Рішення

від 11.12.2014 по справі 910/15389/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15389/14 11.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добсон - Аналітик" до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" про стягнення 41 126,25 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Семенихіна Н.І. (дов. б/н від 20.11.2014 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09 грудня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Добсон - Аналітик" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 63 305, 56 грн., з яких, 32 000,00 грн., основної заборгованості, 1 705,56 грн. три проценти річних, 320,00 грн. інфляційних нарахувань, 29 280,00 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 року порушено провадження у справі № 910/15389/14, розгляд справи призначено на 16.09.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 року справу № 910/15389/14 передано для розгляду судді Пригуновій А.Б., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 року суддя Пригунова А.Б. прийняла справу № 910/15389/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 23.10.2014 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року справу № 910/15389/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його поверненням з відрядження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/15389/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 23.10.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 16.09.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 року розгляд справи було відкладено на 20.11.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

20.11.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строків розгляду спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року продовжено строк розгляду даного спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 11.12.2014 року.

У судовому засіданні 11.12.2014 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду та заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 32 000,00 грн. основної заборгованості, 3 193,15 грн. пені, 1 967,10 грн. три проценти річних та 3 966,00 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої у судовому засіданні 11.12.2014 року.

Представник відповідача у судове засідання 09.12.2014 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/20761/14 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03170, м. Київ, вул. Тулузи, буд. 3-Б, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноважених осіб Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2011 року між Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добсон - Аналітик" (виконавець) було укладено договір № 069-Н (надалі по тексту - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець за дорученням замовника надає протягом строку дії дійсного Договору виконати роботи по проведенню належної оцінки (надалі - оцінка) пов'язані з визначенням справедливої вартості активів, згідно переліку, наведеному в Додатку 1 до даного Договору, що є його невід'ємною частиною.

За результатами проведених робіт виконавець надає замовнику звіт про оцінку. звіт складається у повній формі і надається у письмовому вигляді. Строк дії звіту 6 місяців з дати складання звіту (пункт 1.4 Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору вартість послуг, установлена за домовленістю сторін складає 280 000,00 грн., без урахування ПДВ.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що оплату послуг з оцінки майна замовник здійснює на основі рахунку, який виписує виконавець в наступних частинах:

- 50% - після підписання Договору;

- 35% - після надання проекту звіту аудиторам;

- 15% - після підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до пункту 2.3. Договору виконання послуг здійснюється на протязі 23 (двадцяти трьох) робочих днів з моменту отримання виконавцем документів вказаних у підпункті 3.1.3 даного Договору, і надходження першої частини суми, передбаченої у даному Договорі, на поточний рахунок виконавця указаний в даному Договорі.

У відповідності до пункту 4.1. після завершення робіт виконавець передає замовнику відповідно оформлені звіт про оцінку і акт прийому - передачі робіт.

Якщо замовник має зауваження до якості звіту і відмовляється підписати акт прийому - передачі виконаних робіт, то він повинен без зволікання заявити про ці зауваження виконавцю у письмовій формі шляхом надання обґрунтованої відмови в ухваленні робіт і перелік необхідних доробок. Якщо відмова замовника в ухваленні робіт не відправлена виконавцю в строк, визначений пунктом 3.1.8. цього Договору, то роботи вважаються виконаними якісно, в повному обсязі, прийнятими замовником і підлягають оплаті (пункти 4.2., 4.3. Договору).

За твердженням позивача, на виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Добсон - Аналітик" виконало роботи, передбачені даним Договором у повному обсязі на суму 280 000,00 грн., що підтверджується висновками про вартість, які складені позивачем на підставі звіту про оцінку та були направлені на адресу відповідача.

Окрім того, 23.08.2012 року позивач надіслав на адресу відповідача акт надання послуг № 19 від 20.06.2012 року на суму 280 000,00 грн. для підписання уповноваженою особою та проставлення печатки Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ", який отриманий відповідачем 23.08.2012 року, що підтверджується кур'єрською авіанакладною № AWB 6832-91028 та обліковим листом кур'єрської служби (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Проте, відповідач вищевказаний акти надання послуг не підписав, вмотивованої відповіді щодо причин не підписання та зауважень щодо наданих позивачем послуг не надав.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що відповідач здійснив оплату вартості виконаних робіт лише у перших двох етапів, а саме, 85%, відтак, решту суми у розмір 42 000,00 грн. відповідач тривалий час не сплачував, що стало підставою для неодноразових звернень до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" з претензіями про сплату заборгованості.

