Рішення

від 19.12.2014 по справі 910/24122/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24122/14 19.12.14 За позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

До Приватного підприємства "Родинна злагода"

Про стягнення 38 427,52 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Дзюбенко Р.В. - представник (дов. 33-21/41153 від 20.12.2013 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Родинна злагода" про стягнення заборгованості за договором № 26003196926500 від 26.12.2012 р. про надання овердрафту (Договір) у розмірі 17662,88 грн. - сума основної заборгованості, 17257,42 грн. - заборгованість по процентах, 1957,62 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 1549,60 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з погашення кредиту у строк, передбачений договором № 26003196926500 від 26.12.2012 р. про надання овердрафту, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі у розмірі 17662,88 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача за невиконання умов Договору штрафні санкції, а саме 17257,42 грн. - заборгованість по процентах, 1957,62 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 1549,60 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. порушено провадження у справі №910/24122/14 та призначено справу до розгляду на 24.11.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання 24.11.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 10.12.2014р., про що виніс відповідну ухвалу від 24.112014р.

Представник відповідача в судове засідання 10.12.2014 р. повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 19.12.2014р., про що 10.12.2014р. виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання 19.12.2014 р. представник відповідача втретє не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/24122/14 про порушення провадження у справі від 05.11.2014 р., від 24.11.2014 р. та від 10.12.2014р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (02152, м. Київ, просп. Тичини Павла, 19 кв. 29), що відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі від 05.11.2014 р., так само, як і ухвали від 24.11.2014 р. та 10.12.2014р. вручені відповідачу належним чином.

При цьому, в матеріалах справи міститься конверт повернення поштового відправлення з ухвалою суду про порушення провадження у справі №910/24122/14 від 05.11.2014р. з причиною повернення: «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у частині 3, п. 3.9.1, Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зазначено таке. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 24.11.2014 р., 10.12.2014 р. та 19.12.2014 р. до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.12.2014 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не надано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 19.12.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2012 р. між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (кредитор) та приватним підприємством "Родинна злагода" (позичальник) укладено договір № 26003196926500 UAH від 24.12.2012 р. (далі - Договір).

У преамбулі договору № 26003196926500 UAH від 24.12.2012 р. визначено, що овердрафт - це короткостроковий кредит, що надається позичальнику понад залишок його коштів на поточному рахунку в банку в межах заздалегідь обумовленої суми (ліміт овердрафту) шляхом здійснення платежів з поточного рахунку позичальника.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Банк надає Позичальнику овердрафт за поточним рахунком останнього №26003196926500, що відкритий в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005, зі сплатою процентів та інших платежів відповідно до умов цього договору.

Ліміт овердрафту встановлюється на загальну суму 29193,74 грн., якщо не встановлено інший ліміт овердрафту відповідно до умов, визначених цим Договором.

Ліміт овердрафту розраховується банком самостійно. Зміна ліміту здійснюється відповідно до внутрішніх процедур банку та умов цього договору. Розрахований Банком ліміт овердрафту не може перевищувати граничний ліміт овердрафту.

Позичальник проводить платежі зі свого поточного рахунку в межах встановленого ліміту овердрафту згідно діючих на момент проведення операції тарифів банку.

При дебетуванні банком поточного рахунку позичальника за відсутності або недостатності на ньому грошових коштів утворюється дебетове сальдо, при цьому, вважається, що банк надав позичальнику кредит на відповідну суму від дня та часу здійснення цього платежу, якщо інше не визначено цим договором (п.1.1 договору).

У п.1.2 укладеного Договору зазначено, що позичальник має можливість отримання овердрафту, починаючи із дня укладення сторонами цього Договору по 26.06.2013р. включно, якщо інший термін припинення овердрафту не встановлено згідно умов Договору.

Згідно п. 1.3 Договору контрагенти погодили, що за час фактичного користування овердрафтом позичальник сплачує банку проценти у розмірі 30% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов Договору.

За користування овердрафтом понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми заборгованості на дату виникнення такого прострочення.

Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої заборгованості за овердрафтом з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу, встановленого в договорі, до моменту повного погашення позичальником такої заборгованості.

Проценти на відповідну суму овердрафту нараховуються та сплачуються за час фактичного користування позичальником грошовими коштами банку відповідно до умов договору.

Нарахування процентів здійснюється з моменту проведення платежу з поточного рахунку позичальника за рахунок грошових коштів банку, тобто з дня та години фактичного надання грошових коштів позичальнику до дня та години повернення позичальником їх у власність банку.

Базою нарахування процентів є дебетове сальдо поточного рахунку позичальника, яке відслідковується банком погодинно.

При цьому, розрахунок процентів здійснюється погодинно кожного дня, із періодичністю в одну годину із 1 по 24 годину включно, а кількість днів при нарахуванні процентів визначається за методом "факт/факт", який передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та фактична кількість днів в році (п.1.3.3 договору).

Відповідно до п. 1.3.8. Договору, позичальник сплачує Банку комісію за видачу овердрафту у розмірі 2 проценти від суми ліміту овердрафту за Договором, але не менше ніж 300 гривень 00 коп.

При цьому, як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, 26.12.2012р між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору №26003196926500 UAH від 24.12.2012 р., згідно якої, сторони домовились про зміну процентної ставки за Договором, у зв'язку з чим, з 26 грудня 2012 року по 26 січня 2013 року (включно) Відповідач сплачує проценти з розрахунком 0,01 % річних.

