Рішення

від 17.12.2014 по справі 910/20797/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20797/14 17.12.14

За позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець - 31" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

про стягнення 144 952,17 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники сторін:

від позивача:Шевченко О.М. - пред. по дов. від відповідача:Сенчило В.В. - пред. по дов. від третьої особи:Науменко С.В. - пред. по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець - 31", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" про стягнення 144 952,17 грн, а саме: 114 113,41 грн. основного боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 13 873,53 грн. інфляційних втрат, 5010,38 грн. 3% річних, 543,51 грн. пені., 11 411,34 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором № 9417/4-13 від 18.05.2001 на послуги водопостачання та водовідведення у період з вересня 2011р. по червень 2014р., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 114 113,41 грн.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог щодо стягнення плати за постачання холодної води на підігрів заперечував, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини з приводу надання таких послуг.

В судових засіданнях 28.10.14р., 19.11.14р. оголошувалися перерви.

17.11.2014р. від позивача надійшли заперечення на відзив, відповідно до яких позивач зазначив, що централізоване постачання холодної та гарячої води не можна розділити окремо на постачання холодної та постачання гарячої води.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.14р, за клопотаннями третьої особи та відповідача відкладено розгляд справи на 17.12.2014 р.

В судовому засіданні 17.12.14р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2001 між Державним комунальним об'єднанням «Київводоканал», перетвореного у Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Арсеналець-31» (абонент) укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення №9417/4-13 від 18.05.2001р. (далі - Договір).

Відповідно до п. 1. Договору постачальник зобов'язався надати абоненту послугу з постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65.

Згідно з п. 2.1. Договору постачальник зобов'язався забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає чинним стандартам, та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.

Відповідно до п.2.2. Договору абонент зобов'язався сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору.

Згідно з п.3.1. Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічільників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показань водолічільників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника.

Відповідно до п.3.4. Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника.

Згідно з п.3.6. Договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.7. Договору).

Матеріалами справи, а саме актами про зняття показників водо лічильників, розшифровками рахунків абонента, реєстрами дебетових повідомлень, розрахунком заборгованості підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у період з вересня 2009р. по червень 2014р. за послуги з холодного водопостачання, прийняття стоків холодної води на суму 30 455,05 грн. та за послуги прийняття стоків гарячої води на суму 9 579,84 грн.

З пояснень відповідача вбачається, що він не заперечує проти обсягів спожитої холодної води та відповідно стоків води. Контррозрахунку обсягів стоків гарячої води відповідач не надав, жодного спростування обсягів стоків під час розгляду справи відповідач не заявляв. Доказів того, що відповідач звертався до позивача за врегулюванням розбіжностей з приводу визначення обсягів стоків матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Як вбачається з п.3.6. Договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, доказів її погашення останнім не надано.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 493,38 грн., інфляційні втрати в розмірі 4 365,37 грн. та пеню в розмірі 91,94 грн, які нараховані позивачем з суми заборгованості за послуги постачання холодної води та приймання стоків холодної води 30 455,05 грн.

Також, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 361,60 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 117,59 грн. та пеню в розмірі 48,11 грн з суми заборгованості за послуги приймання стоків гарячої води 9 579,84 грн.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.4.2. Договору за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3 % річних, інфляційних втрат та пені , у зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 854,98 грн., інфляційних втрат в розмірі 5 482,96 грн. та пені в розмірі 140,05 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем в період з вересня 2009р. по червень 2014р. послуги з постачання питної води на підігрів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України наказу від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила), визначено, що суб'єкти господарювання, в яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, враховується в загальному обсязі стічних вод споживачів та оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, відповідно до пункту 3.13 Правил розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Із залучених до матеріалів справи письмових доказів та пояснень відповідача вбачається, що теплові пункти за адресами, на які позивачем постачається питна вода на підігрів для виготовлення гарячої води, та за якими позивач виставляє рахунки відповідачу перебувають у обслуговуванні та на балансі ПАТ «Київенерго».

Позивачем даний факт не спростовано належними засобами доказування. А відтак, відповідач не є балансоутримувачем зазначених бойлерів. Зворотного позивачем суду доведено не було.

Окрім того, за правилами статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Оскільки Договір не регулює відносин постачання питної води для виготовлення гарячої, то підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання такої води, суд не вбачає.

Отже, підстав для стягнення з відповідача заборгованості за воду, обліковану позивачем на підігрів для виготовлення гарячої води, суд не вбачає. Нараховані на вказану суму заборгованості 3% річних, інфляційні втрати, пеня та штраф також не підлягають стягненню.

При цьому посилання позивача, що централізоване постачання холодної та гарячої води не можна розділити окремо на постачання холодної та постачання гарячої води, судом до уваги не береться з огляду на наступне.

В матеріалах справи містяться пояснення КП ГІОЦ, в яких останнім повідомлено суд про те, що КП ГІОЦ перебуває у договірних відносинах з відповідачем на підставі Договору №845 від 30.10.2013р. «Про надання послуг», копію якого долучено до матеріалів справи.

На виконання умов Договору, КП ГІОЦ здійснює, на замовлення відповідача, розщеплення платежів споживачів житлово-комунальних послуг на окремі платежі по видам житлово-комунальних послуг (опалення, водопостачання, вивіз сміття тощо) та перераховує розщеплені платежі на рахунки виробників та виконавців житлово-комунальних послуг рахунки яких вказуються відповідачем у дислокаціях до Договору).

Серед виробників житлово-комунальних послуг, у дислокації до Договору №845 від 30.10.2013р. виробником послуги з холодного водопостачання та водовідведення вказується позивач, ПАТ «АК «Київводоканал».

Вартість холодної води для підігріву, визначається КГІ ГІОЦ розрахунковим шляхом, на підставі Листа Управління цінової політики КМДА №004-460 від 25.02.11р. Платежі споживачів за комунальну послугу «гаряча вода» розщеплюється у відповідності до листа Управління цінової політики КМДА на три складові: «холодна вода для підігріву», що становить 11,40% платежу, «теплова енергія для приготування гарячої води», що становить 76,00% платежу споживача, - витрати балансоутримувача бойлера на утримання бойлера де здійснюється виробництво послуги «гаряча вода», що становить 8,20% платежу споживача.

Крім того, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 11 411,34 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що за відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штрафні санкції у розмірі 10 % від несплаченої суми.

Оскільки позивачем доказів того, що відповідач однобічно необґрунтовано відмовився від оплати наданих послуг, приймаючи до уваги, що оплата комунальних послуг здійснюється за рахунок грошових коштів, які надходять від споживачів житлово-комунальних послуг через КП ГІОЦ та частково перераховувалась позивачу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 11 411,34 грн., нарахованому позивачем на підставі п.4.1. Договору.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець - 31" (02097, м.Київ, вул.Лисківська, 7-а, код ЄДРПОУ 22885157) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м.Київ-15, вул.Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 40 034 (сорок тисяч тридцять чотири) 89 коп - суми основного боргу, 1 854 (тисячу вісімсот п'ятдесят чотири) грн 98 коп - 3 % річних, 5 482 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн 96 коп - інфляційних втрат, 140 (сто сорок ) грн 05 коп - пені та 950 (дев'ятсот п'ятдесят) грн 26 коп - суми судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 24.12.2014р.

Суддя Шкурдова Л.М.