Ухвала

від 04.12.2014 по справі п/808/267/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2014 рокусправа № П/808/267/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Горшков В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі № П/808/267/14 за позовом Публічного акціонерного товариства „Карлсберг Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Карлсберг Україна" (далі за текстом - ПАТ „Карлсберг Україна") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013 року №0000242710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 74031 грн. 75 коп.; та №0000252710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 62910 грн. 00 коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнати протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 10 липня 2013 року №0000242710 та №0000252710.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі наказу керівника Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 20.05.2013 №246 та наказу від 14.03.2013 №141, відповідачем проведено перевірку ПАТ „Карлсберг Україна" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1) за період з квітня 2010 року по лютий 2011 року, та за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року, ПП „Агрегат-Ресурс" (код за ЄДРПОУ 34315591) за період липень 2012 року, ТОВ „Техпромінжиніринг" (код за ЄДРПОУ 36162220) за період з травня 2012 року по листопад 2012 року, ПП „Експохім" (код за ЄДРПОУ 32351161) за період з вересня 2012 року по жовтень 2012 року, ТОВ „Віратранс" (код за ЄДРПОУ 36638045) за період березень 2011 року, ПП „Вектор-8" (код за ЄДРПОУ 35837547) за період з жовтня 2012 року по лютий 2013 року, ТОВ „Форвард-2007" (код за ЄДРПОУ 35282206) за період листопад 2009 року та за період з квітня 2010 року по червень 2010 року, ТОВ „Екватор-Експрес" (код за ЄДРПОУ 37449850) за період з червня 2012 року по грудень 2012 року, ТОВ „Укр-Арм-Снаб" (код за ЄДРПОУ 33515510) за період квітень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 17.06.2013 року №286/27-1/00377511, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі іменується - Закон України №334/94-ВР), пункту 138.2 статті 138, пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується - ПК України): безпідставно занижено податок на прибуток на загальну суму в розмірі 53352 грн. 00 коп., у тому числі по періодах: півріччя 2010 року на суму в розмірі 23985 грн. 00 коп., три квартали 2010 року на суму в розмірі 23985 грн. 00 коп., 2010 рік на суму в розмірі 23985 грн. 00 коп., 2012 рік на суму в розмірі 29367 грн. 00 коп.; підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі іменується - Закон України №168/97-ВР), пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України: безпідставно занижено податок на додану вартість на загальну суму в розмірі 44691 грн. 00 коп., в тому числі по періодах: за травень 2010 року на суму в розмірі 2587 грн. 00 коп., за червень 2010 року на суму в розмірі 13919 грн. 00 коп., за жовтень 2012 року на суму в розмірі 7930 грн. 00 коп., за листопад 2012 року на суму в розмірі 7844 грн. 00 коп., за грудень 2012 року на суму в розмірі 12195 грн. 00 коп., за січень 2012 року на суму в розмірі 216 грн. 00 коп.

Позивачем подані до контролюючого органу письмові заперечення на акт перевірки (вих. №12/10-2498 від 27.06.2013), за результатами розгляду яких відповідачем надана відповідь від 05.07.2013 №136/10/27-1 про відмову в задоволенні вимог платника податків.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 року №0000242710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 74031 грн. 75 коп., в тому числі: за основним платежем на суму в розмірі 53352 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 20679 грн. 75 коп; та податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 №0000252710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 62910 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем на суму в розмірі 44691 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 18219 грн. 00 коп.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виявлено порушення платником податків норм податкового законодавства по господарським операціям з двома контрагентами: ПП „Вектор-8" (код ЄДРПОУ 35837547) за період з жовтня 2012 року по лютий 2013 року, та ТОВ „Форвард-2007" (код ЄДРПОУ 35282206) за період листопад 2009 року, та за період з квітня 2010 року по червень 2010 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.07.2013 №0000242710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 74031 грн. 75 коп., в тому числі: за основним платежем на суму в розмірі 53352 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 20679 грн. 75 коп.

В акті перевірки зазначено, що в ході відпрацювання взаємовідносин позивача з ТОВ „Форвард-2007", контролюючим органом направлено запити про надання документів та пояснень щодо постачання товарів. Позивачем надано копії первинних документів по операціям з ТОВ „Форвард-2007": рахунки, податкові накладні, регістри бухгалтерського обліку, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, реєстри шляхових листів.