Як встановлено пунктом 1.6. Договору, заборгованість за овердрафтом повинна бути погашена позичальником протягом 30 календарних днів з дня отримання кожного окремого овердрафту. У випадку, якщо день погашення кожного окремого овердрафту припадає на вихідний, святковий, або неробочій день, днем погашення вважається робочий день, що передує вихідному, святковому, або неробочому дню, а у випадку закінчення строку дії договору, в останній робочій день, що передує дню закінчення строку дії договору, в тому числі, якщо день закінчення строку дії Договору припадає на вихідний, святковий або неробочий день.

Овердрафт вважається погашеним, якщо сума надходжень на поточний рахунок протягом 30 календарних днів, від дня надання овердрафту, була не менш ніж дебетовий залишок коштів на кінець останнього дня, що передує 30-ти денному періоду, а якщо на кінець останнього робочого дня, що передує дню закінчення строку дії договору, або при настанні терміну погашення овердрафта, згідно вимог договору, відсутній дебетовий залишок за поточним рахунком позичальника та відсутня заборгованість за овердрафтом на інших рахунках, на яких за умовами цього Договору може враховуватись заборгованість за овердрафтом.

Погашення заборгованості позичальника здійснюється протягом операційного дня з поточних надходжень коштів на поточний рахунок позичальника або з будь-яких інших надходжень на інші рахунки, на яких за умовами цього Договору може враховуватись заборгованість за овердрафтом (п.1.6 Договору).

Згідно з п.3.2 Договору, банк зобов'язався надавати позичальнику овердрафт на його поточному рахунку або на іншому рахунку враховуючи умови договору.

Як зазначає позивач, та підтверджується матеріалами справи, позивачем належним чином виконано свої зобов'язання з надання овердрафту у межах ліміту 29193,74 грн.

Як встановлено судом, станом на день звернення позивачем із даним позовом до суду, залишок простроченої заборгованості за наданим овердрафтом становить 17662,88 грн.. Вказані обставини підтверджуються представленою заявником до матеріалів справи банківською випискою з рахунку відповідача за період з 26.12.2012р. по 21.11.2014р.

За змістом п.10.3 спірного правочину договір діє з дати укладення і до 27.06.2013р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктами 11.1, 11.2 спірного правочину сторони погодили можливість договірного списання банком з усіх рахунків позичальника в національній і іноземній валюті, відкритих в Публічному акціонерному товаристві "Укрсиббанк", нарахованих процентів, комісії, суми заборгованості за овердрафтом при настанні термінів виконання позичальником зобов'язань в розмірах, визначених договором. При порушенні позичальником термінів виконання будь-якого із своїх зобов'язань за цим договором, зокрема, щодо повернення овердрафту, та/або сплати суми процентів за його користування, та/або комісії, суми штрафних санкцій, та/або виконання інших грошових зобов'язань Позичальника за Договором, позичальник надає банку право, починаючи з дати прострочення виконання будь-якого з таких зобов'язань, здійснювати на користь Банку договірне списання коштів Позичальника з будь-якого рахунку позичальника у національний чи іноземній валюті, відкритих станом на день укладання правочину та тих, що будуть відкриті у майбутньому.

Як стверджує позивач, та підтверджується наданими суду доказами, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, з ув'язку із чим, у останнього утворилась заборгованість, за наданий позивачем овердрафт за поточним рахунком відповідача №26003196926500, що відкритий в АТ «УкрСиббанк».

Станом на 20.10.2014р. у відповідача обліковується заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені у розмірі 38427,52 грн., яку й просить стягнути позивач. (17662,88грн.- сума основної заборгованості, 17257,42 грн. - заборгованість по процентам, 1957,62 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 1549,60 грн. - пеня за прострочення сплати процентів).

У судові засідання відповідач не з'являвся, відзиву на позовну заяву, а також заперечень щодо фактів викладених позивачем, відповідачем суду не надано. За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, тоді як, відповідачем обов'язок щодо погашення кредитної заборгованості згідно умов Договору, у повному обсязі не виконано.

Таким чином, факт порушення відповідачем умов договору судом встановлено.

Перевіривши наданий позивачем, розрахунок заборгованості по кредиту у розмірі 17662,88грн. та заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 17257,42 грн. суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим дані вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення сплати кредиту в розмірі 1957,62 грн., та пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 1549,60 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 7.1 Договору сторонами встановлено, що за порушення термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених Договором, зокрема, термінів повернення овердрафту та/або сплати процентів, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Дії відповідача є порушенням умов договору та норм чинного законодавства України, що є підставою для господарсько-правової відповідальності відповідно до Господарського кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було правомірно нараховано пеню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 1957,62 грн. та пені за прострочення сплати процентів в сумі 1549,60 грн., суд вважає останні обґрунтованими та такими, що відповідають положенням Договору та приписам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 1957,62 грн. та пені за прострочення сплати процентів в сумі 1549,60 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, відповідачем не надано суду доказів сплати коштів на користь позивача, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 38427,52 грн., з яких, 17662,88грн.- сума основної заборгованості, 17257,42 грн. - заборгованість по процентам, 1957,62 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 1549,60 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Родинна злагода» (02152, м. Київ, Проспект Тичини, 19 кв. 29, ідентифікаційний код 33056379) на користь публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (61001, Харківська область, м.Харків, просп.Московський, буд.60, ідентифікаційний код 09807750) заборгованість по кредиту у розмірі 17662 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 88 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 17257 (сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят сім) грн. 42 коп., пеню за порушення строків повернення кредиту у розмірі 1957,62 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 62 коп., пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 1549 (одну тисячу п'ятсот сорок дев'ять) 60 коп. та судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 22.12.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева