Рішення

від 18.11.2014 по справі 917/2021/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2014 Справа № 917/2021/14

За позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", 01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16а

До відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Леляківське", 37033, Полтавська область, Пирятинський район, с. Кейбалівка, вул. Леніна, 17

Про стягнення 44 442,28 грн., з яких 39 525,88 грн. - заборгованість відповідача за Договором фінансового лізингу № 16-09-457стб/781 від 18.09.2009 р. та додатків до нього, 3 035,55 грн. пеня, 1 474,40 грн. інфляційні нарахування, 406,45 грн. 3 % річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 1-100 від 10.11.2014 року (вх. № 14858 від 10.11.2014 року)).

С у д д я БУНЯКІНА Ганна Іванівна

Представники:

від позивача: Костюк С.В. (див. протокол судового засідання)

від відповідача: відсутні (див. протокол судового засідання)

Рішення винесено після перерви, що оголошувалась в судовому засіданні 04.11.2014 року в порядку ст. 77 ГПК України з огляду на необхідність поповнення матеріалів справи додатковими документальними доказами.

18.11.2014 року у судовому засіданні відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частину рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Державного публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Київ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леляківське", с. Кейбалівка 44 442,28 грн., з яких 39 525,88 грн. - заборгованість відповідача за Договором фінансового лізингу № 16-09-457стб/781 від 18.09.2009 р. та додатків до нього, 3 035,55 грн. пеня, 1 474,40 грн. інфляційні нарахування, 406,45 грн. 3 % річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 1-100 від 10.11.2014 року (вх. № 14858 від 10.11.2014 року)).

Позивач на позовних вимогах наполягає, надав суду заяву № 1-100 від 10.11.2014 року (вх. № 14858 від 10.11.2014 року) про збільшення позовних вимог по справі. У тексті даної заяви останній повідомив про сплату відповідачем 30.10.2014 року (після порушення провадження у даній справі) основної заборгованості (відшкодування вартості техніки) у розмірі 38 846,07 грн. по платежу № 19 додатки 2, 4, 6, 8. Пеня, індекс інфляції та 3 % річних відповідачем не сплачено, на момент подання заяви до суду (10.11.2014 року) їх розмір становить 2 591,53 грн., 1 474,40 грн. та 294,01 грн. відповідно.

При цьому, 21.10.2014 року, 23.10.2014 року, 28.10.2014 року, 30.10.2014 року настали чергові строки сплати лізингового платежу № 20 за додатками № 2, 4, 6, 8 відповідно. Загальна заборгованість по лізинговим платежам становить 39 525,88 грн. Крім цього, за прострочку сплати лізингового платежу № 20 станом на 10.11.2014 року позивачем нараховано штрафні санкції - 444,02 грн. пені та 112,44 грн. 3 % річних.

За викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за порушення Договору фінансового лізингу № 16-09-457стб/781 від 18.09.2009 р. та додатків до нього у розмірі 44 442,28 грн., з яких 39 525,88 грн. основна заборгованість за порушення строку сплати лізингового платежу № 20, 3 035,55 грн. пеня, 1 474,40 грн. інфляційні нарахування, 406,45 грн. 3 % річних.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд приймає дану заяву до розгляду в даному провадженні як таку, що не суперечить чинному процесуальному законодавству України. Спір розглядається в межах предмету позову в редакції прийнятого судом вищевказаного клопотання про збільшення позовних вимог № 1-100 від 10.11.2014 року (вх. № 14858 від 10.11.2014 року) з урахуванням п. 3.10, п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відповідач не скористався наданими йому правами (ст. 22 ГПК України) для захисту своїх інтересів, на позов не відреагував, представництво у судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пп. 3.9.2 постанови від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, належне повідомлення відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання згідно з п. п. 2.6.11, 2.6.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013 р., суд не розцінює неявку відповідача та невиконання останнім вимог суду як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає спір за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд

в с т а н о в и в:

18.09.2009 року між Відкритим акціонерним товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (назву змінено на Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на виконання вимог постанови КМУ № 951 від 31.08.2011 року) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Леляківське" укладений договір фінансового лізингу № 16-09-457стб/781 (з додатками № 1, № 3, № 5, № 7), згідно умов якого лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

На виконання вказаного договору згідно додатків № 1, 3, 5, 7 (кількість, ціна та вартість майна, що передається в лізинг) позивач передав у користування відповідачу борону дискову БГР - 4,2 (заводський № 781) загальною вартістю 111 246,00 грн., агрегат ґрунтообробний причіпний до тракторів класу 3 т. с. АП - 6 (заводський № 892) загальною вартістю 72 000,00 грн., трактор колісний ХТЗ - 17221 (заводський № 3054) загальною вартістю 369 300,00 грн., трактор колісний МТЗ - 82.1.26 (2 шт.) заводські № 010850, 010931, загальною вартістю 310 700,00 грн., всього на загальну суму 863 246,00 грн. Вказане підтверджується Актами приймання - передачі сільськогосподарської техніки № 15 від 21.20.2009 року, № 13 від 23.10.2009 року, № 8 від 28.10.2009 року, № 3 від 30.10.2009 року (належним чином засвідчені копії залучено до матеріалів справи).

За п. 3.4.3 договору, відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 4.1 договору від 17.11.2011 року черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні три місяців.

Згідно графіка сплати лізингових платежів (додатки № 2, 4, 6, 8) відповідач повинен був проводити лізингові платежі чотири рази на рік - у січні, квітні, липні та жовтні.

В порушення умов договору відповідач платежі за отриману в лізинг техніку не проводив, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем за договором фінансового лізингу № 16-09-457стб/781 від 18.09.2009 р. та додатків до нього в сумі 39 525,88 грн. (з урахуванням тексту заяви про збільшення позовних вимог).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 44 442,28 грн., з яких 39 525,88 грн. - заборгованість відповідача за Договором фінансового лізингу № 16-09-457стб/781 від 18.09.2009 р. та додатків до нього, 3 035,55 грн. пеня, 1 474,40 грн. інфляційні нарахування, 406,45 грн. 3 % річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 1-100 від 10.11.2014 року (вх. № 14858 від 10.11.2014 року)).

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Приписами статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором фінансового лізингу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України лізингові платежі не сплатив. Заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 39 525,88 грн.. Дана обставина відповідачем не спростовується.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 39 525,88 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми у розмірі 406,45 грн. за період з 22.07.2014 року по 10.11.2014 року та інфляційних втрат у розмірі 1 474,40 грн. за період з 22.07.2014 року по 30.09.2014 року, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню частково у розмірі 405,81 грн. та 1 437,31 грн. відповідно. У стягненні 0,64 грн. 3 % річних та 37,09 грн. інфляційних втрат у позові слід відмовити (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи).

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.1. Договору сторони передбачили, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 035,55 грн. пені, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 39 525,88 грн. заборгованості відповідача за Договором фінансового лізингу № 16-09-457стб/781 від 18.09.2009 р. та додатків до нього, 3 035,55 грн. пені, 1 437,31 грн. інфляційних втрат та 405,81 грн. 3 % річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. У стягненні 0,64 грн. 3 % річних та 37,09 грн. інфляційних втрат у позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 22, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леляківське" (37033, Полтавська область, Пирятинський район, с. Кейбалівка, вул. Леніна, 17), код ЄДРПОУ 32021372, р/р 26009004625001 в АТ "Індекс - Банк", МФО 331661) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (01023, м. Київ, вул. Мечнікова, 16а), код ЄДРПОУ 30401456, р/р 26007300001896 в ПАТ "ДіамантБанк" м. Київ, МФО 320854) - 39 525,88 грн. заборгованості відповідача за Договором фінансового лізингу № 16-09-457стб/781 від 18.09.2009 р. та додатків до нього, 3 035,55 грн. пені, 1 437,31 грн. інфляційних втрат, 405,81 грн. 3 % річних та 1 825,45 грн. судового збору.

Видати наказ із набранням чинності цим рішенням.

3. У стягненні 0,64 грн. 3 % річних та 37,09 грн. інфляційних втрат у позові відмовити.

4. Копію цього рішення надіслати відповідачу за адресою, зазначеною у його вступній частині.

Повне рішення складено 25.11.2014 року

Суддя Г.І.Бунякіна