Рішення

від 23.12.2014 по справі 910/25462/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25462/14 23.12.14

За позовом Дочірнього підприємства "ХРТ Текстиль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валбо-Текс"

про стягнення 30 406,16 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "ХРТ Текстиль" (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валбо-Текс" (надалі також - відповідач) суми заборгованості в розмірі 30 406,16 грн., а саме суми основного боргу в розмірі 17 681,60 грн. та суми пені в розмірі 12 724,56 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань за Договором по поставці оплаченого позивачем товару.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2014р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/25462/14, розгляд було призначено на 09.12.2014р.

До суду від позивача надійшов супровідний лист з доказами на виконання вимог ухвали суду від 18.11.2014р.

В судове засідання 09.12.2014р. представник від відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, розгляд справи було відкладено до 23.12.2014р.

В судове засідання 23.12.2014р. представники від сторін не з'явились.

Від позивача до суду надійшло клопотання про можливість розгляду справи за відсутності повноважного представника в судовому засіданні.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 23 грудня 2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 липня 2012р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір поставки №10 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, відповідач зобов'язується поставити та передати у власність позивача обладнання для обробки швейних виробів, надалі «товар», а покупець зобов'язується оплатити та прийняти його на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість товару за даним Договором, включаючи транспортні витрати, складає 27 681,60 грн.

Оплата товару буде проводитись наступним чином: 80% - попередня оплата (п. 2.5.1.); 20% - після поставки товару на склад покупця (п.2.5.2.). (п. 2.5. Договору).

Поставка товару здійснюється на умовах DDP Київ на протязі 40 днів з моменту виконання пункту 2.5.1. Договору. (п. 3.1. Договору).

Розділом 5 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє один рік.

Додатком №1 до Договору сторонами встановлено назву товару: Праска промислова НР2003 підошва тефлонова; кількість: 4 шт.; загальну вартість: 27 681,60 грн.

Відповідачем було виставлено позивачу на оплату рахунок-фактуру №СФ-0000060 від 04.07.2012р. на загальну суму 27 681,60 грн.

Позивачем у відповідності до умов Договору було проведено на рахунок відповідача оплату в розмірі 27 681,60 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №848 від 04.07.2012р. на суму 27 681,60 грн.

Відповідачем поставку товару здійснено не було.

01.04.2013р. відповідачем було здійснено часткове повернення грошових коштів, перерахованих позивачем, а саме в розмірі 10 000,00 грн. проведених платіжним документом №34, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Позивачем 22.01.2014р. було направлено на адресу відповідача претензію №7 від 22.01.2014р., якою він наполягав на поверненні останнім залишку кошів в розмірі 17 681,60 грн.

Як стверджує позивач, що не заперечено відповідачем, товару, на оплачену позивачем суму в розмірі 17 681,60 грн., відповідачем поставлено не було та зазначену суму коштів не повернуто, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язаний прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (стаття 662 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зазначалось вище позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу, яку останнім залишено без відповіді та відповідного реагування.

Станом на дату звернення позивача до суду, відповідачем суму заборгованості в розмірі 17 681,60 грн. позивачу перераховано не було.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач свого зобов'язання щодо повернення вартості оплаченого позивачем але не поставленого відповідачем товару не виконав неналежним чином у строки визначені вимогою позивача, тобто до 29.01.2014р. включно, таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 17 681,60 грн.

За таких обставин, враховуючи все вищезазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 17 681,60 грн. є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено також до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 12 724,56 грн., нараховану за період з 04.07.2012р. по 22.01.2014р. за порушення відповідачем умов Договору щодо вчасної поставки товару.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP Київ на протязі 40 днів з моменту виконання пункту 2.5.1. Договору.

Як підтверджується матеріалами справи позивачем п. 2.5.1. Договору (оплата 80% вартості товару, як попередньої оплати) виконано 04.07.2012р., а тому обов'язок відповідача щодо поставки товару повинен був бути виконаний у строк до 13.08.2012р. включно.

Згідно з п. 6.1. Договору в разі прострочки поставки товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок суми пені, судом визнано його не обґрунтованим, оскільки здійснений він за період більший ніж у відповідача виник обов'язок по поставці товару, також, позивачем не враховано положення статті 232 Господарського кодексу України і не враховано того факту, що 2012 рік має 366 днів, а 2013 рік - 365 днів.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що сторонами в Договорі не передбачено іншого строку нарахування пені ніж встановлено п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, то пеня за прострочення відповідачем строку поставки товару згідно Договору повинна нараховуватись за період з 14.08.2012р. по 14.02.2013р.

Таким чином, з огляду на викладене, за порушення відповідачем строків поставки товару за Договором, до стягнення з останнього підлягає сума пені, нарахована наступним чином:

- 27 681,60 грн. (сума товару, оплачена позивачем) х 140 (кількість днів з 14.08.2012р. по 31.12.2012р.) х 15,0 % (облікова ставка НБУ)/ 366 = 1 588,28 грн. (сума пені);

- 27 681,60 грн. (сума товару, оплачена позивачем) х 45 (кількість днів з 01.01.2013р. по 14.02.2013р.) х 15,0 % (облікова ставка НБУ)/ 365 = 511,92 грн. (сума пені).

Таким чином, згідно вищевикладених розрахунків, сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 2 100,20 грн., а позовна вимога в справі №910/25462/14 про стягнення з відповідача суми пені відповідно підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 2 100,20 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/25462/14 позовні підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 17 681,60 грн. та суми пені в розмірі 2 100,20 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 1 188,61 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валбо-Текс" (код ЄДРПОУ 34184918, адреса: 02100, м. Київ, вул. Попудренка, 18, кв. 8) на користь Дочірнього підприємства "ХРТ Текстиль" (код ЄДРПОУ 31978052, адреса: 79060, м. Львів, вул. Наукова, 7) суму основного боргу в розмірі 17 681,60 грн. (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривна 60 копійок), суму пені в розмірі 2 100,20 грн. (дві тисячі сто гривень 20 копійок) та судовий збір у сумі 1 188,61 грн. (одна тисяча сто вісімдесят вісім гривень 61 копійка).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.12.2014р.

Суддя С.М. Морозов