Рішення

від 10.12.2014 по справі 910/23780/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23780/14 10.12.14

За позовомПриватного підприємства «Тамаріко» доПублічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» простягнення 545294 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача -Алістратова О.І. (представник за довіреністю); від відповідача -не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2014 року Приватне підприємство «Тамаріко» (далі - позивач або Підприємство) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (далі - відповідач або Банк) про стягнення 545294 грн. заборгованості з орендної плати, плати за комунальні послуги та неустойки.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним 20.02.2012 між сторонами договором оренди, внаслідок чого виникла вищевказана заборгованість, яка складалась з:

- 151012 грн. заборгованості з орендної плати;

- 11743,34 грн. пені, нарахованої на підставі пункту 8.3 договору оренди за період прострочення внесення орендної плати;

- 377530 грн. штрафу за прострочення сплати орендних платежів понад 10 днів;

- 4555,22 грн. заборгованості з відшкодування витрат за комунальні послуги;

- 453,44 грн. пені, нарахованої за прострочення відшкодування комунальних послуг.

У судовому засіданні 10.12.2014 представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 388383,74 грн., з яких: 10853,74 грн. пені та 377530 грн. штрафу. Позивач також клопотав про повернення судового збору в сумі 3138,21 грн. у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Вказана заява мотивована тим, що відповідач повністю погасив заборгованість зі сплати орендної плати та відшкодування витрат на комунальні послуги, а також позивачем здійснено перерахунку пені.

Судом вищевказана заява позивача прийнята до розгляду, та отже, відповідно до статей 22, 55 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір у даній справі.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав.

Розгляд справи у зв'язку із неявкою представника відповідача відкладався.

При цьому, судом враховано, що відповідачу було відомо про те, що у провадженні Господарського суду м. Києва розглядається дана справа ще з 03.11.2014, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення органом поштового зв'язку (вих. № 01030 3111348 6). Поштовий конверт з ухвалою суду про відкладення справи на 10.12.2014 був повернутий назад до суду з відміткою органу поштового зв'язку «за закінченням встановленого строку зберігання». Таким чином, неотримання даного судового повідомлення відбувалось з волі самого відповідача, який при належному користуванні своїми правами мав можливість дізнатися про судове засідання шляхом своєчасного отримання відповідного повідомлення в органі поштового зв'язку, або дізнавшись про дату час та місце судового засідання через Єдиний державний реєстр судових рішень чи зателефонувавши в інформаційний центр Господарського суду м. Києва.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Судом взято до уваги, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, а також не встановлено інших обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 10.12.2014 за наслідками розгляду заяви позивача про забезпечення позову, судом було оголошено про залишення її без задоволення, оскільки позивачем, всупереч статей 66, 67 ГПК України, не доведено суду (не надано письмових та інших доказів), що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, а одні лише припущення позивача належними доказами не являються. Крім того, судом враховано ту обставину, що у відповідача з 21.11.2014 було введено тимчасову адміністрацію. Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється накладення арешту на кошти та майно банку. При цьому, сума судового збору, сплачена позивачем за звернення до суду з даною заявою, у зв'язку з відмовою суду в її задоволенні, покладається на позивача та йому не відшкодовується.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2012 року між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено договір оренди б/н (далі - Договір оренди), відповідно до якого позивач передав відповідачу за плату у тимчасове володіння та користування частину нежилого приміщення, розташованого в житловому будинку літ. А-5 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, буд. 98, на першому поверсі в нежитловому приміщені III поз. 1, 2 ,3 загальною площею 198,7 кв.м. на підставі експлікації КП «ДМБТІ» ДОР від 01.08.2008, а також відповідні перегородки, зовнішні стіни (надалі - Об'єкт оренди).

У той же день сторони підписали акт приймання-передачі частини нежилого приміщення в оренду, що є додатком №2 до Договору оренди, та з моменту підписання якого починається строк оренди.

Відповідно до пункту 4.1.3 Договору оренди відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити платежі, передбачені пунктом 3.1 Договору оренди.

Розділом 3 Договору оренди встановлений розмір орендних платежів та порядок розрахунків.

Так, згідно з пунктом 3.6 Договору оренди плата за оренду сплачується відповідачем щомісячно, на підставі виставлених позивачем рахунків. Орендна плата перераховується щомісячно до 5-го числа поточного місяця на підставі виставлених позивачем рахунків, за умови підписання Орендодавцем та Орендарем акта виконаних робіт по оренді Об'єкта оренди за минулий місяць.

Відповідно до пункту 3.2 Договору оренди загальний розмір щомісячної орендної плати за Об'єкт оренди складає 160,00 грн. разом з ПДВ за 1 кв.м. протягом перших шести місяців оренди, та 190,00 грн. разом з ПДВ за 1 кв.м. протягом наступного терміну оренди.

Таким чином, сума орендної плати за місяць у період січень-вересень 2014 року складала по 37753 грн. за місяць, відповідно до розділу 3 Договору оренди (190 грн. х 198,7 кв.м.).

З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що на виконання пункту 3.6 Договору оренди позивач направляв відповідачеві відповідні рахунки, а саме:

1) рахунок № СФ-0000179 від 08.01.2014 на загальну суму з ПДВ 37753 грн.;

2) рахунок № СФ-0000184 від 03.02.204 на загальну суму з ПДВ 37753 грн.;

3) рахунок № СФ-0000187 від 03.03.2014 на загальну суму з ПДВ 37753 грн.;

4) рахунок № СФ-0000189 від 01.04.2014 на загальну суму з ПДВ 37753 грн.;

5) рахунок № СФ-0000193 від 05.05.2014 на загальну суму з ПДВ 37753 грн.;

6) рахунок № СФ-0000199 від 02/06/2014 на загальну суму з ПДВ 37753 грн.;

7) рахунок № СФ-0000200 від 01.07.2014 на загальну суму з ПДВ 37753 грн.;

8) рахунок № СФ -0000206 від 01.08.2014 на загальну суму з ПДВ 37753 грн.;

9) рахунок № СФ-0000211 від 01.09.2014 на загальну суму з ПДВ 37753 грн.

Проте, орендна плата, передбачена розділом 3 Договору оренди, у період з січня по вересень 2014 року перераховувалась відповідачем із простроченням строку її сплати та не у повному обсязі. Станом на момент подання даного позову до суду за відповідачем обліковувалась прострочена заборгованість у загальній сумі 151012 грн., що підтверджується виписками з особистого рахунку позивача. Вказана заборгованість була погашена відповідачем лише після звернення позивача до суду.

Водночас, відповідно до пункту 3.1 Договору оренди по вказаному договору Орендарем вносяться додатково наступні платежі:

- компенсація плати за спожиту електроенергію у відповідності з показниками лічильника електроенергії;

- компенсація плати за спожиту холодну, гарячу воду, каналізацію та водостік у відповідності з показниками лічильника споживання води;

- компенсація плати за опалення пропорційно площі Об'єкта оренди;

- компенсація за експлуатаційні витрати.

Відповідно до пункту 3.7 Договору оренди вищевказані платежі нараховуються з моменту фактичної передачі відповідачу Об'єкта оренди, що оформлене підписанням відповідного акта прийому-передачі та сплачуються відповідачем щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, за який вноситься оплата - на підставі виставленого позивачем рахунку, за умови підписання позивачем та відповідачем акта щодо компенсації спожитих комунальних послуг за відповідний місяць.

На виконання пункту 3.7 Договору оренди позивач направив відповідачеві рахунки, а саме:

10) рахунок № СФ-0000180 від 15.01.2014 на загальну суму з ПДВ 7333,44 грн.;

11) рахунок № СФ-0000186 від 11.02.2014 на загальну суму з ПДВ 7848,49 грн.;

12) рахунок № СФ-0000190 від 18.03.2014 на загальну суму з ПДВ 4986,56 грн.;

13) рахунок № СФ-0000194 від 04.04.2014 на загальну суму з ПДВ 3192,90 грн.;

14) рахунок № СФ-4000198 від 15.05.2014 на загальну суму з ПДВ 3505,26 грн.;

15) рахунок № СФ-0000201 від 18.06.2014 на загальну суму з ПДВ 1672,05 грн.;

16) рахунок № СФ-0000205 від 07.07.2014 на загальну суму з ПДВ 2152,34 грн.;

17) рахунок № СФ-0000212 від 11.08.2014 на загальну суму з ПДВ 2495,93 грн.;

18) рахунок № СФ-0000213 від 04.09.2014 на загальну суму з ПДВ 2059,29 грн.

