Рішення

від 12.12.2014 по справі 910/22069/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22069/14 12.12.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД АЙТІ

ДИСТРИБ'ЮШН"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Софт"

Про стягнення 73 520,88 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Яценко В.С. - представник (дов. № 14/02/2014 від 14/02/2014 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Софт про стягнення суми заборгованості в розмірі 73 520,88 грн. (основний борг в розмірі 62 058, 78 грн., інфляційні збитки у розмірі 3 121, 10 грн., 3% річних в розмірі 4 170, 50 грн., пеня в розмірі 4 170, 50 грн.)

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано зобов'язання по ліцензійному договору № ПЗ_01-13/648 від 01.01.2013 р., а саме не сплачено винагороду (роялті) за використання програм для подальшої передачі субліцензіатом прав на їх використання кінцевим користувачам, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 62 058, 78 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні збитки у розмірі 3 121, 10 грн., відсотки річних в розмірі 4 170, 50 грн., пеню в розмірі 4 170, 50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 р. порушено провадження у справі №910/22069/14 та призначено справу до розгляду на 17.11.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання 17.11.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 12.12.2014р., про що виніс відповідну ухвалу від 17.11.2014р.

У судове засідання 12.12.2014 р. представник відповідача повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/22069/14 про порушення провадження у справі від 15.10.2014 р. та від 17.11.2014р. були направлені відповідачу за адресою, вказаній у позовній заяві (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 51), що відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі від 15.10.2014 р., так само, як і ухвала від 17.11.2014р. вручені відповідачу належним чином.

При цьому, в матеріалах справи міститься конверт повернення поштового відправлення з ухвалою суду про порушення провадження у справі від 15.10.2014 р., з причиною повернення: «за закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у частині 3, п. 3.9.1, Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зазначено таке. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 17.11.2014 р., та 12.12.2014 р. до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 12.12.2014 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не надано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 12.12.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН" (далі - ліцензіат, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт-Софт" (далі - субліцензіат, відповідач) укладено ліцензійний договір № ПЗ_01-13/648 від 01.01.2013 р. (далі - Договір).

Відповідно до умов даного Договору, зокрема, п. 2.1. Ліцензіат зобов'язується надати субліцензіату на умовах невиключної ліцензії майнові права на використання Програм для подальшої передачі останнім прав на їх використання кінцевим користувачам на підставі відповідних замовлень Субліцензіата, в порядку та на умовах, що встановлені цим договором, а субліцензіат зобов'язується своєчасно сплатити роялті за передачу ліцензій згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 3.1 Договору, за передачу ліцензій субліцензіат зобов'язується сплатити ліцензіату винагороду (далі - Роялті) у розмірі, визначеному в прайсі ліцензіата, який є невід'ємною частиною Договору, Замовленнях погоджених сторонами письмово, рахунках, виставлених ліцензіатом на підставі погоджених замовлень та зафіксованому у актах прийому - передачі прав на використання програмного забезпечення.

Відповідно до п. 3.2. Договору, загальна ціна договору становить собою суму роялті за всі надані на підставі цього договору ліцензії.

Як визначено у п. 3.3. Договору, сторони домовились, що вартість Ліцензій, вказана в Замовленнях, Актах прийому-передачі прав, може змінюватися у разі збільшення/зменшення курсу долару США відповідно до положень, викладених у цьому розділі даного Договору.

Згідно п .3.5. Договору, у випадку збільшення/зменшення курсу долару США на день оплати в порівнянні з курсом долару США на день підписання Акту прийому-передачі прав на 3 (три) або більше відсотки, вартість винагороди за одну Ліцензію, встановлена у відповідному Акті прийому-передачі прав зростає/зменшується пропорційно такому збільшенню або зменшенню курсу долару США (при цьому для визначення коефіцієнту зміни курсу долару США необхідно курс долару США на день оплати розділити на курс долару США на день підписання Акту прийому-передачі прав). У тому випадку, якщо в платіжних документах і/або в банківських даних банків сторін неможливо визначити які з наданих Ліцензій є неоплаченими, тоді неоплаченими вважаються всі Ліцензії, надані Субліцензіату. рівною мірою, а належна до корегування з урахуванням зміни курсу долара США сума оплати розраховується виходячи з неоплаченої суми за всі Ліцензії надані Субліцензіату.