Між позивачем та ТОВ „Форвард-2007" укладено договір про надання послуг від 15.06.2008 №1279 2008-с (далі іменується - Договір від 15.06.2008), відповідно до якого позивач доручив контрагенту надати послуги з рекламування та просування продукції під торговельними марками замовника у магазині „Мегамаркет", який знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Московський, будинок №6 (пункт 1.1 Договору). Крім того, між сторонами Договору від 15.06.2008 укладено ряд додаткових угод, які є невід'ємними частинами Договору від 15.06.2008.

Судом встановлено, що ТОВ „Форвард-2007" одночасно був для позивача як постачальником послуг рекламного характеру, так і покупцем товару (пива та напоїв) згідно договору від 01.11.2007 №381, для подальшого продажу продукції в супермаркетах. Проте, в акті перевірки відповідачем жодним чином не відображені договірні відносини по даному договору, при цьому, суть договорів про надання послуг рекламного характеру є такою, що без виконання договору №381 втрачають економічний та господарський сенс.

Суть договорів полягала в тому, що ТОВ „Форвард-2007" придбаваючи продукцію у позивача, зобов'язувався по Договору від 15.06.2008 розміщувати придбаний товар на спеціально відведених полицях зі спеціальними рекламними листівками, забезпечуючи центральну видимість товару в супермаркетах, згідно з планограмами основної експозиції продажу. Саме ці послуги направлені на збільшення виробництва, продажу товару та його першочергового просування.

На виконання умов Договору від 15.06.2008 позивачем надано суду акти приймання-передачі виконаних послуг, звіти про надані послуги, податкові накладні (а.с. 215-270, том 1).

Крім того, між позивачем та ТОВ „Форвард-2007" укладений договір про надання послуг від 15.06.2010 №01667-2010-С (далі іменується - Договір від 15.06.2010) (а.с. 101, том 2), відповідно до пункту 1.1 якого позивач доручив ТОВ „Форвард-2007" надати послуги з рекламування та просування продукції під торговельними марками замовника у магазині „Мегамаркет", який знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Московський, будинок №6, з додатками (а.с. 106-111, 115, том 2). Судом також досліджені заявки на участь у спільному розміщенні на бордах мережі „МегаМаркет" (а.с. 112-114, том 2).

Контролюючим органом згідно запитів було витребувано в платника податків, а останнім надано всі первинні документи. При чому, перевірка являлась документальною невиїзною, тобто такою, що проводиться на підставі наданих платником податків документів без виходу на підприємство. Судом встановлено, що під час проведення перевірки контролюючим органом не запитувались інші первинні документи, крім тих, які були надані позивачем на письмовий запит податкового органу.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що у відповідача були відсутні зауваження щодо форми та змісту первинних документів, натомість контролюючий орган стверджує про нереальність господарських операції на підставі отриманої податкової інформації від Василівської ОДПІ Київської області ДПС - акту від 01.04.2013 №64/2203/35282206 „Про неможливість проведення перевірки ТОВ „Форвард-2007" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ „Авиаль-Ник" за період листопад 2009 року, березень, квітень 2010 року, ТОВ „Аватар-Юг" за березень, квітень, травень 2010 року, та іншими платниками податків за березень, квітень 2010 року, їх реальності та повноти відображення в обліку".

В акті перевірки зазначено саме про взаємовідносини ТОВ „Форвард-2007" з його контрагентами „по ланцюгу постачання товару", у зв'язку з чим, відповідачем відсутність реального здійснення операцій ТОВ "Форвард-2007" при придбанні товарів та їх подальшої реалізації. При чому, в акті перевірки не зазначено про таку нереальність операцій ТОВ „Форвард-2007" чи то з його контрагентами, чи то з позивачем.

Судом обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на відсутність документів на підтвердження надання ТОВ „Форвард-2007" послуг з рекламування та просування продукції під торговельними марками позивача, та надавання останньому звітні матеріали про здійснення заходів щодо просування продукції (фото-звіти, ефірні довідки) відповідно до пункту 2.1.17 Договору від 15.06.2008, як на підставу нереальності здійснення господарських операції з даним контрагентом, з огляду на наступне.