Вказані рахунки сплачувались відповідачем також з простроченням. Повна оплата відповідачем була здійснена лише після подання позовної заяви до суду.

Вказані обставини підтверджуються залученими до матеріалів справи копіями вищевказаних документів та поясненнями представника позивача.

Разом з тим, станом на момент розгляду спору по суті відповідачем була повністю погашена заборгованість зі сплати орендної плати та відшкодування витрат на комунальні послуги, що підтверджується наданою позивачем довідкою від 08.12.2014 за вих. № 2 та поясненнями представника останнього.

Частиною 1 статті 762 ЦК України, частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Орендна плата сплачується орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Проте, з матеріалів справи слідує, що відповідач допускав прострочення зі сплати орендної плати у період січень-вересень 2014 року. Зворотнього відповідачем не доведено та вищевказане не спростовано.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Згідно з пунктом 8.3 Договору оренди за прострочення виконання зобов'язань, передбачених пунктом 3.6 Договору оренди, відповідач сплачує позивачу неустойку у розмірі 0,1% від розміру щомісячної орендної плати за кожен день прострочення, до моменту фактичного виконання відповідачем вказаного зобов'язання. Якщо прострочення виконання зобов'язань, даного Договору, перевищить 10 календарних днів, відповідач додатково до санкцій, передбаченої пунктом 8.3 Договору оренди, сплачує позивачу штраф у розмірі щомісячної орендної плати, визначеної в пункті 3.2 Договору оренди, за кожні 30 календарних днів прострочення (підпункт 8.3.1 пункту 8.3 Договору оренди).

На підставі зазначених положень позивачем, за загальний період прострочення з 06.01.2014 по 15.10.2014, була нарахована відповідачу неустойка у вигляді пені в загальній сумі 10853,74 грн., а також штраф (за прострочення понад 10 календарних днів) на загальну суму 377530 грн.

При перевірці розрахунку позивача, що був наданий 10.12.2014 у судовому засіданні, судом враховано, що позивачем нарахована пеня відповідно до положень статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування, та у межах шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 ГК України. Нарахування є арифметично правильними та здійснені із дотриманням вищевказаних умов Договору оренди та вимог чинного законодавства України.

Однак, позов не може бути задоволений виходячи із наступного.

Загальновідомою є наступна обставина, яка відображена, зокрема, на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 732 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду 20.11.2014 прийнято рішення № 124 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Міський комерційний банк», згідно з яким у Банку з 21.11.2014 по 20.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку.

Зазначене є підставою для відмови у даному позові.

Однак, позивач може захистити свої майнові права за Договором оренди в порядку передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Разом з тим, враховуючи, що даний позов було подано до суду до введення у відповідача тимчасової адміністрації, а також те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то судовий збір за результатами вирішення спору покладається на останнього.

Крім того, пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог.

За таких обставин 3138,21 грн. судового збору підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України, а 7767,67 грн. судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, ідентифікаційний код 34353904 на користь Приватного підприємства «Тамаріко» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, буд. 15, кв. 5, ідентифікаційний код 35738842) 7767,67 грн. (сім тисяч сімсот шістдесят сім гривень 67 копійок) судового збору.

Видати наказ.

Повернути Приватному підприємству «Тамаріко» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, буд. 15, кв. 5, ідентифікаційний код 35738842) з Державного бюджету України 3138,21 грн. (три тисячі сто тридцять вісім гривень 21 копійок) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.12.2014

СуддяСташків Р.Б.