує замовнику генпослуги у розмірі 5% від загальної вартості робіт за договором. Платіж здійснюється на підставі підписаного акту на генпідрядні послуги в порядку, встановленому чинним законодавством.

У додатку до договору "Договірна ціна" сторони узгодили, що договірна ціна робіт, крім ПДВ, становить 35628, 24 грн. та ПДВ - 71256, 48 грн., всього - 427538,88 грн.

Позивачем виконано будівельні роботи відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в від 30.12.2011р. № 191 за жовтень 2011 р. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 р. за формою № КБ-3 від 30.12.2011р. на суму 154283,04 грн., в тому числі 25713,84 грн. ПДВ, відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в від 30.12.2011р. № 212 за грудень 2011 р. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 р. за формою № КБ-3 від 30.12.2011р. - на суму 273255,84 грн., в тому числі 45542,64 грн. ПДВ, всього на загальну суму 427538,88грн., в тому числі ПДВ - 71256,48 грн.

Відповідачем було сплачено позивачу кошти в сумі 350000,00 грн., а саме 16.01.2012 р. - 250000,00грн., 19.01.2012 р. - 100000,00 грн., що відображено в звіті про дебетні та кредитні операції за рахунком позивача та визнається сторонами.

В р. ІІ "Податкові зобов'язання" додатку № 5 до податкової декларації позивача з податку на додану вартість з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, поданого до податкового органу 20.01.2012 р., зазначена сума ПДВ 65815 гривень.

Платіжним дорученням № 124 від 20.01.2012 р. позивачем сплачено до Державного бюджету 64006,00грн. ПДВ згідно з декларацією за грудень 2011 р.

Листом від 14.02.2012 р. № 1844/10/15-013, адресованим відповідачу, Славутська об'єднана ДПІ Хмельницької області повідомила, що за даними системи автоматизованого співставлення сум ПЗ та ПК в розрізі контрагентів за грудень 2011 р. встановлено завищення податкового кредиту відповідача за грудень 2011р. по операціях із позивачем на 71256,48 грн.

26.04.2012 р. відповідачем подано до податкового органу "Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок" за 12 місяць 2011р., зокрема, щодо різниці в розмірі 71257 гривень.

Згідно з довідкою Вінницької об'єднаної ДПІ Вінницької області від 19.03.2012 р. № 12/23/35527182 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Будівельна компанія "Денокс" щодо документального підтвердження господарських відносин з ПАТ "Об'єднання "Прогрес", їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2011 р. для ТОВ "Будівельна компанія "Денокс" датою виникнення податкових зобов'язань з постачання послуг вважається дата 30.12.2011 р. - дата оформлення актів приймання виконаних будівельних робіт. Однак, ТОВ "Будівельна компанія "Денокс" 16.12.2011 р. анульовано в якості платника податку на додану вартість на підставі Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 426/15-222 від 16.12.2011 р. Зазначено, що з моменту анулювання особи в якості платника податку на додану вартість така особа позбавляється права на віднесення сум до податкового кредиту, виписки податкових накладних. Відтак, ТОВ "Будівельна компанія "Денокс", не являючись платником податку на додану вартість з 16.12.2011 р., податкові накладні на адресу ПАТ "Об'єднання "Прогрес" не виписувало. Тому податковий кредит в грудні 2011 р. за надання ремонтно-будівельних робіт ПАТ "Об'єднання "Прогрес" сформовано безпідставно, що і стало причиною виникнення "податкової ями".

Посилаючись на те, що відповідач повністю не сплатив кошти за виконані роботи, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 56161,94 грн. заборгованості за виконані роботи за договором № 8/11-2 від 09.08.2011 р., а також 4537,57 грн. 3% річних, 8592,72 грн. інфляційних втрат.

Досліджуючи надані докази, аналізуючи доводи та заперечення сторін, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічні приписи містяться і в ст. 67 ГК України, а саме: відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно- правовими актами щодо окремих видів договорів

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами 09.08.2011 р. було укладено договір підряду.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно вимог частини 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання договору № 8/11-2 09.08.2011 р. позивач виконав підрядні роботи на загальну суму 427538,88 грн., з яких 71256,48 грн. ПДВ, що підтверджено актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30.12.2014р. № 119 за жовтень 2011 р. на суму 154283,04 грн. в т. ч. 25713,84 грн. ПДВ та актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30.12.2014р. № 212 за грудень 2011 р. на суму 273255,84 грн., в т. ч. 45542,64 грн. ПДВ, довідками про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 р. Зазначені вище акти та довідки складені та підписані 30.12.2011 р.

Тобто, при складанні та підписанні актів виконаних робіт від 30.12.2012р. №№ 119, 121 у вартість робіт було включено і суму ПДВ.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, йому з 16.12.2011 р. було анульовано реєстрацію платником ПДВ. Тобто, станом на момент підписання актів виконаних робіт від 30.12.2011 р., якими у складі вартості робіт було передбачено сплату ПДВ, позивач не був зареєстрований як платник цього податку.