Дані документи не являються первинними документами в розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі іменується - Закон України №996-XIV) та не впливають на формування платником податків ані доходів, ані витрат, ані податкового кредиту. Надання або ж ненадання таких документів виконавцем по договору замовнику являється виключно договірними відносинами, які врегульовуються в порядку господарського процесу. Крім того, суд зазначає, що під час проведення перевірки контролюючим органом не запитувались дані документи від платника податків та не досліджувались взагалі. Акт перевірки не містить жодних посилань або ж зауважень щодо наявності або відсутності фото-звітів чи ефірних довідок.

Також, між позивачем та ПП „Вектор-8" був укладений договір про надання експедиторських послуг від 14.03.2012 №587/12-ТР (далі іменується - Договір від 14.03.2012) (а.с. 231, том 1), відповідно до якого експедитора надає позивачу послуги з організації перевезення вантажів по території України відповідно до заявою замовника на перевезення, а позивач забезпечує приймання і відпуск товарів згідно зі своїм графіком роботи та оплачує ці послуги в повному обсязі (пункт 1.1 Договору від 14.03.2012).

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV, за довором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

В ході відпрацювання взаємовідносин позивача з ПП „Вектор-8", контролюючим органом направлено платнику податків запит від 28.03.2013 про надання інформації та документів по взаємовідносинам з отримання робіт, послуг. Позивачем листом від 11.04.2013 надано первинні документи, які описують придбання експедиторських послуг у ПП „Вектор-8": договір, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, виписки банку. При чому, в акті перевірки міститься лише посилання на податкову інформацію, отриману від ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС, - акт „Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ПП "Вектор-8" (код ЄДРПОУ 35837547) за період діяльності жовтень 2012 - лютий 2013" від 18.03.2013 №212/22-10/35837547.

Так, в акті перевірки відсутні будь-які зауваження контролюючого органу до змісту та форми первинних документів щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ПП „Вектор-8", натомість у судовому засіданні представник відповідача вказав, що товарно-транспортні накладні містять розбіжності: в товарно-транспортній накладній від 14.11.2012 відсутній запис про автотранспортний засіб, яким здійснювалось перевезення, не вказано прізвище водія.

Можлива відсутність в товарно-транспортній накладній запису про автотранспортний засіб та прізвища водія не являються, та не можуть являтись підставами для твердження про нереальність здійснення господарської операції в цілому.

Згідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України №334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.2. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Посилання відповідача в акті перевірки на неналежне заповнення ТТН спростовуються тим, що ТТН не є підставою для нарахування податків та застосування фінансових санкцій. Відповідальність за заповнення ТТН має нести перевізник товару, оскільки він її заповнює. Крім того, ТТН не є первинним документом, на підставі якого відображаються господарські операції, тому не є обов'язковим документом для підтвердження факту придбання товару, а є необхідним документом на стадії здійснення перевезення вантажу.

Платник податків не несе відповідальності за порушення його контрагентами норм податкового та іншого законодавства.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.07.2013 №0000242710.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.07.2013 №0000252710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 62910 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем на суму в розмірі 44691 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 18219 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 7.2 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до Закону України №996-XIV, операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Відповідно до статті 1 Закону України №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, приєднані до матеріалів справи первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Зазначені правочини за правилами статті 86 КАС України, укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, їх предметами є речі (товари, роботи, послуги), що не обмежені в цивільному обороті, а сторони правочину мали правовий статус платників ПДВ.

Первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України №996-XIV, статті 44 Податкового кодексу України, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються є належними та допустими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Згідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України №168/97-ВР платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України №168/97-ВР визначено, що податкових кредит - це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Вказана норма Закону містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Законом України №168/97-ВР передбачено лише єдиний випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає. При цьому, абзац 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних акт перевірки не містить. Не міститяться в акті перевірки й зауваження щодо факту оплати товару.

Згідно з підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

В акті перевірки не зафіксовано порушень з боку позивача наведених положень.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Під час судового розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за правочинами, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх скасування.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі № П/808/267/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров