Постанова

від 22.12.2014 по справі 910/12053/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2014 р. Справа№ 910/12053/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інвестиційна група ,,Перше джерело"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2014р.

у справі № 910/12053/14 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Державного підприємства ,,Національна атомна енергогенеруюча компанія ,,Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу ,,Атомкомплект" Державного підприємства ,,Національна атомна енергогенеруюча компанія ,,Енергоатом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інвестиційна група ,,Перше джерело"

про стягнення 2 921 182,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство ,,Національна атомна енергогенеруюча компанія ,,Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу ,,Атомкомплект" Державного підприємства ,,Національна атомна енергогенеруюча компанія ,,Енергоатом" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інвестиційна група ,,Перше Джерело" (далі - відповідач) про стягнення 2 921 182,38 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2014р. у справі № 910/12053/14 позові вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 258 721,19 грн. пені, 1 662 461,19 грн. штрафу та 58 423,66 грн. судового збору.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини та умови договору, положення ГК України і ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі та наявність правових підстав для їх задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2014р. у справі №910/12053/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки судом першої інстанції неповно були з'ясовані всі обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Зокрема, скаржник вказує, що при виконанні умов договору мало місце порушення своїх зобов'язань позивачем щодо сплати авансового платежу, що, в свою чергу, стало причиною порушень строків поставки з боку відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги у справі на 25.11.2014р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про її необґрунтованість та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою суду від 25.11.2014р. розгляд скарги у справі № 910/12053/14 відкладено на 08.12.2014р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та його клопотанням про відкладення розгляду скарги на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 08.12.2014р. оголошено перерву до 22.12.2014р.

В судовому засіданні 22.12.2014р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, з підстав, викладених у відзиві.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2013р. між Державним підприємством ,,Національна атомна енергогенеруюча компанія ,,Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу ,,Атомкомплект" (далі - покупець, позивач) та Товариствам з обмеженою відповідальністю ,,Інвестиційна група ,,Перше Джерело" (далі - постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № 11-16-1-13-973 (далі - договір, а.с. 19 - 24), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник взяв на себе зобов'язання в порядку і на умовах, визначених в договорі, поставити систему неперервного контролю виробництва ПАТ ,,Запорожтрансформатор" для ВП ,,Южно - Українська АЕС" ДП НАЕК ,,Енергоатом", а покупець - в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію. Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціни та належність до СВБ зазначені в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п.1.2).

Відповідно до п.3.1 сума договору становить 23 749 456,50 грн., у тому числі ПДВ 20% -3 958 242,75 грн.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що покупець сплачує вартість продукції за цінами, вказаними в специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.4.2 договору оплата продукції, що поставляється згідно специфікації, здійснюється покупцем в наступному порядку:

- покупець перераховує аванс в розмірі 30% суми договору (7 124 836,95 грн. з ПДВ) за умови надання постачальником гарантійного документу згідно п. 4.4 договору. Дозволяється оплата авансу частинами;

- оплата у розмірі 70% вартості поставленої продукції здійснюється покупцем протягом 30 робочих днів після підписання сторонами акту приймання передачі продукції.

Згідно з п.5.1 договору строк поставки продукції - протягом 180 днів від дати укладання договору. Допускається дострокова поставка продукції за умови погодження сторонами.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

На виконання умов договору відповідачем 18.12.2013р. поставлено позивачу Систему SAFE-T TM (CHK) неперервного контролю у кількості 1 шт. вартістю 23 749 456,50 грн., що підтверджено видатковою накладною № 5 від 18.12.2013р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в порушення умов договору, відповідачем поставку здійснено з простроченням встановленого строку, період прострочення складає 53 дні. Зокрема, позивач вказує на те, що в силу положень п. 5.1 договору, яким погоджено строк поставки продукції протягом 180 днів від дати укладання договору, зважаючи на дату підписання договору 29.04.2013р., товар мав бути поставлений до 26.10.2013р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, пославшись, зокрема, на умови договору, наявність прострочення відповідачем поставки товару на 53 дні, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем - 2 921 182,38 грн.

Колегія суддів, враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову, однак неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між сторонами виникли з договору поставки.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив поставку товару позивачу, товар позивачем отриманий, що підтверджується видатковою накладною №5 від 18.12.2013р. та актом приймання-передачі ТМЦ № 04-479 від 20.12.2013р.

За змістом п. 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки встановлені у договорі, а саме, протягом 180 днів від дати укладання договору (п.5.1). Зважаючи на дату укладання договору 29.04.2013р., останнім днем строку поставки слід вважати 26.10.2014р.

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання виконав лише 18.12.2014р., допустивши прострочення, у зв'язку з чим у нього перед позивачем, відповідно до п. 7.2 договору, виник обов'язок сплати штрафних санкцій.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, розмір штрафних санкцій складає 2 921 182,38 грн., з них 1 258 721,19 грн. пеня, 1 662 461,19 грн. штраф.

Позивач направив на адресу відповідача претензію № 1233/51 від 14.02.2014р. про неналежне виконання та стягнення штрафних санкцій за договором поставки на суму 2 921 182,38 грн., відповіді на яку матеріали справи не містять.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки в частині строку поставки товару підтверджується матеріалами справи, тому нарахування штрафу та пені не суперечить чинному законодавству та відповідає умовам договору.