Після отримання претензії № 3 від 25.01.2013 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" здійснило часткову оплату наданих позивачем послуг у розмірі 10 000,00 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача 32 000,00 грн. основної заборгованості, 3 193,15 грн. пені, 1 967,10 грн. три проценти річних та 3 966,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 069-Н, за умовами якого відповідач доручив, а позивач за дорученням відповідача надав послуги по проведенню належної оцінки, пов'язані з визначенням справедливої вартості активів, згідно переліку, наведеному в Додатку 1 до даного Договору.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець), зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов пункту 4.1. позивач надіслав на адресу відповідача підписаний з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Добсон - Аналітик" акт надання послуг № 19 від 20.06.2012 року на суму 280 000,00 грн.

Як вбачається з відомостей, що містяться в авіа накладній № AWB 6832-91028 та обліковому листі кур'єрської служби, Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" отримало вищевказаний акт 23.08.2012 року.

Згідно з пунктами 4.2., 4.3. Договору якщо замовник має зауваження до якості звіту і відмовляється підписати акт прийому - передачі виконаних робіт, то він повинен без зволікання заявити про ці зауваження виконавцю у письмовій формі шляхом надання обґрунтованої відмови в ухваленні робіт і перелік необхідних доробок. Якщо відмова замовника в ухваленні робіт не відправлена виконавцю в строк, визначений пунктом 3.1.8. цього Договору, то роботи вважаються виконаними якісно, в повному обсязі, прийнятими замовником і підлягають оплаті.

Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" не повернуло позивачу підписаний та скріплений печаткою примірник акту надання послуг № 19 від 20.06.2012 року на суму 280 000,00 грн.

Водночас, в матеріалах справи відсутня будь-яка вмотивована відмова відповідача від підписання вищевказаного акту.

Відповідач не подав жодних доказів того, що ним було заявлено про недоліки у виконаних позивачем роботах, обґрунтованих доказів неякісного чи не в повному обсязі виконання вказаних робіт, доказів в обґрунтування відмови від підписання акту надання послуг. Відсутність своєчасно висловлених зауважень до наданих позивачем робіт свідчить про прийняття вказаних робіт та, відповідно, виникнення у відповідача обов'язку щодо їх оплати.

Відтак, за висновками суду вищевказаний акт є належним та допустимим доказом по справі, а тому відповідач повинен був діяти відповідно до умов Договору та норм чинного законодавства.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати наданих позивачем послуг (виконаних робіт), суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню позовна вимога щодо стягнення з відповідача 32 000,00 грн. заборгованості.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 193,15 грн. пені, 1 967,10 грн. три проценти річних та 3 966,00 грн. інфляційних втрат.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 2.4. Договору сторони погодили, що у разі невиконання замовником зобов'язань щодо оплати, замовник сплачує виконавцю пеню у розмір 0,5% від суми Договору за кожний день прострочення.

Зважаючи на вищенаведене, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій, розрахунок яких виконаний позивачем у відповідності до вимог вищевказаних норм законодавства, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені на загальну суму 3 193,15 грн., нарахованої за період з 24.08.2013 року по 24.02.2013 року, є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права вимагати від відповідача сплати останнім 3% річних за порушення грошового зобов'язання від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 1 967,10 грн.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Добсон - Аналітик" про стягнення з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" інфляційних нарахувань на загальну суму 3 966,00 грн. за період з вересня 2012 року по червень 2014 року є обґрунтованою.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Добсон - Аналітик" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ"( 03170, м. Київ, вул. Тулузи, буд. 3-Б, код ЄДРПОУ 21568905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Добсон - Аналітик" (04107, м. Київ, вул. Татарська, буд. 7, кв. 89, код ЄДРПОУ 31056032) 32 000 (тридцять дві тисячі) 00 грн. заборгованості, 3 193 (три тисячі сто дев'яносто три) грн. 15 коп. пені, 1 967 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят сім) грн. 10 коп. три проценти річних та 3 966 (три тисячі дев'ятсот шістдесят шість) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2014 року

Суддя С.В. Стасюк