Відповідно до п. 3.6. Договору, виходячи з викладених у пунктах 3.3., 3.4., та 3.5 положень, Субліцензіат зобов'язаний самостійно перерахувати належну до сплати суму і сплатити її в повному обсязі.

У разі необхідності Ліцензіат може виставити Субліцензіату рахунок на суму збільшення Роялті у зв'язку із збільшенням курсу Долара США.

Як визначено сторонами у п. 4.1. Договору, Субліцензіат здійснює оплату Роялті протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання рахунку від Ліцензіата.

Позивачем на виконання умов Договору було надано Відповідачу Ліцензії що підтверджується наступними актами прийому-передачі:

1. Акт прийому-передачі №734 від 13.02.2014р. на суму 58377,82 грн.

2. Акт прийому-передачі №1127 від 28.02.2014р. на суму 61087,51 грн.

3. Акт прийому-передачі №1158 від 17.03.2014р. на суму 42511,45 грн.

Дані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Також, на виконання умов договору, а саме, п.4.1. Позивачем виставлено Відповідачу рахунки на оплату наданих Ліцензій:

1. Рахунок 89395 від 13.02.2014 р. на суму 58 377,82 грн. по Акту прийому-передачі № 734 від 13.02.2014 р.;

2. Рахунок 1169 від 05.03.2014 р. на суму 61 087,51 грн. по Акту прийому-передачі № 1127 від 28.02.2014 р.;

3. Рахунок 1584 від 17.03.2014 р. на суму 42 511,45 грн. по Акту прийому-передачі № 1158 від 17.03.2014 р.

В порушення умов договору, відповідач здійснив оплату Ліцензій лише частково та несвоєчасно, а саме:

Рахунок 89395 від 13.02.2014 р. на суму 58 377,82 грн. по Акту прийому-передачі № 734 від 13.02.2014 р. - оплачено повністю 26.02.2014 р.;

Рахунок 1169 від 05.03.2014 р. на суму 61 087,51 грн. по Акту прийому-передачі № 1127 від 28.02.2014 р. - оплачено повністю 31.03.2014 р.;

Рахунок 1584 від 17.03.2014 р. на суму 42 511,45 грн. по Акту прийому-передачі № 1158 від 17.03.2014 р. - оплачено частково, а саме: 01.04.2014 р. оплачено 10 000,00 грн., неоплачений залишок 32 511,45 грн.

Проте, Позивач , посилаючись на п.п. 3.3.-3.5. Договору, де передбачений механізм зміни вартості Ліцензій відповідно до зміни курсу Долару США, зазначає, що відповідач зобов'язаний самостійно перерахувати належну до сплати суму і сплатити її у повному обсязі.

У зв'язку із нездійсненням відповідачем вказаного перерахунку, даний розрахунок здійснено позивачем, та розраховується наступним чином.

1. Акт прийому-передачі № 734 від 13.02.2014 р. на суму 58377,82 грн. - оплачено повністю 26.02.2014 р. Так, курс долару США на момент оплати 26.02.2014 р. становив 9,42 грн. за 1 долар США, курс на момент підписання Акту прийому-передачі 13.02.2014р. становив 8,55 грн. за 1 долар США, зростання курсу відбулось більше ніж на 10%.

2. Акт прийому-передачі № 1127 від 28.02.2014 р. на суму 61 087,51 грн. - оплачено повністю 31.03.2014 р. Так курс долару США на момент оплати 31.03.2014 р. становив 10,95 грн. за 1 долар США, курс на момент підписання Акту прийому-передачі 28.02.2014р. становив 9,98 грн. за 1 долар США. Зростання курсу відбулось майже на 10%.

3. Акт прийому-передачі № 1158 від 17.03.2014 р. на суму 42 511,45 грн. - оплачено частково 01.04.2014 р. Так курс долару США на момент часткової оплати 01.04.2014 р. становив 10,99 грн. за 1 долар США., курс на момент підписання Акту прийому-передачі 17.03.2014р. становив 9,60 грн. за 1 долар США. Оскільки Ліцензія не оплачена, тому для розрахунку різниці в курсах визначення дня оплати позивачем обрано день складання позовної заяви - 02.10.2014 р., курс становить 13,00 грн. за 1 долар США. Тобто зростання курсу за вказані періоди відбулось на 14% та на 35% відповідно.

