Рішення

від 22.12.2014 по справі 910/25996/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25996/14 22.12.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АМХ-Інжиніринг» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Йокогава електрик Україна» Простягнення 1 604 571,82 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Коцюба Г.М. - представник за довіреністю;

від відповідача: Піддубецький І.В., Бузинний А.С. - представники за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМХ-Інжиніринг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Йокогава електрик Україна» про стягнення 1 604 571,82 грн., з яких: 1 437 788,38 грн. заборгованості, 23 004,61 грн. інфляційних втрат, 143 778,83 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки №П-1312/2 від 08.01.2014 року не оплатив вартість поставленого позивачем товару на суму 738 576,00 грн.

Як зазначав позивач, з посиланням на п.2.2 договору, в зв'язку зі збільшенням курсу долару США до гривні, вартість поставленого позивачем 13.01.2014 року товару на суму 738 576,00 грн. на день звернення до суду становить 1 437 788,38 грн., а тому заборгованість відповідача становить саме 1 437 788,38 грн.

Ухвалою суду від 24.11.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12.12.2014 року.

В судовому засіданні 12.12.2014 року представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом задоволено та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.12.2014 року подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Також в судовому засіданні 12.12.2014 року представник відвідача, з урахуванням поданого 11.12.2014 року до канцелярії суду відзиву на позовну заяву, проти позовних вимог заперечував посилаючись на те, що позивач безпідставно просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 1 437 788,38 грн., оскільки вартість поставленого ним товару, відповідно до умов договору та видаткової накладної, становить 738 576,00 грн.

Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач не заперечував проти наявності в нього заборгованості за договором поставки №П-1312/2 від 08.01.2014 року в розмірі 738 576,00 грн., проте зазначав про неможливість виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з виникненням обставин непереборної сили, а саме, бойових дій в Донецькій області, де знаходиться кінцевий споживач поставленого позивачем товару.

В судовому засіданні 12.12.2014 року на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 22.12.2014 року.

В судовому засіданні 22.12.2014 представник позивача надав заперечення на відзив, а також надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача в судовому засіданні 22.12.2014 року проти задоволення позовних вимог заперечували.

В судовому засіданні 22.12.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМХ-Інжиніринг» (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Йокогава Електрик Україна» (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № П-1312/2, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити обладнання імпортного виробництва (обладнання).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата за обладнання по договору здійснюється в гривнях. Загальна вартість обладнання встановлюється на день підписання додатку по курсу НБУ гривні до долару США.

Відповідно до п. 2.3 договору оплата за обладнання, яке поставляється за договором здійснюється в наступному порядку: покупець здійснює оплату в розмірі 100 % від загальної вартості обладнання зазначеної в додатку, протягом 180 календарних днів з моменту поставки обладнання на склад покупця (п.2.3.1).

Додатком №1 від 08.01.2014 року до договору сторони погодили: загальна вартість обладнання згідно специфікації становить 738 576,00 грн., в тому числі ПДВ 123 096,00 грн. (п.2); оплата за обладнання на загальну суму 738 576,00 грн. здійснюється в наступному порядку (п.2.1): покупець здійснює оплату в розмірі 100% від загальної вартості обладнання зазначеної в даному додатку №1, що становить 738 576,00 грн. протягом 180 календарних днів з моменту поставки обладнання на склад покупця (п.2.1.1).

Відповідно до п. 2.6 договору право власності на обладнання переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами видаткових накладних на обладнання.

Договір діє з 08.01.2014 року до 31.12.2014 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами (п.9.3).

На виконання умов договору № П-1312/2 від 08.01.2014 року позивач здійснив поставку обладнання на суму 738 576,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №1 від 13.01.2014 року та довіреністю №2 від 13.01.2014 року, виданою відповідачем Борисовському О.Л. на отримання від позивача цінностей за договором №П-13123/2 від 08.01.2014 року.

В свою чергу, відповідач поставлений товар на суму 738 576,00 грн., в обумовлені договором строки - протягом 180 календарних днів з 13.01.2014 року (дата поставки), не оплатив.

Як стверджував позивач, в зв'язку зі збільшенням курсу долару США до гривні, вартість поставленого ним, відповідно до видаткової накладної №1 від 13.01.2014 року, товару станом на 14.11.2014 року збільшилась з 738 576,00 грн. до 1 437 788,38 грн., а тому заборгованість відповідача, за поставлений 13.01.2014 року товар на суму 738 576,00 грн., становить 1 437 788,38 грн.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 1 437 788,38 грн. основного боргу, 23 004,61 грн. інфляційних втрат та 143 778,83 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № П-1312/2 від 08.01.2014 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки № П-1312/2 від 08.01.2014 року позивач поставив відповідачу обладнання, що підтверджується видатковою накладною №1 від 13.01.2014 року на суму 738 576,00 грн.

Проте, відповідач поставлений позивачем товар згідно договору поставки № П-1312/2 від 08.01.2014 року на суму 738 576,00 грн., в обумовлені договором строки (протягом 180 календарних днів з моменту поставки) не оплатив, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість.

Позивача в позовній заяві зазначав про те, що у зв'язку зі збільшенням курсу долару США до гривні, вартість поставленого ним, відповідно до видаткової накладної №1 від 13.01.2014 року, товару, станом на 14.11.2014 року збільшилась з 738 576,00 грн. до 1 437 788,38 грн., а тому заборгованість відповідача, за поставлений 13.01.2014 року товар на суму 738 576,00 грн., становить 1 437 788,38 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частинами 2, 3 ст. 632 ЦК України встановлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що всі зміни та доповнення до договору є дійсними лише у випадку їх письмового оформлення та з моменту їх підписання сторонами.

Як вже зазначалось, додатком № 1 до договору поставки №П-1312/2 від 08.01.2014 року сторони погодили ціну договору - 738 576,00 грн., вартість поставленого товару згідно видаткової накладної №1 від 13.01.2014 року становить 738 576,00 грн., доказів того, що сторонами у встановленому порядку були внесені зміни до договору поставки №П-1312/2 від 08.01.2014 року, зокрема, щодо ціни договору та залежності вартості поставленого обладнання від курсу долару США до гривні, позивачем не надано.

За вказаних обставин, господарський суд відхиляє твердження позивача про те, що в зв'язку зі збільшенням курсу долару США до гривні вартість, поставленого ним, відповідно до видаткової накладної №1 від 13.01.2014 року, товару станом на 14.11.2014 року збільшилась з 738 576,00 грн. до 1 437 788,38 грн.

Також судом відхиляються твердження відповідача про неможливість виконати грошове зобов'язання в зв'язку з виникненням обставин непереборної сили, а саме, бойових дій в Донецькій області, де знаходиться кінцевий споживач поставленого позивачем відповідачу товару, оскільки в матеріалах відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують такі доводи позивача.

Серед іншого, пунктами 6.1, 6.3 договору сторони погодили, що виникнення форс-мажорних обставин, зокрема, і воєнних дій, не є підставою для відмови від поставки продавцем обладнання за даним договором, а покупцем від оплати за обладнання, поставлене до їх виникнення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором поставки № П-1312/2 від 08.01.2014 року підлягають задоволенню частковому задоволенню, а саме, в сумі 738 576,00 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар згідно договору поставки, керуючись пунктом 4.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 143 778,83 грн. пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що у випадку затримки строків оплати обладнання згідно умов зафіксованих в кожному додатку, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний календарний день прострочки, але не більше 10% від суми заборгованості.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, ст. 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суми заборгованості, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 63 052,13 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 23 004,61 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в розмірі 23 004,61 грн. за визначений позивачем період прострочення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволення розміру позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Йокогава електрик Україна» (місцезнаходження : 03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 172, офіс 1114, код ЄДРПОУ 38039474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМХ Інжиніринг» (місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Підгірна/Татарська, буд. 3/7, код ЄДРПОУ 35895499) 738 576 (сімсот тридцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 00 коп. - заборгованості, 23 004 (двадцять три тисячі чотири) грн. 61 коп. - інфляційних втрат, 63 052 (шістдесят три тисячі п'ятдесят дві) грн. 13 коп. - пені, 16 491 (шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто одну) грн. 79 коп. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

25.12.2014 року