Згідно зі ст. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виходячи зі змісту п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, позивач, який не був платником ПДВ на час виконання послуг, не мав права на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних станом на момент підписання актів виконаних робіт від 30.12.2011 р., якими визначено вартість робіт з урахуванням ПДВ. Така правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 01.10.2014р. по справі №912/476/14.

Твердження позивача про те, що загальна вартість виконаних будівельних робіт, наданих в грудні 2011 року ПАТ «Об'єднання Прогрес», згідно актів виконаних будівельних робіт становить 427538,48 грн., в тому числі сума без урахування ПДВ - 356 282,40 грн. та сума ПДВ 71256,48 грн., що перевищує встановлену п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України межу в 300000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість), і що, відповідно, у позивача виник обов'язок задекларувати та сплатити згідно податкової декларації за грудень 2011 року суму ПДВ відповідно до п. 183.10, ст. 183 Податкового кодексу України, не підтверджені належними доказами. Так, з наданого позивачем додатку № 5 до податкової декларації позивача з податку на додану вартість з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, поданого до податкового органу 20 січня 2012 року, зазначена лише сума ПДВ в розмірі 65815 гривень, проте із зазначеного додатку не вбачається, що ПДВ було сплачене за господарськими операціями саме з відповідачем. Так само цього не вбачається і з платіжного доручення від 20.01.2012 р. №124 про сплату до Державного бюджету 64006,00 грн. ПДВ згідно з декларацією за грудень 2011 р.

Натомість, відповідно до листа Славутської об'єднаної ДПІ Хмельницької області від 14.02.2012 р. в системі автоматизованого співставлення сум ПЗ та ПК в розрізі контрагентів за грудень 2011 р. містились дані про завищення податкового кредиту відповідача по операціях з позивачем в сумі 71256,48 грн., тобто зазначений лист свідчить про те, що позивачем станом на 14.02.2012 р. не було сплачено 71256,48 грн. ПДВ по господарським операціям з відповідачем.

Крім того, судом звертається увага на те, що сума ПДВ, яка би підлягала сплаті позивачем з вартості робіт за договором від 09.08.2011 р., становить 71256,48 грн., проте зазначена позивачем в додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану сума ПДВ в розмірі 65815 гривень та сплачена згідно з платіжним дорученням сума ПДВ в розмірі 64006 гривень є меншою.

Відсутність у позивача права на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних станом на момент підписання актів виконаних робіт від 30.12.2011 р. за договором від 09.08.2011р. також підтверджується довідкою Вінницької об'єднаної ДПІ Вінницької області від 19.03.2012 р. №12/23/35527182 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Будівельна компанія "Денокс" щодо документального підтвердження господарських відносин з ПАТ "Об'єднання "Прогрес", їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2011 р.

З огляду на вищезазначене, враховуючи відсутність належних доказів того, що позивач був платником податку на додану вартість під час виконання робіт відповідачеві за договором від 09.08.2011 р., та, відповідно, мав право на нарахування податку на додану вартість, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу вартість робіт без ПДВ, а саме в сумі 356282,40 грн.

Натомість, як убачається з матеріалів справи, відповідач сплатив позивачу 3500000,00 грн. Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 56161,94 грн. боргу за надані послуги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача 6282,40 грн., в решті позовних вимог необхідно відмовити.

Доводи відповідача про відсутність заборгованості за виконані роботи спростовуються вищезазначеним та тим, що відповідач у своїх розрахунках безпідставно враховує вартість генпідрядних послуг в розмірі 5% вартості робіт, які позивач повинен сплатити відповідачу на підставі п. 13.4 договору, у зв'язку з відсутністю доказів, які би підтверджували таку сплату.

Позивачем у зв'язку з несплатою боргу також заявлено до стягнення з відповідача 4537,57 грн. 3% річних і 8592,72 грн. інфляційних втрат згідно поданих розрахунків.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки з урахуванням наведеного у відповідача виник борг по оплаті робіт на суму 6282,40 грн., при перерахунку 3% річних та інфляційних втрат суд доходить висновку, що правомірним буде за заявлені позивачем періоди нарахування 3% річних в сумі 507,11 грн. та інфляційних втрат в сумі 1023,48 грн., які підлягають стягненню з відповідача. В решті позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат необхідно відмовити.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32, 33, 44, 49, 82, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Денокс", м. Вінниця до приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес", м. Славута, Хмельницька область про стягнення 69292,23 грн., з яких 56161,94 грн. основного боргу, 4537,57 грн. 3% річних, 8592,72 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес", м. Славута, вул. Привокзальна, 66 (код 03587448) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Денокс", м. Вінниця, провулок К. Маркса, 29, оф. 98 (код 35527182) 6282,40 грн. (шість тисяч двісті вісімдесят дві гривні 40 коп.) боргу, 507,11 грн. (п'ятсот сім гривень 11 коп.) 3% річних, 1023,48 грн. (одну тисячу двадцять три гривні 48 коп.) інфляційних втрат, 206,00 грн. (двісті шість гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 24.12.2014 року

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук.3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (21034, м. Вінниця, пров. К.Маркса, 29, оф. 98), 3 - відповідачу (30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Привокзальна, 66)