Таким чином, зростання курсу за всіма трьома Актами відбулось більше ніж 3%, а тому відповідно до умов п.3.5. Договору вартість Ліцензій підлягає збільшенню відповідно до наведеного розрахунку:

1. Акт прийому-передачі № 734 від 13.02.2014 р. на суму 58 377,82 грн.

58 377,82 * (9,42 / 8,55) - 58 377,82 = 5 940,20 грн.

2. Акт прийому-передачі № 1127 від 28.02.2014 р. на суму 61 087,51 грн.

61 087,51 * (10,95 /9,98)-61 087,51 =5 937,36 грн.

3. Акт прийому-передачі № 1158 від 17.03.2014 р. на суму 42 511,45 грн. до часткової оплати 01.04.2014р.:

- 42 511,45 * (10,99/9,60)-42 511,45 = 6 155,30 грн.

Заборгованість за Актом прийому-передачі № 1158 від 17.03.2014 р. на суму 32 511,45 гтн. після часткової оплати:

- 32 511,45 * (13,00/9,60)- 32 511,45 = 11 514,47 грн.

За таких обставин, позивач зазначає, що заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 06.10.2014 р. за Ліцензії з урахуванням збільшення вартості Ліцензії відповідно до наведеного розрахунку складає:

5 940,20 грн. + 5 937,36 грн. + 6 155,30 грн. + 11 514,47 грн. + 32 511,45 грн. = 62 058,78 грн., які й просить стягнути позивач, як основну заборгованість за ліцензійним договором № ПЗ_01-13/648 від 01.01.2013 р.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 4170,50 грн., відсотків річних - 4170,50 грн. та інфляційних нарахувань - 3121,10 грн.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву, а також власного розрахунку сум зазначених позивачем не надав. Справа, згідно вимог статті 75 ГПК України, розглядається за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення ліцензійного договору № ПЗ_01-13/648 від 01.01.2013 р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

В процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідачем прийнято права на використання програмного забезпечення згідно умов укладеного між сторонами Договору, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленим їх печатками актами прийому-передачі №734 від 13.02.2014р. на суму 58377,82 грн., №1127 від 28.02.2014р. на суму 61087,51 грн., №1158 від 17.03.2014р. на суму 42511,45 грн.

При цьому, суд зазначає, що за вказаними актами прийому-передачі, відповідачем прострочено визначений пунктом 4.1. Договору п'ятиденний термін сплати за передані права на використання програмного забезпечення.

Зокрема, прострочення виконання грошового зобов'язання за кожним з актів та відповідним рахунком на оплату, слід обчислювати наступним чином:

За Актом прийому-передачі №734 від 13.02.2014р. (рахунок 89395 від 13.02.2014р.) з 21.02.2014р.

За Актом прийому-передачі №1127 від 28.02.2014р. (рахунок 1169 від 05.03.2014р.) з 13.03.2014р.

За Актом прийому-передачі №1158 від 17.03.2014р. (рахунок 1584 від 17.03.2014р.) з 25.03.2014р.

Зважаючи на те, що відповідачем здійснено оплату за актами №734 та №1127 лише 26.02.2014р. та 31.03.2014р. відповідно, тобто з простроченням оплати, а також те, що за період прострочення відбулась зміна курсу гривні по відношенню до долара США більше як на 3 відсотки, то позивачем правомірно перераховано належну до сплати суму, оскільки такий перерахунок погоджено сторонами умовами укладеного Договору (п.п. 3.3.-3.6.).

Також, зважаючи на те, що відповідачем здійснено лише часткову оплату за актом №1158 - 01.04.2014р., також із простроченням оплати, а також те, що за період до часткової оплати та після неї, до фактичного подання позову про стягнення решти заборгованості, відбулась зміна курсу гривні по відношенню до долара США більше як на 3 відсотки, то позивачем також правомірно перераховано належну до сплати суму.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд зазначає, що останній є вірним та здійснений відповідно до умов укладеного між сторонами договору. Контррозрахунку зазначених позивачем сум, відповідачем не надано.

Станом на день розгляду справи, так само, як і на час подання позову до суду, сума основного боргу у розмірі 62058,78 грн. відповідачем сплачена не була, оскільки доказів іншого суду не надано.