Штраф в розмірі 1 662 461,19 грн. позивачем нараховано вірно, так як період прострочення поставки становить більше 30 днів, тому дана позовна вимога підлягає задоволенню в розмірі, заявленому позивачем.

Щодо позовних вимог про стягнення 1 258 721,19 грн. пені, нарахованої відповідно до п. 7.2 договору, з огляду на 53 дні прострочення строку поставки, колегія суддів вважає невірним визначення позивачем періоду прострочення відповідача з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 251, ст. 253 ЦК України строком є певний період в часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України унормовано, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За розрахунком позивача, з яким погодився суд першої інстанції, період прострочення строку поставки складає 53 дні (з 27.10.2013р. по 18.12.2013р.).

З врахуванням вимог п.5.1 договору останнім днем строку поставки є 26.10.2013р., що припадає на суботу, яка є вихідним днем.

Враховуючи приписи чинного законодавства (ч. 5 ст. 254 ЦК України), днем закінчення строку поставки є 28.10.2013р. (понеділок), а обрахунок першого дня прострочення слід здійснювати з 29.10.2013р.

Товар відповідачем поставлено 18.12.2013р., що підтверджується видатковою накладною № 5 від 18.12.2013р., тому день фактичного виконання зобов'язань (18.12.2013р.) не може враховуватись до періоду прострочення. Таким чином, період прострочення поставки товару має обраховуватись з 29.10.2013р. по 17.12.2013р. та становить 50 днів. Відповідно, нарахування пені має здійснюватись з дотриманням п. 7.2 договору, та розраховуватись наступним чином:

23 749 456,50 грн. (вартість непоставленого товару) * 0,1% * 50 днів (період прострочення) = 1 187 472,82 грн.

З огляду на викладене, за розрахунком суду апеляційної інстанції, пеня за порушення строку поставки становить 1 187 472,82 грн., позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, правильність розрахунку пені не перевірив, що є підставою для зміни рішення суду в цій частині.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що відповідно до п. 4.2 договору покупець зобов'язався перерахувати аванс у розмірі 30% суми договору за умови надання постачальником гарантійного документу. Необхідність в авансовому платежі пов'язана з необхідністю придбання виробником необхідних для виготовлення продукції комплектуючих. Страхова гарантія була передана покупцю 03.07.2013р., після чого останній мав сплатити авансовий платіж, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, на протязі семи днів. Скаржник зазначає, що фактично авансовий платіж позивачем сплачено лише через 60 днів - 03.09.2013р., тобто має місце прострочення виконання позивачем своїх зобов'язань на 53 дні. Лише після отримання авансу 03.09.2013р. відповідач уклав договір з ТОВ ,,Востокенерго" про поставку продукції передбаченої умовами договору. Наведене вище, на думку відповідача, свідчить про порушення позивачем зобов'язань за договором щодо сплати авансового платежу, та стало причиною порушення строків поставки з боку відповідача.

Колегія суддів не може погодитися з доводами скаржника та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

За змістом абз. 1 п. 4.2 договору оплата продукції, що поставляється згідно специфікації, здійснюється покупцем в наступному порядку: покупець перераховує аванс в розмірі 30% суми договору (7 124 836,95 грн. з ПДВ) за умови надання постачальником гарантійного документу згідно п. 4.4 договору. Дозволяється оплата авансу частинами.

Відповідно до п. 4.4 договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором в частині повернення авансового платежу у випадку невиконання умов договору з боку постачальника, останній зобов'язується до моменту здійснення авансового платежу надати покупцю банківську гарантію або гарантію страхової компанії, яка пройшла відбір у ДП НАЕК ,,Енергоатом", на суму авансового платежу.

З аналізу умов договору не вбачається, що поставку продукції відповідачем поставлено в залежність від отримання ним авансового платежу, а також що сторонами визначено строк, протягом якого має бути надана банківська гарантія або гарантія страхової компанії, так само як і строк, в який має бути сплачено авансовий платіж після надання гарантії. Положення ч. 2 ст. 530 ЦК України у даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки, по-перше, доказів надіслання позивачу страхової гарантії та дати її отримання матеріали справи не містять, по-друге, вимога про сплату авансового платежу відповідачем позивачу заявлена не була.

Також, авансовий платіж за умовами договору не має цільового призначення, тому доводи відповідача щодо перерахування даного платежу на адресу ТОВ ,,Востокенерго" з метою закупівлі комплектуючих для Системи SAFE-T TM (CHK) неперервного контролю за договором поставки № 11-16-1-13-973 є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи в частині вимог про стягнення пені, тому відповідно до приписів ст. 104 ГПК України, рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2014р. у справі № 910/12053/14 підлягає зміні.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інвестиційна група ,,Перше джерело" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 16.09.2014р. у справі № 910/12053/14 змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

,,Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інвестиційна група ,,Перше Джерело" (код 34002147) на користь Державного підприємства ,,Національна атомна енергогенеруюча компанія ,,Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу ,,Атомкомплект" (код 26251923) 1 187 472,82 грн. пені, 1 662 461,19 грн. штрафу та 56 998,69 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позову.

В іншій частині позову відмовити."

3. Стягнути з Державного підприємства ,,Національна атомна енергогенеруюча компанія ,,Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу ,,Атомкомплект" (код 26251923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інвестиційна група ,,Перше Джерело" (код 34002147) 712,49 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко

Повний текст складено та підписано 25.12.2014р.