Рішення

від 17.12.2014 по справі 910/23317/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23317/14 17.12.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Лайф» доПублічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» простягнення 32 987,54 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін: позивача:Танцюра М.В. відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мед-Лайф» (надалі - ТОВ «Мед-Лайф») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (надалі - ПАТ «УСК «Гарант-Авто») про стягнення 34 811,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання з оплати наданих медичних послуг згідно договору про надання медичних послуг №51/1/2014 МА від 02.01.2014 р. у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 24 010,54 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 248,00 грн., інфляційних у розмірі 1 153,09 грн. та збитків у розмірі 7 400,19 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.12.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2014 р. розгляд справи відкладено на 17.12.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

16.12.2014 р. від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24 010,54 грн., пеню у розмірі 3 181,00 грн., інфляційні у розмірі 5 343,00 грн. та 3% річних у розмірі 453,00 грн. Вказана заява є заявою про зміну предмету позову, яка відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та приймається судом для подальшого розгляду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав додаткові докази та пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2014 р. між ПАТ «УСК «Гарант-Авто» (замовник) та ТОВ «Мед-Лайф» (виконавець) було укладено договір про наданням медичних послуг №51/1/2014МА (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується надавати медичні послуги пацієнтам, а замовник зобов'язується оплачувати ці послуги відповідно до договору.

За змістом п. 4.2 Договору підставою для оплати замовником послуг, наданих виконавцем, є наявність підписаного сторонами акту виконаних робіт (додаток №2 до договору) згідно замовлення.

Згідно з п. 4.3 Договору замовник оплачує виконавцю вартість наданої пацієнту медичної допомоги протягом 20 банківських днів з моменту отримання замовником завірених підписом виконавця двох екземплярів актів виконання робіт та рахунку-фактури.

На виконання умов Договору у період з січня по липень 2014 року позивачем було надано відповідачу послуги з медичного обслуговування осіб на загальну суму 64 033,12 грн., що підтверджується відповідними актами виконаних робіт, які направлялися позивачем на адресу відповідача.

Відповідачем частково оплачено надані послуги на загальну суму 40 022,58 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 24 010,54 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу послуги з медичного обслуговування осіб на загальну суму 64 033,12 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №21 від 31.01.2014 р., №33 від 28.02.2014 р., №48 від 14.03.2014 р., №54 від 31.03.2014 р., №72 від 30.04.2014 р., №82 від 15.05.2014 р., №91 від 31.05.2014 р., №101 від 20.06.2014 р. та №113 від 08.07.2014 р.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем було повністю оплачено виставлені позивачем рахунки за період з січня по березень 2014 року на суму 40 022,58 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Тобто, неоплаченими відповідачем залишилися рахунки №94 від 30.04.2014 р. №107 від 15.05.2014 р., №118 від 31.05.2014 р., №134 від 20.06.2014 р. та №150 від 08.07.2014 р. та відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №72 від 30.04.2014 р., №82 від 15.05.2014 р., №91 від 31.05.2014 р., №101 від 20.06.2014 р. та №113 від 08.07.2014 р.

При цьому, відповідно до п. 4.3 Договору замовник оплачує виконавцю вартість наданої пацієнту медичної допомоги протягом 20 банківських днів з моменту отримання замовником завірених підписом виконавця двох екземплярів актів виконання робіт та рахунку-фактури.

Відтак, обов'язок з оплати наданих на виконання умов Договору послуг виникає у відповідача з моменту отримання ним направлених позивачем на його адресу документів - двох екземплярів актів виконання робіт та рахунку-фактури.

Матеріалами справи (описами вкладення у цінний лист від 17.05.2014 р. та 21.06.2014 р.) підтверджується факт направлення позивачем на адресу відповідача рахунків №107 від 15.05.2014 р. та №134 від 20.06.2014 р., а також відповідних акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №82 від 15.05.2014 р. та №101 від 20.06.2014 р. на загальну суму 7 494,60 грн.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.3 Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг за рахунками №107 від 15.05.2014 р. та №134 від 20.06.2014 р. на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 7 494,60 грн. на підставі Договору за надані послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ПАТ «УСК «Гарант-Авто» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Мед-Лайф» в частині стягнення з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» заборгованості у розмірі 7 494,60 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги згідно рахунків №94 від 30.04.2014 р., №118 від 31.05.2014 р. та №150 від 08.07.2014 р. у розмірі 16 515,94 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів направлення таких рахунків разом з відповідними актами здачі-приймання робіт (надання послуг) на адресу відповідача, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про передчасність заявлення позову в цій частині.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пеню у розмірі 3 181,00 грн., інфляційні у розмірі 5 343,00 грн. та 3% річних у розмірі 453,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.03.2014 р. по 15.12.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.2 Договору замовник несе відповідальність за несвоєчасну оплату рахунків виконавця (п. 4.3) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення платежу, від суми заборгованості за кожен день прострочення термінів оплати.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних з урахуванням підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за надані послуги згідно рахунків №94 від 30.04.2014 р., №118 від 31.05.2014 р. та №150 від 08.07.2014 р.

За перерахунок суду є правомірним стягнення з відповідача пені у розмірі 1 456,40 грн., 3% річних у розмірі 203,95 грн. та інфляційних у розмірі 2 130,69 грн. В іншій частині пеня, 3% річних та інфляційні нараховані безпідставно (з огляду на передчасність заявлення позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 16 515,94 грн.).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7 494,60 грн., пені у розмірі 1 456,40 грн., 3% річних у розмірі 203,95 грн. та інфляційних у розмірі 2 130,69 грн.

В іншій частині (заборгованість у розмірі 16 515,94 грн., пеня у розмірі 1 724,60 грн., 3% річних у розмірі 249,05 грн. та інфляційні у розмірі 3 212,31 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Лайф» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Лайф» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 4, кв. 103; ідентифікаційний код 37332028) заборгованість у розмірі 7 494 (сім тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 60 коп., пеню у розмірі 1 456 (одна тисяча чотириста п'ятдесят шість) грн. 40 коп., 3% річних у розмірі 203 (двісті три) грн. 95 коп., інфляційні у розмірі 2 130 (дві тисячі сто тридцять) грн. 69 коп. та судовий збір у розмірі 647 (шістсот сорок сім) грн. 15 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.12.2014 р.

Суддя В.П. Босий