Таким чином, факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань у частині сплати 62058,78 грн. за Договором судом встановлено.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 62058,78 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 7.2. Договору. у випадку порушення строків та/або порядку оплати Роялті, передбачених у розділах 3, 4 цього Договору, Субліцензіат сплачує Ліцензіату пеню та річні у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від неоплаченої суми за кожний календарний день прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється незалежно від строку, на який буде прострочено виконання зобов'язання з оплати Роялті, і припиняється лише в момент повного виконання Замовником зазначеного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з розрахунком позивача сума пені становить 4170,50грн. та розраховується позивачем наступним чином.

1. За актом прийому-передачі №734 від 13.02.2014р. та рахунком 89395 від 13.02.2014р. за період з 20.02.2014р. по 26.02.2014р. - 124,75 грн.

2. За актом прийому-передачі №1127 від 28.02.2014р. та рахунком 1169 від 28.02.2014р. за період з 12.03.2014р. по 31.03.2014р. - 413,39 грн.

3. За актом прийому-передачі №1158 від 17.03.2014р. та рахунком 1584 від 17.03.2014р. за період з 24.03.2014р. по 01.04.2014р. - 121,13 грн. та від 01.04.2014р. по 06.10.2014р. - 3632,36 грн.

Перевіривши зазначений розрахунок, суд зазначає що останній є не вірним, оскільки позивачем не правильно визначено день виникнення прострочення сплати грошового зобов'язання. Здійснивши власний розрахунок, суд зазначає, що даний розрахунок слід обчислювати наступним чином.

1. За актом прийому-передачі №734 від 13.02.2014р. та рахунком 89395 від 13.02.2014р. за період з 21.02.2014р. по 26.02.2014р. - 124,75 грн.

2. За актом прийому-передачі №1127 від 28.02.2014р. та рахунком 1169 від 28.02.2014р. за період з 13.03.2014р. по 31.03.2014р. - 413,39 грн.

3. За актом прийому-передачі №1158 від 17.03.2014р. та рахунком 1584 від 17.03.2014р. за період з 25.03.2014р. по 01.04.2014р. - 121,13 грн. та від 02.04.2014р. по 06.10.2014р. - 3550,43 грн.

Таким чином, сума пені становить 4209,70 грн. Однак, зважаючи на те, що сума заявлена позивачем є меншою, хоча й розрахована з помилкою, щодо визначення періоду прострочення заборгованості, проте, не перевищує суму визначену судом (4209,70). Сума заявлена позивачем (4170,50 грн.) знаходиться в межах суми пені розрахованої судом, а отже, зважаючи на те, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню саме в сумі 4170,50 грн.

Таким чином, вимога щодо стягнення пені підлягає задоволенню у повному обсязі, в сумі 4170,50 грн.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача сума відсотків річних становить 4170,50 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, враховуючи те, що п. 7.2.Договору сторони визначили інший розмір відсотків річних аніж встановлений у статті 625 ГПК України, а саме у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, позивачем не правильно визначено день виникнення прострочення сплати грошового зобов'язання. Сума заявлена позивачем (4170,50 грн.) знаходиться в межах суми відсотків річних розрахованої судом (4209,70грн.), а отже, зважаючи на те, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення відсотків річних підлягають задоволенню саме в сумі 4170,50 грн. За таких обставин, вимоги про стягнення відсотків річних підлягає задоволенню повністю, в сумі 4170,50 грн.

Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить 3121,10 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи). Контррозрахунку суми інфляційних збитків відповідачем суду не надано.

Щодо стягнення з відповідача суми збитків від інфляції, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3121,10 грн. в якості збитків від інфляції підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Софт" (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 51, ідентифікаційний код 37208119) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН" (03005, м. Київ, вул.. Смоленська, буд. 31-33, ідентифікаційний код 37642733) 62058 (шістдесят дві тисячі п'ятдесят вісім) грн. 78 коп. основної заборгованості, 4170 (чотири тисячі сто сімдесят) грн. 50 коп. - пені, 4170 (чотири тисячі сто сімдесят) грн. 50 коп. - відсотків річних, 3121 (три тисячі сто двадцять одну) грн. 10 коп. - інфляційних нарахувань та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 17.12.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева