Рішення

від 02.12.2014 по справі 917/2214/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2014 року Справа № 917/2214/14

За позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго " , 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

До відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Полфармхолдинг " , 26008, м. Полтава, вул. Кагамлика, 37А

Про стягнення 3 520, 06 грн., в т.ч. 3 305, 30 грн. - пеня за порушення термінів розрахунків за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води за умовами договору № 2883 від 18.06.2009 р. ( в редакції Додаткової угоди №2 від 10.10.2011 р.) в період жовтень - грудень 2013 року та січень 2014 року (включно), 27, 10 грн. - 3% річних та 187,66 грн. - інфляційні нарахування,

Суддя БУНЯКІНА Ганна Іванівна

Представники:

від позивача: Данілова Н.Н. (див. протокол судового засідання)

від відповідача: Куркіна Ю.В. (див. протокол судового засідання)

02.12.2014 року у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні 18.11.2014 року, в порядку ст. 77 ГПК України з огляду на необхідність поповнення матеріалів справи додатковими документальними доказами.

Суть спору: розглядається позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полфармхолдинг" 3 520, 06 грн., в т.ч. 3 305, 30 грн. - пеня за порушення термінів розрахунків за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води за умовами договору № 2883 від 18.06.2009 р. ( в редакції Додаткової угоди №2 від 10.10.2011 р.) в період жовтень - грудень 2013 року та січень 2014 року (включно), 27, 10 грн. - 3% річних та 187,66 грн. - інфляційні нарахування.

Позивач позовні вимоги підтримує за мотивами позовної заяви.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву № б/н від 14.11.2014 року (вх. № 15153 від 14.11.2014 р.), посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача надав додаткові пояснення № 29-01/2214 від 17.11.2014 року (вх. № 15249 від 18.11.2014 р.), у яких проти клопотання заперечує.

Наведене клопотання судом відхилено за мотивуванням, викладеним нижче.

Крім цього, відповідач надав клопотання № 02/12 від 02.12.2014 року (вх. №16017 від 02.12.2014 р.) про зменшення розміру пені, нарахованої позивачем з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Представник позивача проти клопотання заперечує.

Вказане клопотання судом відхилено за мотивуванням, викладеним нижче.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд,

в с т а н о в и в:

І Відповідач, заявляючи клопотання про застосування строку позовної давності, посилається на частину 6 ст. 232 Господарського кодексу, якою визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, строк нарахування штрафних санкцій - це строк, протягом якого можуть бути обчислені, нараховані штрафні санкції (зокрема, пеня) та пред'явлені до стягнення в межах строків позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, строк нарахування штрафних санкцій і строк позовної давності не є тотожними.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивачем нараховано штрафні санкції за порушення термінів розрахунків за період з 15.12.2013 року по 03.04.2014 року, а позовну заяву подано до суду 28.10.2014 року в межах строку позовної давності.

За викладеного, клопотання відповідача щодо застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

ІІ 18.06.2009 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полфармхолдинг" (споживач) укладено договір № 2883 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір), за умовами якого теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу будівлі по вул. Пролетарській,33 приміщення аптеки, а споживач зобов'язувався сплатити теплову енергію у вигляді гарячої води на умовах цього договору.

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :

- оплата за опалення, що проводить споживач, стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом. Оплата за опалення в розмірі 12,08 грн. за 1 кв. м. загальної площі протягом опалювального сезону для споживачів ІІІ групи. Площа приміщення 280,4 кв. м. Оплата за місяць складає 3 387,23 грн. з врахуванням ПДВ в опалювальний сезон (п. 13 договору);

- даний договір укладений на період з 20.05.2009 року по 31.12.2014 року, а частині розрахунків до їх повного завершення (п. 21 договору).

10.10.2011 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №2883 від 16.06.2009 року за якою:

- доповнено п. 14 договору та встановлено наступний порядок розрахунків. Оплата вартості теплової енергії проводиться споживачем плановим платежем до 30 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок вартості теплової енергії з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться споживачем до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку (а.с.9).

- п. 16 договору викладено у наступній редакції: "у випадку несплати у вказані в договорі строки нараховується пеня в розмірі 1,0 % за кожен день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" № 686-XI від 20.05.99 р., а також стягується 3% річних та інфляційні витрати простроченої суми згідно зі ст. 625 ЦК України".

Позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним договором щодо постачання відповідачу теплової енергії. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором в редакції додаткової угоди № 2 від 10.10.2011 року та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України за отриману теплову енергію вчасно не сплатив , що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 27,10 грн. , суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи).

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 3.2 постанови від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж має бути здійснений, помножений на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць у якому мала місце інфляція.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 187,66 грн. інфляційних за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд прийшов до висновку про їх задоволення в частині стягнення 129,32 грн. (розрахунок здійснено з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж (з березня 2014 року) за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи).

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 16 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 2883 від 18.06.2009 року в редакції додаткової угоди № 2 від 10.10.2011 року сторони передбачили, що у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100 % боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" № 686-XI від 20.05.1999 р.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 305,30 грн. пені, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи).

Стосовно клопотання відповідача №02/12 від 02.12.2014 року (вх.. № 16017) про зменшення розміру пені, нарахованої позивачем з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення у справі суд має право за власною ініціативою зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на скрутне матеріальне становище та зазначає, що основним видом діяльності підприємства є здача в оренду власних приміщень. У зв'язку із політичними та економічними подіями в країні орендарі відповідача невчасно сплачують орендну плату за наймані приміщення. З огляду на вказане ТОВ "Полфармхолдинг" сплачувало позивачеві за отримані послуги теплопостачання з порушенням строків. На підтвердження викладеного, відповідачем надано суду фінансові звіти, акти звірки взаємних рахунків, оборотно-сальдові відомості по рахунках (а.с. 43-68).

Оскільки предметом позову є стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 520, 06 грн., суд не вбачає підстав на задоволення клопотання, оскільки вказані обставини не є винятковими, а штрафні санкції не є надмірно великими.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права в частині стягнення з відповідача 3 461, 72 грн., в т.ч. 3 305, 30 грн. - пеня за порушення термінів розрахунків за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води за умовами договору №2883 від 18.06.2009 р. ( в редакції Додаткової угоди №2 від 10.10.2011 р.) в період жовтень - грудень 2013 року та січень 2014 року (включно), 27, 10 грн. - 3% річних та 129,32 грн. - інфляційні нарахування.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полфармхолдинг" (36008, м. Полтава, вул. Кагамлика, 37А) код ЄДРПОУ 32689613, р/р № 260024011 у АКБ "Полтава-банк", МФО 331489 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м.Полтава, вул.Комарова, 2а), код ЄДРПОУ 03338030, р/р 260007148 в АКБ "Полтава-банк" МФО 331489 - 3 461,72 грн., в т.ч. 3 305, 30 грн. - пеня за порушення термінів розрахунків за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води за умовами договору № 2883 від 18.06.2009 р. ( в редакції Додаткової угоди №2 від 10.10.2011 р) в період жовтень - грудень 2013 року та січень 2014 року (включно), 27, 10 грн. - 3% річних, 129,32 грн. - інфляційні нарахування та 1 827,00 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. Відмовити в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 58,34 грн.

Повне рішення складено 09.12.2014 року.

Суддя Бунякіна Г.І.