Рішення

від 15.12.2014 по справі 910/22483/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22483/14 15.12.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий медичний центр «Добробут» доПублічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» простягнення 14 671,10 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін: позивача:Атаманюк Г.М. відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий медичний центр «Добробут» (надалі - ТОВ «ДМЦ «Добробут») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (надалі - ПАТ «УСК «Гарант-Авто») про стягнення 14 671,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання з оплати наданих медичних послуг згідно договору про надання медичних послуг №03-02/14-65Д від 03.02.2014 р. у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 13 943,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 309,81 грн. та штрафу у розмірі 418,29 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 24.11.2014 р.

В судовому засіданні 24.11.2014 р. судом оголошувалась перерва на 15.12.2014 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується протоколом судового засідання від 15.12.2014 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2014 р. між ПАТ «УСК «Гарант-Авто» (замовник) та ТОВ «ДМЦ «Добробут» (виконавець) було укладено договір про надання медичних послуг №03-02/14-65Д (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає і оплачує, а виконавець зобов'язується надавати медичні послуги (лікувальні, діагностичні та консультативні) пацієнтам (представникам) від замовника в обсязі і на умовах, передбачених даним договором.

За змістом п. 3.1 Договору замовник зобов'язується своєчасно проводити приймання та оплату наданих виконавцем послуг відповідно до представлених виконавцем рахунків та актів виконаних робіт, що підтверджують обсяги та вартість медичної допомоги відповідному пацієнтові від замовника, протягом 10 робочих днів з дня отримання вказаних документів.

На виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу послуги з медичного обслуговування осіб на загальну суму 13 943,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт від 20.08.2014 р., 31.08.2014 р. та 10.09.2014 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 13 943,00 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу послуги з медичного обслуговування осіб на загальну суму 13 943,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт від 20.08.2014 р., 31.08.2014 р. та 10.09.2014 р.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.1 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане протягом 10 робочих днів з дня отримання рахунків та актів виконаних робіт.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялись рахунки-фактури на оплату наданих медичних послуг у період з 20.08.2014 р. по 10.09.2014 р., і сторонами підписано акти відшкодування витрат за лікування застрахованих осіб за вказаний період, а тому суд приходить до висновку, що відповідач отримував оригінали документів, передбачених п. 3.1 Договору саме в момент підписання таких актів.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги становить 13 943,00 грн., а з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.1 Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 13 943,00 грн. на підставі Договору за надані послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ПАТ «УСК «Гарант-Авто» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні ТОВ «ДМЦ «Добробут» про стягнення з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» заборгованості у розмірі 13 943,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 309,81 грн. та штрафу у розмірі 418,29 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 09.09.2014 р. по 15.10.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Відповідно до п. 6.6 Договору у разі порушення замовником строку оплати наданих медичних послуг, замовник оплачує виконавцю штраф у розмірі 3% від суми заборгованості. Замовник оплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого згідно Договору товару, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 418,29 грн. (13 943,00 грн.*3%).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 309,81 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на користь ТОВ «ДМЦ «Добробут» основного боргу у розмірі 13 943,00 грн., штрафу у розмірі 418,29 грн. та пені у розмірі 309,81 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий медичний центр «Добробут» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий медичний центр «Добробут» (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 21-А; ідентифікаційний код 38806913) заборгованість у розмірі 13 943 (тринадцять тисяч дев'ятсот сорок три) грн. 00 коп., пеню у розмірі 309 (триста дев'ять) грн. 81 коп., штраф річних у розмірі 418 (чотириста вісімнадцять) грн. 29 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.12.2014 р.

Суддя В.П. Босий