Рішення

від 22.12.2014 по справі 910/26541/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26541/14 22.12.14 За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії

до Громадської організації "Центр координації та розвитку служб захисту громадян та власності"

про стягнення 53 777,61 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Беліменко О.О. (дов. № 567 від 11.12.2013)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 22.12.2014, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.11.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № 14-08/176 від 26.11.2014 Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії (надалі -позивач) до Громадської організації "Центр координації та розвитку служб захисту громадян та власності" (надалі - відповідач) про стягнення 53 777,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором оренди №28027 від 24.06.2014 внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/26541/14, розгляд справи призначено на 22.12.2014.

12.12.2014 через канцелярію суду від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвал суду.

В судове засідання, призначене на 22.12.2014, представник позивача з'явився та подав заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом.

В судове засідання, призначене на 22.12.2014, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2014 між позивачем (Орендодавець), та відповідачем (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна товариства №28-27 (далі - Договір).

За умовами п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування частину нежитлових приміщень, розташованих у м. Києві на 1 поверсі 4-поверхового будинку № 8 по вул. Лебедєва-Кумача, загальною площею 178,7 м 2 - комерційних приміщень для використання під офіс.

Згідно до п. 12.1. Договір діє з 01.05.2014 до 30.09.2014 включно.

Відповідно до пункту 6.1.3. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені Договором.

Відповідач в порушення умов договору не сплачував орендні та інші платежі своєчасно (тобто щомісячно, як передбачено договором) та має заборгованість перед позивачем.

Відповідач зобов'язаний сплачувати орендну палату не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 3.6. Договору).

Позивач зобов'язання покладені на нього Договором виконав, 01.05.2014 передав відповідачеві приміщення зазначені в договорі, що підтверджується актом приймання-передачі майна від Орендодавця Орендарю згідно з договором оренди № 28-27 від 11.06.2014 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідач виставлені позивачем рахунки з червня по вересень не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 34 142,75 грн.

Судом перевірено розрахунки сум, заявлених до стягнення, що надані позивачем, та встановлено, що вказані розрахунки відповідають погодженим сторонами базовим розрахункам.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, суд вважає заборгованість відповідача у розмірі 34 142,75 грн. доведеною.

Факт наявності заборгованості відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних платежів відповідачем суду не надано.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 893,09 грн. пені від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості відповідно до п.8.2 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Суд перевірив розрахунок позивача, вважає його вірним.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційних втрат в розмірі 3 352,41 грн. та 3 % річних в сумі 334,49 грн.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним не правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації "Центр координації та розвитку служб захисту громадян та власності" (03150, м. Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 55; ідентифікаційний код: 26387441) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Горького, буд. 40; ідентифікаційний код 01189910) 34 142 (тридцять чотири тисячі сто сорок дві) грн. 75 коп. - основного боргу, 2 893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три) грн. 09 коп. - пені, 334 (триста тридцять чотири) грн. 91 коп. - 3% річних, 3 352 (три тисячі триста п'ятдесят дві) грн. 41 коп. - інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 26.12.2014

Суддя М.О. Лиськов