Рішення

від 17.12.2014 по справі 910/21135/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21135/14 17.12.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Арікол» доТовариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Систем» простягнення 47 787,31 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Крутій О.В. від відповідача:Татаринцев О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арікол» (надалі - ТОВ «Арікол») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Систем» (надалі - ТОВ «АРМ Систем») про стягнення 47 787,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у повному обсязі оплачено вартість товару згідно виставленого рахунку №6 від 27.02.2014 р., а відповідач належним чином зобов'язання по поставці товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 17 365,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 125,63 грн., 3% річних у розмірі 165,56 грн. та інфляційних у розмірі 920,34 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також вартості завдатку у розмірі 22 322,84 грн., курсової різниці у розмірі 4 957,84 грн. та відсотків за користування чужими коштами у розмірі 930,10 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.10.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2014 р. розгляд справи відкладено до 01.12.2014 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2014 р. розгляд справи відкладено до 17.12.2014 р. у зв'язку із неявкою представника позивача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суд виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав частково, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Суд відзначає, що при поданні позовної заяви та порушенні провадження у справі було допущено технічну описку під час складання ціни позову, а відтак за перерахунком суду розмір позовних вимог становить 47 787,31 грн., що враховується судом під час подальшого розгляду справи.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2014 р. ТОВ «АРМ Систем» було виставлено ТОВ «Арікол» рахунок №6 від 27.02.2014 р. на оплату товару (крісло Sitness Chief 500 SC590 A80) на загальну суму 17 365,00 грн., а 28.02.2014 р. ТОВ «Арікол» було повністю оплачено виставлений відповідачем рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №12851 від 28.02.2014 р.

Із матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що договір поставки у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір поставки (шляхом виставлення рахунку фактури та оплатою такого рахунку), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Претензією б/н, отриманою відповідачем 07.07.2014 р., позивач звернувся до нього з вимогою поставити оплачений товар або повернути сплачені грошові кошти разом зі сплатою штрафних санкцій.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 17 365,00 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжне доручення №12851 від 28.02.2014 р.) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача повної вартості товару у розмірі 17 365,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з інформації, що міститься на сайті відповідача в мережі Інтернет (публічна оферта), строк поставки виготовленої продукції даного виду (крісло) становить 4-6 тижнів.

Крім того, претензією б/н, отриманою відповідачем 07.07.2014 р., позивач звернувся до нього з вимогою поставити оплачений товар протягом 10 днів або повернути сплачені грошові кошти разом зі сплатою штрафних санкцій.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не доведено факту здійснення поставки продукції позивачу ні згідно умов публічної оферти, що міститься на сайті в мережі Інтернет, ні протягом 10 днів з моменту отримання претензії.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 17 365,00 грн., а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 17 365,00 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «АРМ Систем» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Арікол» про стягнення з ТОВ «АРМ Систем» заборгованості у розмірі 17 365,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 125,63 грн., 3% річних у розмірі 165,56 грн. та інфляційних у розмірі 920,34 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 19.04.2014 р. по 12.08.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що умовами укладеного сторонами правочину відповідальність ТОВ «АРМ Систем» у вигляді нарахування пені за порушення строків поставки не встановлено, а чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення строків поставки згідно вказаних правовідносин.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погодження сторонами відповідальності постачальника у вигляді пені за порушення виконання ним зобов'язання з поставки товару.

Таким чином, підстави для стягнення пені відсутні.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 421,59 грн. та інфляційних у розмірі 141,32 грн., то слід зазначити, що відносини з приводу стягнення з постачальника суми попередньої оплати регулюються, зокрема, ст. 693 Цивільного кодексу України, в частині третій якої встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати, а відтак, до правовідносин, що склались між сторонами, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України застосуванню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №3-30гс13 від 15.10.2013 р.

З огляду на викладене, відсутні підстави для стягнення 3% річних у розмірі 165,56 грн. та інфляційних у розмірі 920,34 грн.

Стосовно позовної вимоги про стягнення із відповідача 4 957,84 грн. курсової різниці суд відзначає наступне.

Статтею 627 Цивільного кодексу визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пукти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В той же час, умовами укладеного між сторонами правочину не було погоджено умови щодо відшкодування постачальником можливості коригування вартості продукції залежно від курсу гривні до євро, а відтак у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, приписи ст. 571 Цивільного кодексу України щодо стягнення у випадку порушення зобов'язання з кредитора суми у розмірі завдатку в даному випадку не застосовуються, оскільки перерахована на користь відповідача вартість товару в даному випадку була авансом (сума попередньої оплати), а не завдатком (тобто, видом забезпечення виконання зобов'язання).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми, що дорівнює вартості завдатку у розмірі 22 322,84 грн., задоволенню не підлягають.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами у розмірі 930,10 грн.

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відтак, право позивача на нарахування та отримання процентів за користування чужими грошовими коштами передбачено законом. Однак, розмір таких процентів ні укладеним між сторонами Договором, ні положеннями Цивільного кодексу України чи інших актів цивільного законодавства, що регулюють відносини поставки, не передбачений.

Крім того, відносини з приводу стягнення з постачальника суми попередньої оплати регулюються, зокрема, ст. 693 Цивільного кодексу України, в частині третій якої встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати, а відтак, до правовідносин, що склались між сторонами, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України застосуванню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №3-30гс13 від 15.10.2013 р.

З огляду на викладене, відсутні підстави для стягнення відповідача процентів у розмірі 930,10 грн. у суду відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «АРМ Систем» на користь ТОВ «Арікол» заборгованості у розмірі 17 365,00 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог (пеня у розмірі 1 125,63 грн., 3% річних у розмірі 165,56 грн., інфляційні у розмірі 920,34 грн., вартість завдатку у розмірі 22 322,84 грн., курсова різниця у розмірі 4 957,84 грн. та відсотки за користування чужими коштами у розмірі 930,10 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арікол» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Систем» (04119, м. київ, вул. Зоологічна, 4-А, оф. 139; ідентифікаційний код 38319893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арікол» (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 17, оф. 2-В; ідентифікаційний код 30611138) заборгованість у розмірі 17 365 (сімнадцять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 663 (шістсот шістдесят три) грн. 90 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.12.2014 р.

Суддя В.П. Босий